Роль
Конституційного Суду в механізмі взаємодії судової влади з іншими гілками влади
в Україні.
Проблема взаємодії вищих органів державної влади на даному етапі розвитку
українського державотворення набуває глобальних масштабів та поступово
перетворюється на кризу всієї системи державного управління.
Протиріччя, що виникають між органами законодавчої, виконавчої влади та
президентом з приводу обсягів своїх
повноважень, особливо контрольних, призводить до суперечок, компетенційних
конфліктів та порушує загальний баланс влади.
З метою врегулювання гострих конфліктних ситуацій та забезпечення балансу
влади в цілому необхідний такий інститут державної влади, який би був
гармонійно поєднаний з іншими суб‘єктами влади у здійсненні повноважень та став
би буфером у їх взаємодії, що сприяло б ефективній співпраці державних органів
влади.
Таким інститутом може бути Конституційний Суд України – єдиний орган
конституційної юрисдикції. Саме через нього судова влада включається у баланс
влади, її механізм взаємодії з різними гілками та, у разі виникнення
протиріч між ними, саме Конституційний
Суд має виступати в ролі арбітра в контексті тлумачення положень Основного
закону.
Сучасні науковці наголошують на необхідності розгляду
державної влади як цілісного феномена, поділеного і водночас взаємопов’язаного
у структурно-функціональному відношенні організаційно-правовою системою стримувань
і противаг, яка, в свою чергу, повинна запобігати цілковитому
зосередженню державної влади в руках якоїсь однієї політичної сили.
Суб'єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України є Верховна
Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний Суд. Дана
система виражається насамперед через повноваження цих органів, що включають
суворо визначені взаємні обмеження. Але законодавчі протиріччя щодо
регламентування їхніх повноважень стосовно впливу одна на одну часто веде до нездатності
прийти до консенсусу та ефективної співпраці. Загострення конфліктної сторони у
відносинах між гілками державної влади можливо передбачити посиленням ролі та
авторитету Конституційного Суду, як суб‘єкта державної влади, через який судова
влада включається у взаємодію з іншими гілками влади.
Першочерговим завданням Конституційного Суду сьогодні є забезпечення
верховенства права, дотримання Основного Закону України, безумовного виконання
його норм, в тому числі і суб‘єктами державної влади, захист конституційного
ладу країни, прав та свобод людини і громадянина.
Найважливішою з проблем у практичному плані є проблема виконання рішень Конституційного Суду України, без вирішення якої не можна
говорити не лише про гарантування верховенства Конституції України, а й про
наявність судової влади як такої.
На жаль, сьогодні законодавством не передбачено реальної юридичної
відповідальності вищих органів державної влади та їх посадових осіб за
невиконання рішень Конституційного Суду. У випадку Президента та народних
депутатів причина тому – недоторканість, передбачена статтями 105 та 80
Основного Закону відповідно. У випадку Кабінету Міністрів, як колегіального
органу виконавчої влади, що за результати своєї діяльності несе солідарну
відповідальність, – Кримінальним кодексом взагалі непередбачений колективний
вид відповідальності.
Головна роль Конституційного Суду України в механізмі забезпечення поділу
функцій влади має полягати у стримуванні двох інші гілок влади в рамках права і
конституційної законності.
Таким чином, Конституційному Суду України відведено особливе місце у
забезпеченні верховенства Конституції України, збереженні конституційного ладу
держави, конституційних прав та свобод людини і громадянина. Проте
загострюється необхідність посилення його ролі та авторитету через укріплення
контрольно-наглядової функції суду, створення законодавчо-закріплених норм
реальної юридичної відповідальності вищих органів державної влади та їх
посадових осіб за невиконання рішень Конституційного Суду.
Конституційний Суд повинен забезпечувати реалізацію принципу верховенства
права, ефективне функціонування всієї судової системи через здійснення якісного
правозастосування. В даному аспекті набуває актуальності проблема якісного
нормотворення з боку законодавчої гілки влади. Адже єдиним органом
законотворчої діяльності в Україні, який здійснює правовизначальний вплив не
тільки на функціонування Конституційного Суду, але і всієї системи управління в
цілому є український парламент, який в першу чергу, має бути зацікавлений у
створенні повноцінної системи законодавства, усунення суперечностей та колізій
у правовому регулюванні суспільних відносин, проведенні реформування системи
судів, починаючи насамперед з
Конституційного Суду. Безперечно, чинна Конституція потребує доопрацювання, і
насамперед в тих положеннях, які
визначають засади взаємодії гілок влади.
Крім того, одним з важливих моментів
є надання права законодавчої ініціативи судовій гілці влади, на що вона логічно
має претендувати як одна з незалежних інститутів. І суб’єктом законодавчої
ініціативи, окрім народних депутатів, Кабінету Міністрів та Президента має
стати і Конституційний Суд України з метою утримання повноцінного балансу та
ефективної взаємодії трьох гілок влади.
Література:
1.Закон України “Про Конституційний
Суд України” від 16.10.1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. –
N49. – ст. 272.
2.Закон України від 08.12.2004р. №2222-IV «Про внесення змін до
Конституції України» // Відомості Верховною Ради
України. – 2005. – №2. – ст. 44.
3. А.Селіванов. Парламент і судова влада: актуальні питання
взаємодії // Голос України. – 2006.11.14. - №1411.