«История» /1. Отечественная история

Стрижак Є.М.

Черкаський державний технологічний університет

Репресії проти українських педагогів

у першій половині 1930-х рр.

Упродовж першої половини 1930-х рр. репресії проти педагогів на теренах тогочасної України обмежувалися головним чином адміністративним звільненням з посад, політичним переслідуванням й судовими вироками, що передбачали застосування різних термінів ув’язнення. Фізичної розправи за вироком суду шляхом застосування «вищої міри соціального захисту» – страти – фактично не спостерігалося.

Педагоги, насамперед позбавлені роботи, ставали жертвами Голодомору 1932 – 1933 рр., політики розкуркулення й виселення з прикордонної смуги. Як зауважують авторитетні сучасні дослідники В. І. Марочко та Г. Хілліг, «очищення вчительських лав» з політичних мотивів виявляло контингент майбутніх в’язнів гулагівських концтаборів, лісоповалів, золотокопалень.

Упродовж 1933 – 1934 рр. лише у 24 районах Харківської області зняли з роботи 701, а у 36 районах Вінницької області – 664 учителя [1].

Репресій зазнавали насамперед політично неблагонадійні (з погляду більшовицької адміністрації, звичайно) педагоги, які здобули освіту й педагогічний стаж до встановлення радянської адміністрації у Наддніпрянській Україні, або приховували від влади своє «справжнє соціальне походження». Будь-яка критика соціально-економічної політики держави з боку освітян кваліфікувалася її силовими структурами як антирадянська діяльність.

Карально-репресивні акції тоталітарного режиму проти учителів мали цілеспрямований характер. «НКО давав завдання всім областям переглянути склад завідувачів шкіл, – закликав заступник наркома освіти А. А. Хвиля 5 серпня 1933 р. – Було дано завдання вигнати класово-ворожі елементи, вигнати петлюрівсько-націоналістичні елементи, що попролазили до шкіл, отруювали школу націоналістичною отрутою» [2]. Тижнем раніше він звітував про здійснення «великої боротьби за очищення учительської армії від класово-ворожих елементів – петлюрівців, махновців, білогвардійців, куркульських недобитків» [3].

Нарком освіти УСРР В. П. Затонський наголошував у вересні 1933 р.: «За офіційними даними, ми маємо в середньому 9,5 відсотків чужих класово-ворожих елементів, і наш обов’язок уважно придивлятися до того, що вони роблять у школі. По окремих районах засміченість доходить до 25 – 30 відсотків. Треба встановити пильний контроль над роботою шкіл» [4].  У річищі цих настанов заступник наркома А. А. Хвиля 18 вересня 1933 р. вимагав від облвно звітності щодо «проведеної роботи в справі очищення лав учительства від класово-ворожого елементу» [5]. Він закликав керівників освітніх установ «посилити більшовицьку пильність, очищаючи лави радянського учительства від чужих класово-ворожих елементів», що їх, за його даними, нараховувалося у Херсонському районі 11 %, Очаківському – 12, Сталінському – 12, а у Великоолександрівському навіть 35 %. В останньому серед 270 педагогів виявили «10 колишніх офіцерів, 40 куркулів, 8 колишніх попів, 10 колишніх поміщиків» [6].

Таким чином, період 1929 – 1934 рр. можна вважати роками «великої чистки» освітніх закладів, що розпочалася у рік «великого перелому» й завершилася масовим терором у часи Голодомору. Найавторитетніші сучасні дослідники проблеми зауважують, що, спираючись на наявні архівні джерела та офіційні дані, можна констатувати, що в цей час (1929 – 1934) репресій зазнали до 30 % учителів України – тобто щотретій педагог  [7].

Голод 1932 – 1933 рр. по суті унеможливив повноцінне проведення 1933/34 навчального року: 50–70 % школярів не з’явилося до школи у вересні, а брак учителів сягав максимально – 98 % [8].

Педагоги, яких позбавили роботи, були приречені на голодну смерть, фізичне виснаження й морально-психологічне приниження, а згодом й кримінально-політичне переслідування.

Література:

1. Марочко В., Хілліг Г. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929 – 1941). – К., 2003. – С. 253.

2. Хвиля А. По-більшовицькому зустріти новий навчальний рік! // Комуніст. – 1933. – 5 серпня.

3. Хвиля А. Виховати молоде покоління // Комуніст. – 1933. – 27 липня.

4. Школи України розпочинають новий навчальний рік: Розмова з Народним комісаром освіти УСРР В. П. Затонським // Більшовик. – 1933. – 3 вересня.

5. Наказ Наркомоса України про початок навчального року від 14 вересня 1933 р. // Вісті ВУЦВК. – 1933. – 18 вересня.

6. Хвиля А. Школа – могутня зброя виховання комуністичного суспільства // Комуніст. – 1933. – 5 вересня.

7. Марочко В., Хілліг Г. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929–1941). – К., 2003. – С. 255.

8. Сьогодні 2-а річниця ухвали ЦК ВКП(б) про школу // Більшовик (Чернігів). – 1933. – 5 вересня.