КУЛЬТУРНА СКЛАДОВА НАУКОВО-ПОПУЛЯРНОГО ТЕКСТУ

Н. Г. Іщенко, А. О. Короткевич

Національний технічний університет України «КПІ»

Анотація. В статті розглядається поняття науково-популярного тексту, його складові, зокрема культурна складова; вивчається доцільність аналізу науково-популярних текстів з точки зору культурного сектору, що обумовлюється лінгвокультурною зміною умов і способів передачі та функціонування науково-популярних тексів в системі науки.

Ключові слова: науково-популярний текст, теоретичне мислення, науковий соціум, комунікативна діяльність, культурна складова.

Summary. The article analyzes the notion of popular-scientific text, its constituents, cultural constituent in particular, the reasonability of popular-scientific text analyzing from the point of cultural sphere, which is determined by linguocultural change in conditions and ways of rendering and functioning of popular-scientific text in the system of science.

Key words: popular-scientific text, theoretical thinking, scientific community, communication activity, cultural constituent.

У зв’язку з початком науково-технічної революції – бурхливого розвитку науки і техніки – виникла необхідність популяризації наукового знання, що призвело до формування науково-популярного підстилю у контексті наукового функціонального стилю. У сучасній літературі лінгвостилістичні особливості тексту науково-популярних творів детально розглядаються в роботах І. С. Алексеєвої, В. Н. Комісарова, А. В. Федорова, А. Я. Коваленко, Е. А. Лазаревич, В. В. Одінцова, В. Е. Чернявської та ін.

Належність тексту до певного стилю та жанру визначає в цілому набір його основних властивостей і ознак. Основні позамовні риси науково-популярного тексту - узагальненість, ясність, об’єктивність викладу, його послідовність, логічна оціненість - обумовлені колом базових позамовних чинників, що утворюють науковий стиль, який пов’язаний з розвитком різних областей наукового пізнання, різних сфер діяльності людини. Науково-популярний стиль представляє сферу спілкування і мовної діяльності, яка пов’язана з реалізацією науки як форми суспільної свідомості. В науково-популярному стилі відображається теоретичне мислення, яке виступає в понятійно-логічній формі, для якого характерні об’єктивність, уникнення випадкового та повідомлення нового знання про дійсність [2, с. 87].

Змістом науково-популярного тексту є опис фактів, предметів, процесів, явищ дійсності, історії їх вивчення і пояснення, формулювання законів і закономірностей. Накопичуючи факти, експериментуючи та узагальнюючи, наука фіксує свої результати в поняттях і системі понять.

Виходячи з визначення наукового тексту як предметно-знакової моделі комунікативної діяльності представників наукового соціуму, що вербалізують культурно і соціально обумовлений фрагмент наукового знання, науковий текст є взаємопов’язаною і взаємообумовленою єдністю чотирьох секторів: когнітивного, мовного, культурного і соціального, які функціонують як єдине ціле за допомогою механізму комунікативної діяльності [4, с. 77]. Механізм комунікативної діяльності характеризує науковий текст як фрагмент акту комунікативної діяльності, що забезпечує єдність різних секторів наукового тексту.

Культурний сектор, орієнтований на автора наукового тексту як представника окремої культури, тісно пов'язаний з представленням тексту як фрагменту культури, як національно-специфічного типу мислення, який виражається за допомогою різних засобів, в тому числі, лексики і культурно-специфічних моделей макроструктури тексту [4, с. 78].

Текст науково-популярної статті характеризується наявністю специфічних лінгвістичних і стилістичних засобів, які прямо або опосередковано висловлюють позицію автора як представника певної культури стосовно проблеми розглянутої в статті. Їх вживання пов’язане з необхідністю адекватно представити достовірну наукову інформацію в максимально доступній і цікавій формі, а також з бажанням автора переконати читача в правильності своєї точки зору стосовно проблематики статті. Все це створює специфіку науково-популярної статті як особливого жанру науково-популярного підстилю.

Найбільш важливою функцією наукового стилю поряд з когнітивною (пізнавальною) виступає епістемічна (відображення дійсності і зберігання знань), що визначає головне комунікативне завдання, яке формує вираження наукових понять та умовиводів в віддаленій від окремих ознак, абстрактній формі. Головна функція підсистеми професійної лексики – оптимізація спілкування в умовах визначених професійно-виробничою ситуацією, які вимагають швидкої реакції учасника. Це визначає точність професійної мови, яка виражається в конкретній та образній формі.

Основу таких текстів складає нейтральна лексика, після – загально книжна, власне наукова, іншостильова та експресивна. Перераховані лексичні пласти розміщені в порядку убування, що дозволяє говорити про високий рівень вжитку професійних слів у навчальній та довідковій літературі наукового стилю.

Аналіз професійного слововжитку показав причину такого активного їх використання в наукових текстах. По-перше, багатьом професійним реаліям немає позначення в науковій термінології. По-друге, всі професійно орієнтовані слова в проаналізованих текстах являють собою однослівні найменування. Це також сприяє швидкій реакції мозку у сприйнятті інформації та її утриманню в пам’яті при засвоєнні матеріалу [3, с. 243].

Часто вимоги наукового стилю до узагальненої не емоційності текстів створюють їх монотонність і в’ялість, позбавляють адресата своєрідних віх, «вказівників», які полегшують процес засвоєння матеріалу. В якості таких вказівників використовуються професійні найменування, котрі своєю образністю і яскравим емоційно-експресивним забарвленням привертають увагу і легко сприймаються на фоні нейтрального матеріалу.

Важливою особливістю професійно орієнтованих текстів є те, що автором будь-якого тексту наукової комунікації, зокрема науково-популярного тексту, найчастіше виступає вчений. Однак на відміну від чисто наукових текстів, котрі призначені для вузького кола спеціалістів в певній області, адресатом науково-популярного тексту є здебільшого некомпетентні або малокомпетентні у конкретній науковій області читачі різних вікових категорій. Відповідно, автор науково-популярного тексту повинен розповісти про науку, не спрощуючи її, оскільки спрощення призводить до викривлення змісту та мети науки, дезорієнтації читача, і в той же час, не перевантажувати виклад важкодоступним матеріалом, котрий може відлякати читача [1, с. 239]. В цьому й полягає специфіка науково-популярних робіт. Популярність досягається такими способами як: 1) конкретність, 2) послідовність викладу матеріалу, 3) характер викладу матеріалу залежно від наукової області, 4)спрямованість на реалізацію функцій: інформативної та впливової.

Останнім часом науково-популярна література вийшла за рамки письмового тексту; радіо і телебачення породжують власні види усного науково-популярного тексту. Особливим видом науково-популярного тексту став текст, який супроводжує науково-популярний фільм. Не менша увага приділяється науково-популярній проблематиці в пресі, яка дещо видозмінює мовні особливості науково-популярного підстилю, підлаштовуючи його до засобів масової інформації. Це спостерігається і в науково-популярних статтях, які публікують журнали та інші періодичні видання.

Культурна складова науково-популярного тексту представляє собою фрагмент культури, яка базується на культурних цінностях тієї чи іншої народності. Як відомо, цінності взаємодіють з мовою, мисленням, формують мовну картину світу певного народу, а також визначають національно-обумовлену специфіку смислової та граматичної структури тексту. Така національно зумовлена специфіка проявляється, перш за все, в типових моделях композиційної організації тексту (прямолінійний розвиток думки в англомовній лінгвокультурі) [6, с. 7] Не важко помітити, що розходження в наповненні культурного сектору в межах певного соціуму не такі значні як між представниками різних культур.

В комунікативному плані науково-популярний текст є фрагментом комунікативного акту (дискурсу), матеріальним втіленням пов’язаної комунікативної діяльності представників наукового соціуму як генератора наукових знань.

На тісний взаємозв’язок між культурою і мовою вказують багато лінгвістів. Р. Лангакер пише, що мова є «важливим інструментом і невід’ємною частиною культури, проникнення якої в мовну структуру є всеосяжним та суттєвим» [5, с. 16].

На думку Г. Б. Палмера «мова занурена в культуру і складає з нею нерозривну єдність», оскільки культурні знання складають більшу частину енциклопедичних знань, більша частина концептів на будь-якій мові є культурно-обумовленою, тобто в більшості випадків є неідентичною і вимагає пояснень для носіїв інших мов і культур [7, c. 23].

В будь-якій мові існують слова, які відображають унікальні для конкретної країни і культури поняття, так звані реалії, які не мають аналогів в інших країнах і культурах (кока-кола, піцца), проте які ми повсякчас зустрічаємо в науково-популярній літературі. Така лексика є культурно-специфічною і нерозривно пов’язана з культурою країни. Зв'язок культурно-орієнтованої лексики з культурою виражаються в різному об’ємі схожих понять в різних мовах, що викликане різними умовами життя і ходом розвитку суспільства і проявляється в різній частотності ключових слів, які розкривають особливо значимі концепти конкретної культури [4, с. 85].

Усвідомлення того, що лексика широко поширених сьогодні науково-популярних текстів відображає культурну специфіку і є важливим інструментом у вивченні культури та суспільства, характеризує сучасний стан лінгвістичної теорії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Муранова О. С. Способы выражения позиции автора в тексте научно-популярной статьи // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена № 12 (89): Научный журнал. Спб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2009 г., 280 с.

2. Серебрякова А. Ю. Обобщенность содержания как свойство научного философского текста Весник ЮУГУ, Серия Лингвистика, №11, 2005, 124 с.

3. Сердобинцева Е. Н. Профессионализмы в научном стиле//Известия ПГПУ им. В.Г. Белинского, 2011, №23, с. 243.

4. Хомутова Т. Н. Научный текст: интегральный анализ лексики. Монография / Т. Н. Хомутова. – Челябинск: ЮУРГУ, 2010. – 333 с.

5. Langacker R. Assessing the Cognitive Linguistic Enterprise // Cognitive Linguistic Foundations, Scope and Methodology / Eds. T. Janssen, G. Redeker. Berlin; New York: Mouton de Gruyter, 1999, 74 p.

6. Kaplan R. B. Cultural thought patterns in inter-cultural education/ R.B. Kaplan // Language learning. – 1966. – Vol. 16. – 1-20 p.

7. Palmeer G. B., Sharifian F. Applied cultural Linguistics: Implications for Second Language Learning and Intercultural Communication / Eds. Palmeer G. B., Sharifian F. John Benjamin Publishing Company, 2007, 186 p.