Ленюк М.П.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Підсумовування функціональних рядів за власними елементами гібридного диференціального оператора (Конторовича-Лєбєдєва)-Ейлера на сегменті [R0, R2]

 

Побудуємо обмежений на множині I1 = {r: r Î (0, R1)  (R1, R2), R0 > 0, R2 < ¥} розв’язок сепаратної системи диференціальних рівнянь Бесселя з виродженням при старшій похідній та Ейлера

                               , r Î (R0, R1),                              

                               , r Î (R1, R2)                                  (1)

за крайовими умовами

               ,                   (2)

та умовами спряження

            , j = 1, 2.               (3)

          Умови на коефіцієнти загальноприйняті [1].

          Тут  – диференціальний оператор Бесселя [1], а  – диференціальний оператор Ейлера [2]; 2am + 1 > 0, l Î (0, ¥), m = 1, 2.

          Фундаментальну систему розв’язків для рівняння Бесселя ()v = 0 утворюють модифіковані функції Бесселя v1 = (lr) та v2 = (lr) [1]; фундаментальну систему розв’язків для рівняння Ейлера   утворюють функції v1 =  та v2 =  [2].

          Наявність фундаментальної системи розв’язків дає можливість побудувати єдиний розв’язок крайової задачі (1) – (2) методом функцій Коші [2, 3]:

            ,                  

               .                  (4)

          У рівностях (4) беруть участь функції Коші [2, 3]:

               (5)

                 (6)

          У рівностях (5), (6) прийняті позначення:

, j = 1, 2;

, j = 1, 2.

          Всі інші функції загальноприйняті [5].

          Умови (2) та (3) для визначення величин Aj та Bj (j = 1, 2) дають неоднорідну алгебраїчну систему з чотирьох рівнянь:

                               ,

            =

                                  = w11dj1 + (w21 + G12)dj2, j = 1, 2,                                     (7)

                              ,

          Тут djk – символ Кронекера, а функція

                       G12 =  +

                              + .

         Припустимо, що виконана умова однозначної розв’язності крайової задачі (1) – (3): для будь-якого ненульового вектора  = {q1; q2} визначник алгебраїчної системи (7) повинен бути відмінним від нуля [4], тобто

          D(a)(q) º  ¹ 0, q = (q1, q2), (a) = (a1, a2),        (8)

         Визначимо головні розв’язки крайової задачі (1) – (3):

1) породжені крайовою умовою в точці r = R0 функції Гріна

,

;                                                      (9)

2) породжені крайовою умовою в точці r = R2 функції Гріна

          ,                                         (10)

;

3) породжені неоднорідністю умов спряження функції Гріна

, ,

;        (11)

4) породжені неоднорідністю системи (1) функції впливу

,                          (12)

          У результаті однозначної розв’язності алгебраїчної системи (7) та підстановки одержаних значень Aj, Bj у формули (4) маємо єдиний розв’язок крайової задачі (1) – (3):

          uj(r) = W(a), j1(r, q)g0 + W(a), j2(r, q)g0 + +  +

                                        +  +

                         + ,     j = 1, 2.                           (13)

          Побудуємо тепер розв’язок крайової задачі (1) – (3) методом інтегрального перетворення, породженого на множині I1 гібридним диференціальним оператором (ГДО)

                    ,                     (14)

де q(x) – одинична функція Гевісайда [3].

          Власні елементи ГДО M(a) знайдемо як розв’язок відповідної спектральної задачі Штурма-Ліувілля: побудувати на множині I1 ненульовий розв’язок сепаратної системи звичайних диференціальних рівнянь

                                       ()V(a); 1(r, b) = 0, r Î (R0, R1),

                                       ()V(a); 2(r, b) = 0, r Î (R1, R2)                                 (15)

за однорідними крайовими умовами

          ,           (16)

та однорідними умовами спряження

          , j = 1, 2.   (17)

          Тут bj(b) = (b 2 + )1/2,  ³ 0, j =1, 2.

          Фундаментальну систему розв’язків для диференціального рівняння Бесселя ()v = 0 утворюють функції v1(r) = (lr, b1) та v2(r) = (lr, b1) [1]; фундаментальну систему розв’язків для диференціального рівняння Ейлера ()v = 0 утворюють функції v1 =  та v2 =  [2].

          Якщо покласти

                               V(a); 1(r, b) = A1(lr, b1)  + B1(lr, b1),

                      V(a); 2(r, b) = A2cos(b2 ln r)  + B2sin(b2 ln r),             (18)

то крайові умови (16) й умови спряження (17) для визначення величин Aj, Bj (j = 1, 2) дають однорідну алгебраїчну систему із чотирьох рівнянь:

                              ,

           ,

                         , j = 1, 2.                          (19)

          Алгебраїчна система (19) має ненульовий розв’язок тоді й тільки тоді, коли її визначник рівний нулю [4]:

                     = 0.                     (20)

          Тут прийняті позначення:

                         , j = 1, 2;

          , j = 1, 2.

          Оскільки ГДО M(a) самоспряжений і не має на I1 особливих точок, то корені bn трансцендентного рівняння (20) утворюють дискретний спектр [5].

          У результаті розв’язання алгебраїчної системи (19) при b = bn (bj(bn) º bjn) стандартним способом [4] й підстановки одержаних значень Aj та Bj у формули (18) маємо компоненти V(a); j(r, bn) спектральної вектор-функції:

V(a); 1(r, bn) = ,

V(a); 2(r, bn) = cos(b2n lnr) –

sin(b2n lnr).

          Наявність вагової функції

s(r) = q(rR0)q(R1r)s 1 + q(rR1)q(R2r)s 2,

де s1 = , s2 = 1, та спектральної вектор-функції V(a)(r, bт) = q(rR0)q(R1r)V(a); 1(r, bn) + q(rR1) q(R2r)s V(a); 2(r, bn) з квадратом норми

           =  º  +

                                       +                                         (22)

дозволяє визначити пряме H(a) та обернене  скічненне гібридне інтегральне перетворення типу (Конторовича-Лєбєдєва)-Ейлера [5]:

                            ,                             (23)

                                ,                                 (24)

          Побудований методом запровадженого формулами (23), (24) інтегрального перетворення єдиний розв’язок крайової задачі (1) – (3) має структуру [5]:

                   +

                    +  +

                         +  +                          (25)

                         +  +

+ , j = 1, 2.

          Порівнюючи розв’язки (13) та (25) в силу єдиності, одержуємо наступні формули підсумовування поліпараметричних функціональних рядів:

            ; j = 1, 2,             (26)

              ; j = 1, 2,               (27)

                , j, k = 1, 2,                (28)

                  , j = 1, 2,                   (29)

                , j = 1, 2,                 (30)

q = {; }, , i = 1, 2.

          Підсумком викладеного вище є твердження.

          Теорема. Якщо вектор-функція f(r) = {} неперервна на множин I1, а функції gj(r) задовольняють крайові умови (2) та умови спряження й виконується умова (8) однозначної розв’язності крайової задачі (1) – (3), то мають місце формули (26) – (30) підсумовування полі параметричних функціональних рядів за власними елементами ГДО .

 

1.     Ленюк М.П., Міхалевська Г.І. Інтегральні перетворення типу Конторовича-Лєбєдєва – Чернівці: Прут, 2002. – 280 с.

2.     Степанов В.В. Курс дифференциальных уравнений. – М.: Физматгиз, 1959. – 468 с.

3.     Шилов Г.Е. Математический анализ. Второй специальный курс. – М.: Наука, 1965. – 328 с.

4.     Курош А.Г. Курс высшей алгебры. – М.: Физматгиз, 1963. – 431 с.

5.     Комаров Г.М., Ленюк М.П., Мороз В.В. Скінченні гібридні інтегральні перетворення, породжені диференціальними рівняннями другого порядку. – Чернівці: Прут, 2001. – 228 с.