Яшник Олексій Валерійович

студент групи ЕПБ – 33

Науковий керівник

Марченко Олена Іванівна

ст. викладач

Технопарки – основа інноваційного розвитку:

вітчизняний і зарубіжний досвід

Актуальність. Технологічні парки є своєрідними каталізаторами, які повинні сприяти утворенню наукомісткого сектора промисловості та формувати науково-технічне ядро всього господарства.

Мета дослідження. Метою дослідження є можливість виявити основні особливості функціонування технопарків в економіці зарубіжних країн та визначити можливості їх застосування у розвитку технологічних парків в Україні;

- проаналізувати умови і особливості формування та розвитку технологічних парків в Україні;

- діяльність зарубіжних і українських технопарків, організаційно-управлінський досвід і функціонально-структурні аспекти становлення, формування і подальшого розвитку технологічних парків в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізу сучасних підходів щодо підвищення ефективності інноваційної діяльності присвячено роботи вчених: Я.А. Жаліло, Я. Б. Базілюк, Я.В. Белінська, Кузнєцова І. С., Сухоруков А. І., Гуржій А. М., Каракай Ю.В., Петренко З. О., Вавіліна Н. І., Куранда Т. К. та інші. Незважаючи на це, не визначена роль і місце технопаркових і венчурних структур в інноваційній інфраструктурі України .

Основна частина матеріалу.

Технопарк - це юридична особа або група юридичних осіб (учасників),що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції [2].

Ринок високотехнологічної продукції має такий приблизний розподіл, %: на долю США – 35; на долю Японії – до 25-30; ФРН – до 8; Великобританії – 7; Франції – до 4. На всі інші країни залишається 20%.

Активно технопарки розвиваються також в Китаї, Індії, Сінгапурі. Китай здивував світ створенням першого в світі технопарку в 1985 р. у місті Шеньчжень[3]. Більшість вчених вважають, що технопарк – це організація, де створюють нові технології, тоді як для цього існують НДІ, університети.

Вагомою помилкою російських парків є те, що НДІ здавали свої площі багатьом фірмам, які не мали ніякого відношення до інноваційної діяльності [4].

В Китаї вже декілька років успішно працюють три українсько-китайські технопарки, найбільш великий з них знаходиться в місті Цзінань - побратимові Харкова. Президент фонду «Інформаційне суспільство України» Андрій Колодюк в своїй презентації повідомив про ініціативи України по створенню зон промислових зон і технологічних кластерів, які відкриті для участі китайських компаній. Одна з них - Panda electronics вже виявила бажання брати участь в промзоне, створюваної в передмісті Одеси.
Франція є піонером серед західноєвропейських країн у сфері створення технопарків. В усьому світі технопарки отримують вагомі кошти від уряду влади для подальшого розвитку.

В Німеччині гроші, вкладені державою в технопарки чи бізнес-інкубатори, повертаються через нові робочі місця.

Програми будівництва технопарків і технополісів здійснюються в Таїланді, Індонезії, Філіппінах, Малайзії. У технічні мегаполіси перетворюються Японія й Австралія[3].

Зараз в найбільш розвинутих країнах світу існують і успішно функціонують понад 500 різних видів таких структур, кількість яких постійно збільшується. Абсолютна більшість науково-технічних зон зосереджена в США, Японії, Китаї, країнах Західної Європи, у Росії. [1, с.227].

На думку українських вчених [5,7] оптимальним варіантом розвитку інноваційної складової в економіці країни буде створення нових господарсько-територіальних утворень (технопарків, бізнес-інкубаторів, регіональних інноваційних фондів, венчурних фірм), які сприятимуть залученню приватного бізнесу до фінансування науково-дослідних розробок і процесу впровадження нових технологій у виробництво.

Технопаркові структури є найбільш перспективними центрами інноваційної діяльності які повинні стати базою та виконувати ряд найважливіших функцій по формуванню НІС . [7].

В Україні система технологічних парків є позитивним прикладом дієвості механізму, що забезпечує реалізацію державної інноваційної політики. Формування даної системи розпочалося у 2000 році. Станом на 2009 рік загальна чисельність технопарків в Україні становить шістнадцять, із яких зареєстровано 12: Інститут монокристалів (2000р.), Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона (2000 р.), Вуглемаш (2001р.), Напівпровідники (2002 р.), Інститут технічної теплофізики (2002 р.), Укрінфотех (2002 р.), Київська політехніка (2003 р.), Інтелектуальні інформаційні технології (2003 р.), Текстиль (2007 р.), Агротехнопарк (2007 р.), Яворів (2007 р.), Машинобудівні технології (2008 р.). Ще 4 технопарки проходять процедуру реєстрації. [8]

Відповідно часті зміни і нестабільність режиму інноваційної діяльності технопарків породжують невпевненість у можливості реалізації проектів рамках технопарків, що гальмує процес їх пошуку та відбору. Тому загальна кількість зареєстрованих проектів на сьогодні лише 16, що в 5 разів менше ніж це було в 2002 році. Це безумовно головна причина негативної динаміки показників діяльності технопарків.

Станом на 28 травня 2009 року чинні свідоцтва про реєстрацію мають 18 проектів технологічних парків.

У рамках виконання інвестиційних та інноваційних проектів технологічних парків з 2000 по 2008 рік обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 11,8 млрд. грн. За 2008 рік загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції дорівнював 851,5 млн. грн., що на 1 705,7 млрд. гр. менше, ніж у 2007 році. Динаміка зменшення обсягів реалізованої інноваційної продукції відображає припинення державної підтримки технологічних парків. За перше півріччя 2009 року цей показник складе лише 300 млн. грн., а в загальному за рік він дорівнюватиме близько 500 млн. грн.

Платежі до державного бюджету України та державних цільових фондів від реалізації проектів технопарків у 2008 році становлять 66, 2 млн. грн. ( приблизно на 32% менше за аналогічний показник 2007 року, який становив 209,2 млн. грн.). А всього за час діяльності технопарків було перераховано до бюджетів та цільових фондів майже 1 млрд. грн. Проте слід зазначити, що з 2006 року в даному процесі спостерігається динаміка падіння, на основі чого можна спрогнозувати, що у 2009 році надходження дорівнюватимуть близько 40 млн. грн. що відповідатиме показнику 2002 року.

Витрати на НДДКР у 2008 році склали 23, 6 млн. грн., що на 0,9 млн. грн. менше, ніж 2007 року.

В рамках дії спеціального режиму діяльності технологічних парків протягом 2008 року на спеціальні рахунки було перераховано майже 1,5 млн. грн. податків, тоді як у 2007 році 30.0 млн. грн., при цьому створено додатково 222 робочих місця.

Позитивний баланс зовнішньоекономічної діяльності технопарків перевищив 396 млн. грн. (1223 млн. грн. – імпорт, 1619 млн. грн. – експорт).

Українські технопарки за результатами 2000-2008 рр. випустили на 1 гривню державної підтримки 18 грн. інноваційної продукції. [8]

Висновок.

Для кардинальної зміни ситуації необхідно відновити нормативно-законодавчу базу створення й функціонування технопарків, що успішно діяла в 2000-2004 роках, і передбачити такі заходи державної підтримки:

- звільнення від сплати ввізного мита;

- звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів;

- кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу;

- розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться у строк до 180 календарних днів;

- прискорена амортизація основних фондів.

Досить важливим є збереження і поновлення успішної діяльності технопарків, створення умов розвитку інноваційної інфраструктури, сприйняття економікою в цілому науково технічних інновацій. Про це свідчить досвід більшості промислово розвинених країн світу, в яких технопарки є основним ініціатором розвитку інноваційної політики на предмет виробництва конкурентоспроможної продукції, що сприяє технологічному поступу держави. Таку саме роль мають виконувати технопарки і в Україні.

Список використаних джерел :

1. Волков О.І.. Економіка і організація інноваційної діяльності/ Волков О.І., Денисенко М.Г.: [Підручник] - ТОВ Видавничий дім "Професіонал", 2004. – 960 с.

2. Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" //ел. дос. http://zakon.rada.gov.ua/

3. Зарубіжний досвід роботи технопарків. "Наукові " технопарки . //Ел . доступ . http: //www.raexpert.ru/researches/technopark/part2/

4. Про розвиток технологічних парків РФ . // Ел . доступ . ru.government.kz

5. Сухоруков А. І. Технологічна реструктуризація як напрям антикризової політики //Стратегічна панорама, 2005. — № 3.// Ел. доступ. http://www.niisp.gov.ua

6.Технопарки и техноекополисы как основа национальной инновационной системы //Доповідь на засіданні секції Ради з розвитку венчурного підприємництва , 21.05.04 // Ел. доступ. http://enterprises.miro nov.ru

7. Федулова Л., Розвиток національної інноваційної системи України // Федулова Л., Пашута М. Економіка України. – 2005. – №4. – С. 35-47.

8. http://www.mon.gov.ua/science/innovation/analiz2008_2009.doc