Філологічні науки / Методика викладання мови і літератури

 

Білан Н.В., Моісєєва Ф.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

 

індивідуальний підхід до розвитку

іншомовних здібностей студентів

 

Ефективність навчання іноземній мові значною мірою залежить від чіткої і гнучкої організації навчального процесу на уроці, від уміння педагога враховувати індивідуальні особливості кожного студента і реальне засвоєння конкретного програмного матеріалу.

Відомо, що іншомовні здібності є одним з основних факторів, що забезпечують успішність засвоєння іноземної мови, і тому проблема урахування індивідуальних особливостей студентів є однією з центральних при навчанні іноземним мовам.

Що ж пов'язує поняття "здатності" і "індивідуалізація навчання"?

Насамперед, здатності - це один з об'єктів, що орієнтують викладача в індивідуальному підході до студентів, які розрізняються якостями, що забезпечують легкість і швидкість придбання знань і формування навичок і вмінь, мають потребу в тім, щоб ці розходження були помічені, усвідом­лені викладачем і стали б для нього керівництвом до дії.

Однак, як відомо, не тільки здібності є психічними детермінантами успішності навчальної діяльності, наймогутніший вплив на цю діяльність має і такий фактор, як навчальна мотивація, котра як система побудників включає потреби, цілі, установки особистості, емоції і т.д. Сильним каталі­затором є також вольові якості особистості, тому що вони упорядковують навчальну поведінку студента.

Але в зв'язку зі сказаним доречно відзначити наступне. Результати психологічних досліджень, підтверджені життєвими спостереженнями, показали, що при рівних умовах позитивна навчальна мотивація і вольові якості особистості не можуть забезпечити легкого і швидкого оволодіння навчальним матеріалом у випадку, якщо у студента недостатньо розвинуті здібності до даного предмета. Тобто, адекватна навчальна мотивація і сильна воля допомагають отримати гарних результатів у навчанні, але не забезпечують легкість і швидкість процесу придбання знань і формування навичок і вмінь.

Тим часом для студента важливий не тільки результат навчальної діяльності, але і процес, тобто характер її реалізації. Опитування думки студентів і викладачів із приводу того, які якості студента є найбільш коштовними для успішного оволодіння іноземною мовою, звичайно показують, що велика частина викладачів (72%) називають пріоритетними якості особистості (воля, завзятість, цілеспрямованість, сумлінність, працьовитість, почуття обов'язку і т.д.). Лише 16 % відзначили якості вищих пізнавальних процесів, що складають ядро іншомовних здібностей (гарну пам'ять, глибокий розум, абсолютний мовний слух, інтелект, високу мовну культуру). Для студентів же значимість цих двох груп якостей виявилася практично рівною: 44,5% опитаних назвали якості особистості, а 40,5% - якості вищих пізнавальних процесів. Причина розбіжностей у поглядах викладачів і студентів, принаймні, закладена в різних позиціях, що вони займають у навчальному процесі.

Тому так важлива робота викладача з розвитку інтелектуальних якостей студента, адже за статистикою в кращому випадку тільки 1/3 студентів, які прийшли у ВНЗ, демонструє розвинуті іншомовні здібності. І оскільки здібності є індивідуальними особливостями учнів, виникає необхідність в індивідуалізації і диференціації самого навчання, тому що це є єдиний засіб актуалізації потенційних можливостей кожного студента.

Таким чином, у відношенні здібностей індивідуалізація навчання спрямована на виконання двох завдань: враховування здібностей і їхнього розвитку.

Як же конкретно вирішувати завдання розвитку іншомовних здіб­ностей студентів?

Відомо, що просте тренування у виконанні будь яких навчальних дій, наприклад, вправа у відміні дієслів, озвучування готових діалогів і т.п. веде до засвоєння навчального матеріалу, але не є механізмом психічного розвитку. Здібності не можуть виникнути поза діяльністю, але не всяка діяльність є джерелом психічного розвитку того, кого навчають.

Навчальна діяльність, спрямована на розвиток здібностей, повинна відповідати визначеним принципам, сформульованим В.И. Крутецьким у роботі "Проблема формування і розвитку здібностей":

- насамперед, діяльність студента повинна носити не репродуктивний, а творчий, чи принаймні суб'єктивно-творчий характер (на завершальній стадії вивчення теми). Іншими словами, не накопичення знань і навичок є основною і єдиною метою освіти, а формування і розвиток у студентів інтелектуальних і розумових дій, що полегшують процес засвоєння навчальної інформації. Навчати студентів використанню раціональних, ефективних, узагальнюючих прийомів навчальної діяльності, тренувати їхні психічні функції (пам'ять, слухове сприйняття, мислення, уяву) - це і є кардинальний шлях розвитку іншомовних здібностей.

- другий принцип полягає в тім, що навчальна діяльність повинна бути орієнтована не на вже досягнутий рівень розвитку здібностей, а на "зону найближчого розвитку" (термін Л.С. Виготського).

Цей принцип означає, що урахування індивідуальних особливостей студента повинний застосовуватися для того, щоб виявити напрямок його подальшого розвитку, а не межу його можливостей.

Отже навчання повинне являти собою посильний, але досить важ­кий процес, що викликає психічну напругу, яка виникає в результаті роз­біжності між вимогами викладача і актуальними можливостями студента. Тому урок повинний стимулювати максимум інтелектуальної активності, на яку здатний студент.

Саме оптимальні прийоми запам'ятовування, орієнтації в аналізі текстів, у принципах побудови власних висловлювань іноземною мовою і т.д. формують те ядро "сніжної грудки", що буде поступово зростати і приведе не тільки до розвитку здібностей, але і до зміни всієї структури психологічних детермінант, що забезпечують успішність засвоєння іноземної мови. Тільки тепер виникає позитивна навчальна мотивація, що прискорює та інтенсифікує подальший розвиток іншомов­них здібностей, а успіхи, що досягаються завдяки зрослим здібностям, у свою чергу, посилюють мотивацію.

Безумовно, що при індивідуальному підході до навчання необхідно враховувати індивідуальні здібності студента, розвивати з них ті, що йому необхідні для досягнення його індивідуальної мети.

У висновку слід зазначити, що розвиток здібностей лежить в основі індивідуалізації навчання, що і полягає в тім, щоб виявляти сильні і слабкі сторони іншомовних здібностей конкретного студента, разом із ним терпляче долати труднощі, спираючись на все міцне і прогресивне, що закла­дено в даній особистості.