Право/ 8. Конституційне право

Гудзь Л.В.

Первомайський політехнічний інститут

Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова

ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

У літературі існують різні точки зору з приводу розуміння сутності самого механізму забезпечення основних прав і свобод людини й громадянина. Але всі науковці як важливу його складову називають органи та організації, спеціальною компетенцією або статутним завданням яких є забезпечення прав людини. Це так звана «інституційна» частина механізму забезпечення основних прав і свобод людини й громадянина.

Інституційний механізм забезпечення виборчих прав громадян являє собою сукупність інституцій (органів, організацій), які можна класифікувати, по-перше, на національні та міжнародні; по-друге, на органи державної влади, органи місцевого самоврядування та громадські об’єднання; по-третє, на органи загальної і спеціальної компетенції; по-четверте, на наднаціональні, національні, регіональні та місцеві інституції.

Інституційний механізм забезпечення виборчих прав громадян включає в себе:

- органи державної влади та місцевого самоврядування,

- політичні партії, громадські організації,

- засоби масової інформації.

До інституційного механізму забезпечення виборчих прав громадян України входять органи та організації, спеціальною компетенцією або статутним завданням яких є забезпечення виборчих прав громадян. Тобто до цього механізму входять органи всіх гілок влади: законодавчої – Верховна Рада України; виконавчої – Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації; судової – всі суди, які входять в судову систему, Президент України як глава держави; контрольно-наглядові органи – Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Центральна виборча комісія, Рахункова палата України, органи прокуратури, а також органи місцевого самоврядування та інші інституції.

Головна роль належить Центральній виборчій комісії як постійно діючому органу, що відповідно до Конституції та інших законів України забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України. Комісія здійснює також консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.

На думку А.М. Чілінгаряна важливо, щоб Центральна виборча комісія та інші виборчі комісії користувалися довірою серед виборців, тому що у протилежному випадку вибори та їх результати можуть викликати сумнів у виборців. Навіть якщо виборчі комісії не можуть бути повністю незалежними, вони повинні мати структуру, яка б виключала можливість зовнішнього впливу. Крім того, що комісії повинні бути незалежними, їх члени повинні бути безпартійними. Безпартійність означає, що орган управління виборами не повинен турбуватися про те, хто переможе або програє на виборах. Виборчі комісії повинні бути зацікавлені у забезпеченні рівних умов для кандидатів і партій, у наданні виборцям інформації для того, щоб вони змогли зробити правильний вибір, у підрахунку й оголошенні результатів виборів без упередженої позиції до будь-яких партій або кандидатів [1; 249].

Деякі автори, зокрема М.М. Рябець, вважають, що в Україні назріла необхідність запровадження чотирьохрівневої системи виборчих комісій: Центральної, регіональних, територіальних (окружних), дільничних. Крім того регіональні та Центральна виборчі комісії повинні здійснювати свої повноваження на постійній основі і відповідати б за організацію підготовки та проведення усіх національних виборів і референдумів в Україні [2;20-21].

На нашу думку, запровадження такої структури виборчих комісій сприятиме формуванню якісного складу виборчих комісій.

Органи внутрішніх справ серед цих інституцій посідають особливе місце і є безпосереднім елементом механізму забезпечення виборчих прав громадян України. Роль органів внутрішніх справ у механізмі забезпечення права громадян України брати участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається чинними загальними й спеціальними нормативно-правовими актами України. До загальних актів належать Закони України «Про міліцію» [3], «Про оперативно-розшукову діяльність» [4], «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»[5], Положення про Міністерство внутрішніх справ тощо.

Разом з тим аналіз норм виборчого законодавства свідчить про недосконалість правового закріплення ролі органів внутрішніх справ у цьому механізмі.

Література:

1. Чилингарян А.М. Избирательные комиссии как организаторы выборов, их роль в обеспечении реализации и защиты избирательных прав граждан. // Вибори Президента України 2004: проблеми забезпечення виборчих прав громадян України: збірник. 2005.- С.249.

2. Рябець М.М. Проблеми забезпечення та захисту виборчих прав громадян України на виборах Президента України у 2004 році. // Вибори Президента України 2004: проблеми забезпечення виборчих прав громадян України: збірник. 2005.- С.20-21.

3. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. № 565-XII (із змін.) // Відомості Верховної Ради України. – 1991.- №4.

4. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. – №22.– Ст.8.

5. Закон України «Про внутрішні війська міністерства внутрішніх справ України» // Відомості Верховної Ради України. - 1997. – №29. – Ст.397.

Координати для контакту:

Індекс 55230

Адреса: Миколаївська обл., Первомайський р-н, пос. Кінецьпіль,

вул. Гагаріна буд. 24, кв. 50.

Тел. 80662837 461