«Экономические науки»

Макроекономика

Ковальов В.В. к.е.н. Херсонський державний агарний університет

Москаленко Ф.І. Херсонський державний агарний університет

Елементи ринку та їх взаємодія

В ринковому механізмі розрізняють ведучі та ведені елементи. Ведучі – це ті складові, закони руху яких прийняті як задані. як закон про власність, (підприємства, підприємництво, оподаткування, про зайнятість, антимонопольний закон та ін). Веденими називають елементи механізму, закони руху яких визначаються ведучими, називають веденими (попит, пропозиція, ціна, товар, гроші, конкуренція та ін.) [6].

Розглядаючи товар як економічну категорію, необхідно зауважити, що товар – це продукт виробництва або діяльності людини, створений для задоволення яких-небудь потреб через обмін [2]. Виходячи з визначення існують дві властивості товару. Перша властивість товару заключається в його здатності задовольняти ті чи інші потреби людей, тобто його корисності [4].

Друга властивість товару це можливості обмінюватися на інший товар. В основу цієї властивості покладено вартість. Вартість – це кількісна сторона товару, вона визначається витратами праці, капіталу, технологією. Грошовою формою вартості є ціна. Саме вона впливає на рішення про купівлю товару, здійснює вплив на прибуток підприємства і знаходиться в тісній взаємодії з факторами ринку. Ціна – грошовий вираз вартості товару. Вона залежить, з одного боку, від вартості товару, а з іншого - від величини самої грошової одиниці якою її вимірюють. Про роль ціни говорив ще Туган-Барановський М. [7]: “Обмін провадиться через купівлю-продаж товару за певну ціну. Тому ціна грає надзвичайної ваги ролю в розвиткові капіталістичного господарства”.

За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом [1].

Суть грошей як економічної категорії розкривається у їх функціях – міра вартості, засіб обігу, засіб утворення скарбів, засіб платежу та світові гроші.

Кожна з грошових функцій є досить складним багаторівневим явищем та увиразнює в собі, з одного боку, суть грошей, а з іншого – виступає як одна з ланок механізму взаємодії грошових відносин із не грошовими елементами суспільного відтворення.

В економічній теорії узагальненими визначеннями попиту та пропозиції є:

- попит – це обсяг товарів і послуг, що їх готові купити економічні суб’єкти за різного рівня цін. На попит впливають як цінові так і не цінові фактори. До цінових факторів впливу належать: ефект багатства або реальних касових залишків (ефект Пігу), ефект відсоткової ставки (ефект Кейнса) та ефект обмінного курсу. До нецінових чинників відносяться зміни споживчих витрат, інвестиційних, державної політики, обсягів експорту, пропозиції грошей та швидкість обігу грошей.

В країнах з розвинутою ринковою економікою щорічно розраховують коефіцієнт еластичності попиту. Товари, в яких еластичність попиту менше одиниці називають товарами з низькою еластичністю попиту, і, навпаки, якщо більше одиниці – товари з високою еластичністю.

- пропозиція це обсяг товарів та послуг який може бути вироблений в економіці країни за різних рівнів цін. На пропозицію впливають цінові та нецінові чинники. Цінові чинники – відсоткова ставка та рівень цін. До нецінових факторів належать: ціни на ресурси, продуктивність праці, податки та субсидії підприємств.

Виходячи з визначень попиту та пропозиції можливо зробити висновок, що попит і пропозиція – рушійні сили ринкової економіки, які визначають кількість товарів, що виробляють, й ціни, за якими їх продають, а також поведінку покупців та їхню взаємодію між собою.

В суспільній думці існує уява про взаємозв’язок ринку і конкуренції як головний стимул розвитку економіки. На нашу думку конкуренцію треба розглядати як ринкову силу системи господарювання.

Конкуренція – це суперництво між виробниками товарів за економічно вигідні умови виробництва та реалізацію продукції, за отримання найбільшого прибутку чи інших переваг [3].

Механізм конкуренції забезпечує вирішення головних економічних проблем: що, скільки, як, для кого виробляти. Без неї ринковий механізм не зможе регулювати обсяг і структуру пропонованих товарів і стимулювати виробництво, забезпечити пріоритет покупцю [5].

Зокрема розрізняють такі види конкуренції: внутрішньогалузева, міжгалузева, цінова, нецінова, ідеальна, недосконала, монополістична, олігополістична, недобросовісна.

Виходячи з вищевикладеного можливо зробити висновок, що ринковий механізм повинен бути регульованим державою, для того щоб в деякій мірі усувати недоліки ринку.

Список використаних джерел:

1. Гроші та кредит : Підручник / За ред. проф.. Б.С. Івасіва. – Тернопіль : Карт-бланш, 2000. – 510 с.

2. Доценко А.П., Осокина В.В. Рынок и его механизм: Учебно-методическое пособие. – К.: МЗУУП, 1993. – 100 с.

3. Загородній А.Г. Вознюк Г.Л., Стовженко Т.С. Фінансовий словник. – 4-те вид., випр. та доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО; Л.: Вид-во Львів. банк. ін-ту НБУ. – 566 с.

4. Мельник Л.Ю., Плаксієнко В.Я., Скірко Ю.І. Економічна система суспільства: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Січ, 2001. – 546 с

5. Мельник Л.Ю., Сафронов С.О. Основи економічної теорії та підприємництва. – Дніпропетровськ: Січ, 2002. – 461 с.

6. Основи ринкової економіки / В.М. Петюх, А.В. Коровський, М.О. Ліфінцев та ін.; За ред. В.М. Петюха. – К.: Урожай, 1995. – 400 с.

7. Туган-Барановський М. Політична економія. Курс популярний. – К.: Наукова думка. – 1994. – 262 с.