Економічні науки/ 10.Экономика предприятия

Магістр Діденко І.С.

ДВНЗ УАБС НБУ, Україна

Необхідність антикризового управління для сучасних підприємств України

Фінансова криза турбує всі верстви населення: від простих робітників до власників великих підприємств. На данний етап економічного розвитку Україна все ще потерпає від результатів фінансової кризи, зокрема в тяжкому стані знаходяться саме підприємства. Ведучи мову про підприємства, можна зазначіти, що фінансова криза для них це перш за все неспівставність, порушення рівноваги між наявним фінансовим станом підприємства та необхідним обсягом фінансових потреб, де потреби значно переважають над можливостями їх вирішення. Головною загрозою виживання підприємства є криза, тому зараз, як ніколи актуальним є питання щодо застосування антикризового управління. Хоча можно зазначіти, що будь-яке управління є антикризовим, бо результат, який ми прагнемо досягти при любому управлінні – уникнути негативної дії кризи, але зміст та методи ефективного та антикризового управління відрізняються. Отже криза для підприємства це: обсяг фінансових ресурсів підприємства < суми фінансових та господарських потреб в обігових коштах.

Перш ніж говорити про необхідність антикризового управління необхідно визначити види фінансових криз, які необхідно регулювати антикризовому управляючому. На нашу думку основними видами фінансових криз для підприємстває наступні:

1. За резидентністю факторів, що їх викликали:

- внутрішні;

- зовнішні;

2. За часовим виміром періоду протікання:

- короткострокові;

- середньострокові;

- довгострокові;

3. Згідно маштабів впливу на підприємство:

- структурні;

- системні;

4. Згідно за наслідками:

- фінансові кризи, результатом дії яких є відновлення попереднього рівня фінансової діяльності(легка криза);

- фінансові кризи, результатом дії яких є відновлення фінансової діяльності підприємства на новому рівні(глибока криза);

- фінансові кризи, результатом дії яких є банкрутство (ліквідація) підприємства( катастрофічна криза).

В багатьох наукових публікаціях, як один із методів антикризового управління пропонується застосування однієї з моделей прогнозування неплатоспроможностіі підприємства, серед яких виділяють модель Альтмана, Спрингейта, Фулмера, Ліса та Таффлера. Ці моделі засновуються на аналізі різних факторів, що впливають на кризу. Але для підприємств України дані моделі не відбивають реального становища на підприємстві через недоцільність використання аналізуємих в цих моделях факторів до вітчизняної економіки та виконання ними здебільшого «сигнальної» функції.

На наш погляд антикризове управління повинне перш за все забезпечити фінансову стабілізацію на підприємстві в умовах кризи. Цього можна досягти при послідовному виконанні наступних дій:

1. Усунення неплатоспроможності. Антикризове управління допускає певні втрати(навіть майбутні), за рахунок яких можна відновити платоспроможність підприємства сьогодні. Це маневрування грошовими потоками для покриття розриву між їх надходженням та використанням.

2. Збільшення грошових коштів засноване на перетворенні активів підприємства в грошову форму. Тут мова йдеться про наступні операції: продаж короткострокових фінансових вкладень; продаж запасів готової продукції; продаж дебіторської заборгованності; продаж нерентабельних виробництв; здійснення деінвестування.

3. Відновлення фінансової стійкості, що забезпечить значне зменшення неефективних витрат.Це здійснюється за рахунок зупинки нерентабельних виробництв;модернізації системи організації праці; зменшенням поточної фінансової потреби; викупом боргових зобов’язань з дисконтом;форвардними контрактами на поставку продукції та інш.

4. Забезпечення фінансової рівноваги в довгостроковому періоді, адже основна мета антикризисного управління - повернення підприємства до сфери нормально господарюючих суб’єктів економіки. Фінансова рівновага необхідна для підвищення конкурентноспроможності підприємства, збільшення оборотності активів та підвищення ступення ліквідності в розрахунках.

Таким чином, проаналізувавши основні моменти, що відображають актуальність проведення антикризисного управління слід зауважити, що воно повинне зайняти своє місце в загальній теорії управління. Діяльність антикризисного управління має базуватися на досить детальному та грунтовному аналізі фінансового стану, діяльності та місця на ринку підприємства. До того моменту, поки антикризові заходи є сукупністтю дій щодо тимчасового залагодження проблемних питань, а не складно структурованим комплексом взаємопов’язаних та взаємообумовленних дій, на грунтовні успіхи в ринкових перебудовах розраховувати складно. Стабільний прибуток та фінансові показники підприємства є результатом уміло побудованної програми управління належними підприємству ресурсами, факторами впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що забезпечують результативність діяльності підприємства загалом. Важливим є те, щоб всі антикризові механізми застосовувались як можна раніше для збільшення шансів підприємства в мінімальні строки подолати кризу.