Психологія і соціологія/

13. Сучасні технології соціологічних опитувань

Карпенко Г.В.

Дніпропетровський національний університет

Проблема конкретизації змісту поняття «валеологічний потенціал»

Здоров’я та здоровий спосіб життя є визначальною складовою життєвого шляху не тільки окремої людини, але й всього суспільства взагалі. У науковому дискурсі щодо проблем здоров’я загальноприйнятим є визнання того, що його стан на 50% обумовлює наш спосіб життя. Це означає, що потенціал здоров’я особистості, його збереження та покращення залежить від індивідуального сприйняття даного феномену, власної життєвої позиції та моделі поведінки відносно свого здоров’я. Саме індивідуальне відношення та виховання культури здоров’я в процесі індивідуального розвитку людини є центральною проблемою науки валеології (від лат. valeo – здоров’я, «бути здоровим»).

Для пояснення даної ситуації виникає нагальна потреба у впровадженні нового поняття «валеологічний потенціал», розкриття його сутності, структури та тих резервів й можливостей, які індивід має і може проявити з метою збереження свого здоров’я. Аналіз робіт, присвячених вивченню здоров’я, факторів, що впливають на його стан, дозволяє констатувати, що в наукових працях розглядається перш за все стан хворої людини, статистичні матеріали, присвячені тенденціям поширення захворювань та їх відсотковому співвідношенню. Дослідження даного соціального феномену стосовно практично здорових громадян в українській соціологічній науці поки майже відсутнє, що і підкреслює актуальність даної проблематики.

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що поняття "потенціал" широко і специфічно використовується практично в усіх галузях знання. Однак, незважаючи на це, у дослідженій літературі ми не знаходимо єдності у розумінні терміну «потенціал», йдуть дискусії щодо його структури та особливостей виміру. Так, на думку одних авторів, поняття "потенціал" обмежується знаннями, навичками, уміннями, досвідом особистості, в той час як інші доповнюють цей перелік здібностями, включають у нього не тільки здатність соціального суб'єкта перетворювати можливість у дійсність, але й його готовність до здійснення зазначеного. Проаналізувавши літературу, ми спробували визначити валеологічний потенціал, як природну частину людського потенціалу та інтегральну характеристику здоров’я людини, що являє собою таку сукупність природно-генетичних, фізичних, психологічних та інтелектуально-культурних даних, а також духовну енергію людини, її життєву позицію щодо способу життя, яка спрямована на творче самовираження, самореалізацію людських сутнісних сил в сфері здоров’я. Можна також розглянути валеологічний потенціал, як внутрішню, соціальногенетично обумовлену, властивість особистості, сутність якої полягає в здатності до формування, збереження та зміцнення свого здоров’я, що відбивається на практиці як готовність слідувати загальним валеологічним принципам здорового способу життя.

Відносно структури потенціалу вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що приєднуємося до авторів, які наголошують на його дворівневій структурі. На об'єктивному рівні потенціал включає сукупність наявних соціальних ресурсів (матеріальних, освітніх, психологічних, культурних тощо). На суб'єктивному рівні - потенціал включає усвідомлення індивідом цінності наявних ресурсів, способів їх відтворення та піднесення, тобто підкреслюється особистісна готовність до їх освоєння. Відповідно, на об'єктивному рівні валеологічного потенціалу у ролі основного наявного соціального ресурсу виступає стан фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я. Тобто дані характеристики визначать потенційну валеологічну здатність особистості. Що стосується цінності наявних ресурсів (суб’єктивного рівня валеологічного потенціалу), то ми можемо проаналізувати їх за допомогою вивчення моделей поведінки у сфері здоров’я, валеоустановок та внутрішньої картини здоров’я (цілісне уявлення людини про здоров’я як “для-себе-знання”).

Для дослідження моделей поведінки у сфері здоров’я, доцільним є використання підходу, який застосовує Т.І.Заславська. Відповідно до нього поширеними є наступні моделі поведінки. Досягаюча модель характеризується такими показниками, як: виділення коштів на підтримку здоров’я, збалансоване та якісне харчування, заняття спортом, повноцінний відпочинок, розуміння того, що людина створює своє здоров'я сама, тому й те, яким воно буде, залежить від самої людини, наголошення на тому, що здоров'я та здоровий спосіб життя повинні стати головними у житті людини, сформовані наукові уявлення щодо сутності здоров'я, розуміння вагомості всіх його складових. Адаптивна модель включає: звернення до лікаря у випадку необхідності – появи симптомів захворювання, прагнення до споживання певної кількості продуктів без особливої уваги до їх якості, пасивний відпочинок, відмова від деяких видів дозвілля, ставлення до здоров'я у контексті того, що людина отримує здоров'я від народження й головне не загубити того, що маєш, мінімальна турбота про здоров'я та відсутність наукових уявлень щодо його розуміння. Показниками регресивної моделі є: ігнорування інституту охорони здоров’я, забезпечення мінімального об’єму продуктів харчування, шкідливі звички – паління, вживання алкогольних напоїв тощо, домінування пасивних форм вільного часу, наявність фаталістично-пасивної орієнтації щодо здоров'я, оскільки вважається, що від людей у плані здоров'я нічого не залежить, відсутність наукових уявлень щодо здоров'я. Та до руйнівної моделі ми відносимо: ігнорування інституту охорони здоров’я, забезпечення мінімального об’єму продуктів харчування, шкідливі звички, які є постійним компонентом способу життя, задоволення первинних потреб шляхом вживання наркотиків, зловживання алкоголем, відсутність наукових уявлень щодо здоров'я та не бажання їх мати. Цей тип поведінки означає втрату соціальної ідентичності та маргіналізацію, а для суспільства – «розширення соціального дна», зростання агресії, поширення як соціальних, так і фізичних хвороб, зростання смертності від злочинів та самогубств.

Важливу роль при розгляді поведінки у сфері здоров’я відіграють валеоустановки. Під валеоустановками ми розуміємо групу феноменів, що забезпечують регуляцію здоров’я на індивідуально-особистіснім рівні та визначають спрямованість особистості щодо підтримання та переборювання хвороби. Це своєрідна готовність до певного способу сприйняття, відношення та реагування в ситуаціях, що стосуються здоров’я суб’єкта.

Зазначимо, що концепція внутрішньої картини здоров’я, яку ми також відносимо до суб’єктивного рівня валеологічного потенціалу, на сучасному етапі знаходиться лише на стадії формування. Цей термін використовується в праці В.Є. Кагана (1986). Під внутрішньою картиною здоров’я автор розуміє цілісне уявлення людини про здоров’я як “для-себе-знання”. Це таке уявлення людини-суб’єкта про здоров’я, з яким вона співвідносить свій реальний, сьогоденний стан. Зміст внутрішньої картини здоров’я обов’язково впливає на поведінку у сфері здоров’я та на мотивацію індивіда щодо формування здорового способу життя. Інший дослідник (В.А. Ананьєв) розуміє внутрішню картину здоров'я як самосвідомість, самопізнання людиною себе в умовах здоров’я та виділяє три основні грані в її структурі: когнітивна (раціональна сторона внутрішньої картини здоров’я, яка включає до себе сукупність суб’єктивних думок про причини, зміст, можливі тенденції розвитку, а також оптимальні способи збереження, зміцнення та покращення здоров’я), емоційна (чуттєва сторона внутрішньої картини здоров’я, до складу якої входять переживання здорового самопочуття, пов’язаного з комплексом відчуттів, що формують емоційний фон) та поведінкова (моторно-вольова сторона внутрішньої картини здоров’я, що включає у себе сукупність зусиль, прагнень та конкретних дій людини, обумовлених системою його вірувань і спрямованих на досягнення суб’єктивно значущих цілей та завдань).

Таким чином, визначивши поняття та дворівневу структуру валеологічного потенціалу, ми вважаємо наголосити, що подальший науковий пошук в цьому напрямку дозволить більш спрямовано і поглиблено досліджувати здоров’я, попереджувати погіршення та сприяти його поліпшенню, як на індивідуальному рівні, так і на рівні всього суспільства взагалі.