Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

 

К.е.н. Коваленко О.М., к.е.н. Шаповал С.С.

Одеський національний політехнічний університет

Актуальні шляхи розвитку

зовнішньоекономічної діяльності

 

         Україна є індустріальною державою і потенційним експортером сільськогосподарської продукції на світовий ринок, отже питання визнання її як рівноправного партнера виглядає дуже актуальним.

         Сучасний стан розвитку експортного виробництва такий, що не відповідає не тільки експортному потенціалу країни, але й господарсько-технологічній структурі, галузевому розподілу і рівню кадрового корпусу. За 2006 р. експорт товарів склав 38367,7 млн. дол. США, імпорт – 45034,5 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом минулого року експорт збільшився на 12,1 %,      імпорт – на 24,6 %. Від’ємне сальдо становило 6666,8 млн. дол. (у 2005р. –     1907,9 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,85 проти 0,95 у 2005 р. [1].

         Як свідчать дані офіційного звіту [1], експорт українських товарів має значну сировинну спрямованість. Маючи потужний науковий потенціал майже відсутній експорт високотехнологічної продукції наукомісткого виробництва.

         Територіальне розміщення потужностей, які забезпечують експорт є вкрай нераціональним, тому що більш 50 % експорту України приходиться на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську і Одеську області [2].

         Неконкурентоспроможність провідних галузей промисловості (вугільної, металургійної, машинобудівної) обмежує експорт. В основному продукція йде в пострадянські країни. Через високу собівартість і наслідки Чорнобильської катастрофи не користується попитом за кордоном сільськогосподарська продукція.

         Стосовно зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг, то тут ситуація більш благополучна. У 2006 р. спостерігалось зростання обсягів зовнішньої торгівлі послугами проти 2005 р. Експорт збільшився на 22,3 % і становив       7505,5 млн. дол. США, імпорт – відповідно на 29,9 % і 3812,4 млн. дол.            Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило 3693,1 млн. дол. (у  2005р. –        3199,7 млн. дол.) [3]. Але з огляду на світову тенденцію до підвищення питомої ваги послуг у загальній масі експорту та наявний потенціал, важливим є питання створення нових можливостей експорту послуг (особливо транспортних).

         Важливою складовою зовнішньоекономічної діяльності є стан інвестицій, який, на нашу думку, характеризується позитивною динамікою свого розвитку. У 2006 р. в Україну іноземними інвесторами вкладено 4580,5 млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД – 201,8 млн. дол. (4,4% до загального обсягу), з інших країн світу – 4378,7 млн. дол. (95,6%). У той же час нерезидентами вилучено капіталу на 552,6 млн. дол. У цілому ж приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 2006 р. склав 4295,9 млн. дол., що становить 54,8 % до приросту за 2005 р. При цьому обсяг приросту іноземного капіталу за 2006 р. є одним з найбільших за всі роки інвестування [4]. Зниження приросту інвестицій порівняно з попереднім роком ми пояснюємо безпрецедентними обсягами надходжень в 2005 р. коштів від приватизації із залученням іноземного інвестора ВАТ “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” (4,8 млрд. дол.).

         Наведений стислий статистичний аналіз стану розвитку зовнішньоекономічної діяльності свідчить про те, що є багато проблем, тому намітимо першочергові дії на шляху їх вирішення:

– забезпечення якомога вільного доступу вітчизняним підприємствам на світові ринки машин і устаткування, технологій та інформацій, капіталів, мінералосировинних ресурсів, транспортних комунікацій. Особливе значення тут має надання політичної, фінансової, інформаційної підтримки у просуванні продукції віт­чизняних підприємств на ринки, що контролюються транснаціональними корпораціями чи захищені протек­ціоністськими бар’єрами зарубіжних держав та їх економічних союзів;

– досягнення якомога більш сприятливого торго­во-політичного режиму у відносинах з пріоритетними зарубіжними країнами та їх торгово-економічними угрупо­ваннями, організаціями і союзами, зняття наявних і потенційних дискри­мінаційних обмежень.

Особливу роль тут відіграє робота з усунення різних торгово-економічних бар’єрів у відносинах з країнами СНД:

– довгострокове розв’язування невирішених питань ва­лютно-фінансового характеру у взаємо­відносинах з країнами-кредиторами, міжнародними організаціями та борж­никами;

– формування ефективної системи захисту зовнішньоекономічних інтересів України.

Реальна дійсність свідчить, що на світовому ринку конкурують передусім суб’єкти господарювання (фірми, кор­порації тощо), на базі діяльності яких формується економічна стратегія спо­чатку для галузі, а відтак і для країни у цілому. Однак слід зазначити, що цьому процесові властивий двосторонній характер, оскільки стратегія країни у свою чергу дедалі активніше і від­чутніше впливає на прийняття рішень на галузевому та фірмовому рівнях.

Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України у світову економіку має стати поєднання структурної перебудови економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту і диференціацію його потенціалу. Цього можна досягти шляхом подальшого загального поліпшення інвестиційного клімату і залучення інвестицій у відповідні галузі, удосконалення механізму стимулювання експорту та формування життєздатних конкурентоспроможних експортних виробництв. Ця стратегія включає такі важливі завдання  як поновлення і розвиток експортного потенціалу та істотне поліпшення структури експорту, раціоналізація імпорту, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств на світовому ринку, подальше залучення іноземних інвестицій для технологічної модернізації і створення потенціалу розширеного  відтворення, забезпечення економічної безпеки України.

Відзначимо, що у багатьох країнах державна політика тепер спрямовується на формування експорту капіталів із галузей, що занепадають (як засіб згортання цих галузей у даній країні і переміщення у економічно відсталіші регіони). Водночас стимулюється імпорт капіталу у ті високонаукові та високотехнологічні галузі економіки, які поки що не­достатньо розвинені, але мають значній експортний потенціал.

Як показав стислий статистичний аналіз стану зовнішньоекономічної діяльності, важливу роль на шляху її розвитку має відігравати формування і розвиток перспек­тивних нових експортних галузей, що ґрунтуються на науково-технічній монополії, яка (на відміну від монополії, що базується на концентрації і цент­ралізації виробництва) за сучасних умов має короткостроковий, нестійкий характер. Реалізація такого напряму вимагає не тільки оперативного поєд­нання фундаментальних і прикладних наукових досягнень з високим тех­нологічним потенціалом, а і здатності до крупномасштабного і швидкого господарського маневру, надзвичайної прагматичності, агресивності у фор­муванні, захопленні і насиченні як національного, так і світового ринку.

 Оскільки  нині центр ваги економічних реформ перенесено в регіони і сам розвиток зовнішньоекономічної діяльності України майже в усьому залежить від ділової активності на місцях то одним з основних шляхів роботи на цьому рівні є правове забезпечення і координація зовнішньоекономічної діяльності регіонів, формування регіональних програм її розвитку, створення підприємств з участю українського капіталу за ру­бежем. Першочергове зав­дання розвитку цих відносин на рівні області має бути спрямоване на формування умов, що сприяють роз­витку експорту продукції, передусім високого ступеня обробки (машино­будування тощо) і надходженню іно­земних інвестицій в економіку регіону.

На рівні підприємства, як головного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності визначальним напрямом є максимально можливе на рівні регіонів залучення їх до зов­нішньоекономічних зв’язків. А це обумовлює необхідність підтримки та стимулювання з боку держави тех­нічного переозброєння, а в багатьох випадках і перепрофілювання під­приємств, допомоги в пошуку нових перспективних ринків за рубежем, зняття деяких дискримінаційних обмежень щодо експорту вітчизняної продукції на світових ринках.

Дуже важливу роль у розвитку зовнішньоекономічної діяльності на ре­гіональному рівні має стати розробка облдержадміністраціями разом з уп­равліннями митної служби планів, спільних заходів по відкриттю нових митних пунктів (переходів), створення спеціальних фондів розвитку інфра­структури, відкоригування режимів оформлення декларацій для низки крупних підприємств тощо. Водночас у зовнішньоекономічних відносинах вітчизняних парт­нерів особливе значення також має вирішення низки питань щодо страхування експортно-імпортних операцій, надання гарантій зарубіжним інвесторам, кредитів для вітчизняних експортерів, розвитку інфраструктури, інформа­ційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Таким чином, для досягнення успіху у розвитку зовнішньоекономічної діяльності актуальне значення  мають такі дії:

– формування прогресивної струк­тури експорту, створення системи його державної підтримки, включаючи фі­нансування, кредитування і страху­вання;

– просування вітчизняних товарів та послуг на зарубіжні ринки при інфор­маційній і фінансовій підтримці дер­жави;

–  вдосконалення імпортного тарифу;

          – захист споживчого ринку України від неякісної продукції іноземного виробництва шляхом більш чіткого і жорсткого режиму сертифікації та контролю за якістю;

– постійний контроль за обґрунтованістю цін та напрямами викорис­тання валютних коштів;

– досягнення якомога сприятливого торго­вого режиму у відносинах із зару­біжними країнами та їх торгово-еко­номічними організаціями і союзами, зняття необґрунтованих дискримінаційних обмежень на поставки товарів з України;

– врегулювання валютно-фінан­сових питань з кредиторами та борж­никами України;

– удосконалення системи координації і регулювання діяль­ності учасників зовнішньоекономічної діяльності України, контроль за дотриманням з їх боку інтересів держави;

– створення умов для подальшого залучення іноземних інвестицій і успішної роботи зарубіжних інвесторів.

 

Література:

  

   1. Зовнішня торгівля України товарами за 2006 рік / Державний комітет статистики України. – http:// www.ukrstat.gov.ua.

   2. Розподіл обсягів експорту-імпорту товарів за регіонами України за 2006 рік / Державний комітет статистики України. – http:// www.ukrstat.gov.ua.

   3. Зовнішня торгівля України послугами за 2006 рік / Державний комітет статистики України. – http:// www.ukrstat.gov.ua.

   4.  Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2006 році / Державний комітет статистики України. – http:// www.ukrstat.gov.ua.