Боднарюк Є.О., к. ек. н. Бабкін Д.О.

ДонНУЕТ, Україна

РИЗИК В ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВАХ

Будь-яке підприємство здійснюючи свою діяльність, щоденно зустрічається з ризиками. При цьому, з метою вчасного реагування на них, підприємству необхідно проводити політику управління ризиками. Одним із етапів управління ризиками є їх оцінка.

Так, виділяють наступні основні методи оцінки економічних ризиків: метод доцільності затрат; метод експертних оцінок; аналітичний метод; метод аналогів; статистичний. Рекомендовано застосовувати кластерний аналіз та метод доцільності затрат.

Суть кластерного аналізу зводиться до групування (кластеризації) сукупності з різноманітними ознаками з метою одержання однорідних груп кластерів. При цьому межі таких груп наперед не задані, а кількість їх може бути або задана, або ні.

Такий набір їх створює так званий ознаковий простір. Кожній ознаці надається змістовність координати. Проведений кластерний аналіз по виявленню ознак кризи наведено на рис. 1

Рис. 1. Деревоподібна діаграма групування кооперативів у кластери

за рівнем ризику

На одержаному графіку сільськогосподарські виробничі кооперативи позначені символами від Х1 до Х5 (“Україна” - Х1, “Росія” - Х2 , “Маяк” - Х3, “Бір” - Х4, “Славутич” - Х5). Чим нижче пролягають лінії, що пов'язують окремі сільськогосподарські виробничі кооперативи, тим вони більш схожі за комплексом ознак.

Так, діаграма показує, що за комплексом ознак (коефіцієнтів) найбільш ізольованим є Х2. А найбільш подібними за комплексом ознак є Х3 і Х4. За своїми властивостями до них найближчим є Х5. Ізольовану проміжну позицію займає Х1.

Застосування кластерного аналізу для оцінки ризиків кооперативів дає підстави для наступних висновків. Високий рівень ризику присутній у діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів, які увійшли до кластеру № 4, тому назвемо його кластером високого рівня ризику. У третій кластер увійшов сільськогосподарський виробничий кооператив із найнижчим рівнем економічного ризику. Перший кластер назвемо кластером середнього ризику. Другий кластер – кластер низького рівня ризику. Таким чином, ми розподілили кластери кооперативів за декількома параметрами рівня ризику.

Метод доцільності затрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику. Узагальненим фактором ризику тут вважається перевитрата коштів порівняно із запланованим обсягом. Згідно з цим методом, можна виявити зону ризику в якій перебуває підприємство.

Так, використаємо даний метод на практиці. При цьому, застосуємо метод оцінки фінансової стійкості, як складову методу аналізу доцільності затрат. Цей метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства і на визначення на цій основі потенційних зон ризику. Для цього розрахуємо відповідні показники, а саме: показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх утворення, фрагмент розрахунку яких зображено в табл. 1

Обчисливши три показники фінансової стійкості (надлишок або нестача власних оборотних коштів для формування запасів (Ес); надлишок або нестача власних оборотних коштів і довгострокових зобов’язань для формування запасів (Еm) та надлишок або нестача загальної величини джерел формування запасів (Ен)), ми ідентифікували фінансовий стан досліджуваних кооперативів на ймовірність існування ризику втрати фінансової стійкості.

Табл. 1. Розрахунок показників фінансової стійкості по СВК “Славутич” Полтавської області за 2004-2009 рр.

№	Показники	Роки				Відхилення (+; -) 2009 до 2004
		2004	2006	2008	2009
1	Власні обігові кошти	14	-170,7	-254,1	-308	-322
2	Довгострокові кредити та позики	5,9	22,2	22,2	22,2	16,3
3	Власні кошти та довгостр. кредити та позики	19,9	-148,5	-231,9	-285,8	-305,7
4	Короткострокові кредити і позики	29,3	29,3	29,3	29,3	-
5	Загальна величина обігових коштів	49,2	-119,2	-202,6	-256,5	-305,7
6	Загальна величина запасів	549,4	39	79,2	69,9	-479,5
7	Ес	-535,4	-209,7	-333,3	-440,6	94,8
8	Еm	-529,5	-187,5	-311,1	-408,9	120,6
9	Ен	-500,2	-158,2	-281,8	-367	133,2

Таким чином, можна зробити висновок про те, що всі досліджувані сільськогосподарські виробничі кооперативи потрапляють у зону критичного ризику, оскільки запаси не забезпечуються джерелами їх формування. При цьому, така динаміка відслідковується протягом шести років (2004-2009 рр.).

Даний метод хоч і є дещо “жорсткий”, проте дозволяє своєчасно виявити ризик та попередити його в майбутньому через низку управлінських рішень. Переваги даних методів полягають в тому, що вони не вимагають значних затрат часу на їх проведення, та ґрунтуються на аналізі фінансового стану підприємства, який проводиться за будь яких умов на підприємстві.

Отже, учасники ринку самі мають визначити той рівень ризику, на який вони згодні піти з метою отримання прибутків, враховуючи, що успіх в досягненні поставленої мети значною мірою залежить від застосовуваних методів управління.

ЛІТЕРАТУРА

1.Антикризове управління: Підручник/ Під ред. Е.М. Короткова. – М.:ІНФРА – М, 2001. – 432с.

2. Шершньова З.Є. Антикризове управління підприємством. – К.: КНЕУ,2007. –

680 с.