Економіка / 10. Економіка підприємства

Репетацька В.В., Горяча І.Ю., Коробко Г.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми розвитку науково-технічного потенціалу підприємства

Науково-технічний прогрес у розвинених країнах нині переходить на принципово новий етап розвитку, який дістав назву «рух на випередження». Головна мета цього руху полягає у прискоренні розроблення нових високих технологій, яких ще немає ні в кого. Для цього створюються великі колективи з представників фундаментальних і прикладних наук та виробництва. Це дає змогу максимально швидко впроваджувати нові наукові відкриття спочатку в експериментальне виробництво, а потім – у масове. Рух на випередження стимулює швидкий розвиток саме тих наук, які стають теоретичною основою нових високих технологій (наприклад, так звані нанонауки). Забезпечення комерційної реалізації результатів інтелектуальної діяльності більш успішно може здійснюватися через спеціальні структури, які мають стати безпосередніми учасниками процесу створення об’єктів права інтелектуальної власності, здійснювати експертну оцінку їхньої ринкової привабливості, а також надавати інноваційним розробкам дієву маркетингову та фінансову підтримку [1, с.142-145].

Проблеми науково-технологічної сфери викликають великий інтерес як серед науковців, так і серед практиків. Це зумовлено також недостатньою розробленістю низки теоретичних і практичних аспектів у зазначеній сфері. Дослідженням цих проблем займаються відомі вчені, зокрема А.С.Гальчинський, В.М. Геєць, Б.А. Маліцький, А.І. Сухоруков, Л.І. Федулова та інші. Наукові дослідження проблематики інноваційної діяльності підприємств та впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво проводили вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: І. Лукінов, М.Чумаченко, В. Карпов, А. Коренной, О. Амоша, Ю. Бажал, Л. Барютін, С.Козьменко, В. Бабич, П. Завлін, А. Васильєв, С. Ілляшенко, С. Покропивний, В. Захарченко, А. Кац, В. Трапезніков, М. Дворцин, В. Юсім.

Основними економічними проблемами технічного переозброєння та інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є низький рівень технологічного способу виробництва (велика питома вага ручної праці); багатоукладність економіки та переважання виробництв третього та четвертого технологічних укладів; високий показник зносу основних фондів; збільшення виробничих витрат внаслідок використання застарілого устаткування та високої ресурсо- та енергоємності виробництва; низький загальний рівень інноваційної діяльності в промисловості [2, с.150-126]. Ще однією проблемою економічного розвитку є збільшення в структурі промислового виробництва питомої ваги підприємств енергоємних та сировинних галузей, і це при скороченні частки наукоємної продукції машинобудування. Але найбільш гострим постає питання фінансування оновлення основного капіталу та інноваційної діяльності на підприємствах. Вагомою проблемою розвитку науково-технічного прогресу в межах підприємств є те, що кадри не встигають вчасно перекваліфіковуватись. Цей процес викликає великих затрат часу і коштів. А в умовах теперішньої кризи таку розкіш можуть дозволити собі невелика кількість підприємств [3, с.242-247].

Однією із основних проблем реалізації інноваційної політики країн на сучасному етапі є недостатнє використання державою непрямих економічних важелів стимулювання науково-технічної діяльності та технічного переоснащення виробництва. Проте саме непряме регулювання забезпечує максимальний вплив на створення сприятливого інноваційного клімату в економічно розвинених країнах [4, с.115-118].

У найближчі роки спостерігатиметься посилення впливу процесів глобалізації на науково-технічний потенціал країн, наслідком чого буде й глобалізація самої науки. Прояв цього впливу полягає в тому, що країни прагнутимуть посилювати власний потенціал науки, техніки та технологій на основі охоплення якомога більшої кількості актуальних напрямків досліджень та збільшення фінансування наукових робіт. Така ситуація призведе до ще більшого розриву між тими країнами, які мають унікальні технології і здатні продукувати нові, а також тими, котрі такою здатністю не володіють.

З огляду на все це, науково-технічний потенціал втрачається через те, що відсутня науково-методична база управління ним. Дане твердження стосується різних економічних систем, але особливого значення набуває при управлінні НТП, оскільки саме на рівні підприємства здійснюються процеси, які формують основу для прискорення прогресу науки, техніки й технологій на всіх ієрархічних рівнях. На нашу думку, основною метою сучасної системи управління науково-технічним потенціалом має бути орієнтація на гнучкість, мобільність, швидку переорієнтацію відповідно до змінних умов. Досягнення цієї мети може бути забезпечене і за рахунок використання коефіцієнта адаптивності НТП, який вказує на здатність науково-технічної сфери підприємства до швидкої перебудови відповідно до змінних умов.

Література

1. Сало І.В. Удосконалення бізнес-процесів промисловості України на базі бенчмаркингу // Механізм регулювання економіки. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2002. – № 1-2. – С. 142-145.

2. Гончаренко Т.П. Научно-технический потенциал предприятия // Потенциал инновационного развития предприятия: Монография / Под ред. д-ра экон. наук, проф. Козьменко С.Н. – Сумы: “Деловые перспективы”. – 2005. – 226с.

3. Гончаренко Т.П. Оценка эффективности использования научно-технического потенциала промышленного предприятия в условиях глобальной конкуренции // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 13. – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД, УАБС НБУ. – 2005. – С. 242-247.

4. Сизоненко В.О. До питання про державне сприяння розвитку інноваційного підприємництва // Мале підприємництво в Україні: Збірник наукових праць. – К.: ІПППАПрН України, 2002. – С. 115-118.