Історія

Історія науки і техніки

К. і. н. Вовкотруб Ю. М.

Черкаський державний технологічний університет

Історія розвитку прикладної механіки в Україні

в XIX – першій чверті XX ст.:

актуальність дослідження

Сучасні трансформаційні процеси в машинобудівному секторі економіки України стимулюють зростання інтересу як дослідників-фахівців, так і широкої громадськості до специфічних особливостей перебігу технічних перетворень, що мали місце в Україні до початку XX ст.

У зв’язку з диференціацією технічних знань та виникненням нових технічних дисциплін на рубежі XIX – XX ст., основою яких були теоретична і прикладна механіка, опір матеріалів, провідними в цьому відношенні ставали вищі технічні школи і усвідомлення ними ролі прикладних технічних наук – організація підготовки спеціалістів в галузі технічних наук для практичного використання останніх на виробництві.

В умовах існування самостійної незалежної української держави дослідження історії України XX ст. буде неповним без якісно нового висвітлення тієї важливої соціально-економічної ролі, яку відіграв розвиток прикладної механіки в Україні до початку XX ст.

Нововведення в машинобудівному секторі та безпосередньо в науці, що мали місце на рубежі XIX – XX ст., примушують до об’єктивного їх вивчення, врахування досвіду минулого, який сприяв позитивним наслідкам для наукового та промислового розвитку України, та були не лише пізнавальними, але й важливими практичними значеннями. Без його детального й критичного аналізу важко уникнути ускладнень на шляху ефективного реформування машинобудівного виробництва та науки в сучасних умовах. Вивчення історичних тенденцій розвитку прикладної механіки необхідне для правильного планування та прогнозування науково-технічної діяльності у цій галузі, для вдосконалення організаційних форм наукових досліджень, системи освіти та інтеграції науки і техніки з виробництвом.

Сучасне визначення прикладної механіки широке і багатозначне. Це галузь механіки, присвячена вивченню руху і напруженого стану машин, конструкцій, робототехнічних систем та інших реальних технічних об’єктів. На основних положеннях і принципах прикладної механіки базуються загальні інженерні дисципліни – опір матеріалів, будівельна механіка, машинобудівна гідравліка, теорія машин і механізмів, деталі машин, механіка гірських порід тощо. Проте майже до середини ХХ ст. прикладна механіка розглядалась як наука про методи розв’язання задач, які мають першорядне значення в практиці розрахунку машин, і тому її зародження, становлення та розвиток відбувалися в результаті багатовікових дослідів і спостережень над машинами. Таке розуміння прикладної механіки та її історії було підтверджено в результаті широкої дискусії про термінологію, зміст, методи та значення даної науки, яку провела у 1932 р. газета “Техніка”.

Прикладна механіка як наука про машини виникла наприкінці XVIII ст., коли в результаті промислової революції кількісне збільшення та якісне покращення машин обумовили необхідність їх теоретичного осмислення. Протягом XIX – XX ст. в даній науці було сформовано цілий ряд наукових напрямів – кінематичний, динамічний, кінетостатичний аналіз механізмів машин, класифікація, структура і синтез механізмів, динаміка машин, вивчення тертя, вібрацій в машинах тощо.

Проте, не дивлячись на важливе значення науки про машини для сучасного машинобудування, а також на те, що вона як одна із найважливіших технічних дисциплін входить до обов’язкового мінімуму інженерної освіти вищих технічних шкіл світу, її історія на сьогодні досліджена недостатньо: не з’ясовано багато фактів розвитку, залишаються маловідомими біографії багатьох вчених, які створили та розвинули цю науку. Особливо відзначимо, що не дослідженим є внесок окремих країн в історію науки про машини; так, практично відсутня її історія в Україні. Існуючі поодинокі нариси історії окремих напрямів та огляди, присвячені ювілейним датам, не дають узагальнюючої картини розвитку науки про машини в Україні.

Важливою задачею становлення сучасної науки про машини, як і будь-якої іншої науки, є планування її подальшого розвитку, що вимагає попереднього з’ясування усіх існуючих і можливих її зв’язків з іншими напрямами трудової діяльності. Але з’ясування взаємозв’язків науки про машини та екстраполяція її подальшого розвитку неможливі без вивчення її історії на протязі більш чи менш тривалого періоду, що передував екстраполюючому. Отже, вивчення історії науки про машини має суттєве значення не тільки для знання минулого цієї науки, але й для оцінки можливостей її майбутнього.

Актуальність дослідження визначається, нарешті, необхідністю доповнити національну історію науки і техніки, громадську історію, і сприяти тим самим процесу інтелектуального збагачення України.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена, насамперед, безперечно її науковим значенням для сучасного машинобудування, відсутністю у вітчизняній історіографії спеціального комплексного дослідження зародження, становлення та розвитку цього напрямку науки, а також важливістю введення до широкого наукового обігу масиву нових джерел та фактів.