Економічні науки/ 3.Фінансові відносини

Ізмайлова Н. В., Мазуренко О.М.

Криворізький економічний інститут КНЕУ ім. В. Гетьмана, Україна

ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Як і більшість країн Європи, Україна вибрала шлях економічного росту, який знаходиться під впливом змін в науці і технологіях, глобалізації і регіональній інтеграції, що потребує орієнтації господарської діяльності на модернізацію економіки, активацію інноваційної діяльності, створення сприятливого інноваційного клімату. На етапі цих змін стратегія економічного розвитку повинна змінитися не тільки на національному рівні, але і відносно регіону. Особливо гостро питання нерівномірності регіонального розвитку постає в країнах з перехідною економікою, в тому числі і в Україні, де особливо актуальне проведення структурних реформ.

Регіональним аспектам інноваційного розвитку присвячуються дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених таких як Амоши О. І., Бубенко П. Т., Соколенко С. І., Кондрашова Н. Проте опубліковані по даній тематиці роботи зачіпають тільки окремі питання інноваційного розвитку за рахунок формування активної інноваційної позиції регіонів.

Одним із ефективних шляхів створення конкурентноспроможної економіки є активне використання науково – технологічної бази, тобто тісний зв'язок між науковими досягненнями і впровадженням створених нових технологій на ринку і в виробництві. Розгалужена сфера наукових організацій України з могутнім науково – кадровим потенціалом здібна забезпечити належний науковий рівень практично всіх сфер національної економіки.

Так в останні роки виконанням наукових досліджень і розробок займались 1505 підприємств і організацій. Приблизно дві третіх загальної кількості наукових організацій розміщенні в економічно розвинутих регіонах: 25,8% – м. Києві, 15,5% – в Харківській, 7,5% – Дніпропетровській, 6,0% – Львівській, 5,5% – Донецькій і 4,9% – в Одеській областях. За аналізом науково – технічної діяльності на території даних регіонів розміщена найбільша кількість організацій, які виконують наукові та науково – технічні розробки, спеціалістів виконуючих наукові роботи та спеціалістів вищої кваліфікації.

Досягнення наукової галузі діяльності зводиться до нуля, якщо результати досліджень і розробок не впроваджуються на підприємствах. Кількість інноваційно активних підприємств на території нашої країни, за останні роки зменшуються. В 2003 р. їх кількість складала 1808, в 2005 р. – 1359, в 2007 прогнозна кількість підприємств складає – 1408 [1]. Найбільшу кількість інноваційних підприємств розміщено на територіях економічно розвинутих регіонів, а саме в Дніпропетровській області розміщується 75 підприємств, в Донецькій – 92, в Київській – 77, в Харківській – 120, в м. Києві – 215, на території АР Крим – 56. В останніх регіонах ці цифри значно нижчі, в середньому кількість таких підприємств складає близько 20 – 30 шт.

В таких регіонах як: Вінницькій, Житомирській, Закарпатській, Сумській, Кіровоградській, Луганській, Тернопільській, Хмельницькій і м. Севастополь об’єми витрат на інноваційну діяльність зменшенні в декілька разів по відношенню до попередніх років. А вищезгадані економічно розвинені регіони навпаки постійно збільшують об’єми витрат на інноваційну діяльність. Виключення складає Дніпропетровський регіон, так як витрати в цьому регіоні постійно скорочуються (від 214612,5 тис. грн. в 2004 р. до 144262,7 тис. грн. в 2006), хоча все ж таки залишаються достатньо високими.

Ситуація з фінансуванням інноваційної діяльності на 2006 р. склалася наступним чином. Загальний об’єм фінансування науки збільшився порівняно з попередніми роками на 14,1% і склав 4724,6 млн. грн., в тому числі за рахунок коштів державного бюджету – на 23,0% (1516,2 млн. грн.), вітчизняних замовників – на 6,8% (1075,5 млн. грн.), власних коштів – на 7,3% (282,2 млн. грн.). Інвестиції, які направлені на проведення інноваційної діяльності по регіонам розподіляються не рівноцінно. Державну інноваційну підтримку найбільше відчувають Дніпропетровський, Кіровоградський, Луганський, Одеський, Ровенський, Хмельницький, Черкаський регіони. При цьому, найбільшу кількість коштів із місцевих бюджетів виділяється на інноваційну діяльність в таких регіонах як Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано – Франківській, Ровенській, Сумській, Чернівецькій, Чернігівській і в містах Київ і Севастополь. Найбільш привабливими для іноземних інвесторів в 2006 р. були Дніпропетровський, Закарпатський, Київський, Кіровоградський, Харківський регіони і місто Севастополь [2].

Аналіз інноваційних процесів в регіонах свідчить про негативні тенденції в ряді регіонів. Не дивлячи на активну державну підтримку в таких регіонах відбувається скорочення кількості інноваційно активних підприємств, об’ємів витрат на інноваційну діяльність і як результат цього – скорочення об’ємів інноваційної продукції, кількості впроваджених технологічних процесів.

Із проведеного аналізу виявлено, що для активізації інноваційних процесів в регіонах необхідне виконання ряду умов:

1. формування набору початкових умов необхідних для запуску і наступного розвитку інноваційних процесів в регіонах;

2. виявлення регіонів, які набором початкових умов, для виділення в них найбільш перспективних секторів господарської діяльності з точки зору довгострокових перспективних секторів господарської діяльності з точки зору довгострокових перспектив інноваційного розвитку.

Розвиток регіонів представляє собою неритмічний процес, темпи і характер якого визначаються більшістю фактів економічного, політичного, соціально – культурного характеру. На їх основі виникають характерні регіональні проблеми, на рішення яких центральними органами влади не вистачає ні часу, ні ресурсів. Задача вирішення регіональних проблем, зменшення міжрегіональних контрастів, враховуючи пропоновані вище умови, повина стати першочерговою.

Література:

1. http:www.ufin.com.ua

2. Снисаренко Е. Б. Проблемы инновационного развития регионов: анализ, пути решения // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – №1. – с. 3 – 5.