Экономические науки/ 10.Экономика предприятия
К.е.н., доц. Коновалова О.В., студентка 5 к. ОЕФ Бондаренко
Г.
Криворізький економічний інститут ДВНЗ „Київський
національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана”, Україна
Функціонально-вартісний аналіз як
ефективний спосіб зниження собівартості продукції: від витоків до сучасності.
Що змінилося?
У сучасних
умовах ринкових відносин, коли суб’єкти господарської діяльності функціонують
на принципах свободи вибору виду діяльності та самофінансування, виникає
проблема організації виробничого процесу таким чином, щоб усі понесені на
виробництво витрати були ефективними і забезпечували максимізацію прибутку
підприємства за рахунок випуску конкурентноздатної продукції. При цьому кожне
підприємство прагне до скорочення понесених витрат.
Важливим
чинником скорочення витрат у виробничому процесі виступає
функціонально-вартісний аналіз (ФВА) як ефективний спосіб виявлення резервів витрачання
матеріальних, трудових і грошових ресурсів і, відповідно, зниження собівартості
продукції. Досить часто можливостям ФВА надається недостатня увага. Вважається,
що це виключно інженерний аналіз, який може використовуватися лише для
конструкторського вдосконалення технічних виробів [1,с.165]. Насправді ж, за
допомогою ФВА можна вивчати і вдосконалювати не лише будь-які окремі види виробів, але й цілі технологічні
процеси, досягаючи таким чином скорочення витрат та, одночасно, отримувати нові
властивості об’єктів, що аналізувалися.
Проблемами
особливостей проведення ФВА займалися ряд вчених. Особлива увага значенню
даного виду аналізу в системі методів підвищення якості виробів та ефективності
виробництва приділялася у працях радянських економістів Є.А.Грампа, М.Г.Карпуніна,
Г.А.Лахтіна, Б.І.Майданчика, Н.К.Моісеєвої, А.В.Проскурякова, Т.А.Рибнікової,
Ю.М.Соболєва, О.Г.Туровця, А.Д.Шеремета та ін [2,с.6]. В Україні ФВА розглядали
як складову крементації – науки, що вивчає методи активізації творчого
мислення. Найбільш помітними вітчизняними фахівцями, які зробили значний вклад
у розвиток ФВА, є В.Глезер, Є.Голібардов, Н.Євтюкова,
В.Ждан, Ю.Кровопусков, В.Рожок, Л.Свістунова,
М.Скворцов, Я.Сосновський, В.Чернов, М.Чумаченко та ін [5].
ФВА
являє собою метод комплексного системного дослідження функцій об’єктів, спрямований на забезпечення
суспільно необхідних споживчих властивостей об’єктів і мінімальних витрат на їх
виявлення на всіх етапах життєвого циклу продукції [3,с.9]. Головна мета
проведення даного виду аналізу - виявлення резервів зниження витрат за рахунок
ефективніших варіантів виробництва, ліпшого співвідношення між споживчою
вартістю виробу та витратами на його виготовлення. Він базується на пошуку
способів зниження матеріало-, енерго- і трудомісткості продукції.
На відміну
від традиційних методів економічного аналізу, ФВА має принципові особливості:
передбачає систематичний і комплексний підхід до рішення проблеми; використовує
функціональний підхід, за якого досягається найбільш економне здійснення функцій
об’єкта, що досліджується; застосовує колективні творчі методи і прийоми пошуку
ідей; забезпечує єдність конструктивно-технологічних і економічних завдань.
Використання функціонального принципу у ФВА означає, що дослідник займається не
структурою об’єкта, що аналізується, а комплексом функцій, які характеризують
цей об’єкт, або, інакше кажучи, його функціональною структурою. Для того, щоб
функціональна структура відображала значення об’єкта, необхідною є її побудова
з дотриманням методичних принципів класифікації функцій, яка передбачає
виділення головних, допоміжних та непотрібних функцій. Згідно з теорією ФВА,
наявність непотрібних функцій обумовлює надлишкові витрати, які необхідно
скоротити. Тому ФВА спрямований на пошук резервів зниження витрат на ресурси
через усунення непотрібних функцій об’єкта, що досліджується.
Даний вид
аналізу дає змогу порівняти розрахункову, фактичну і планову собівартості
виробу. Розрахункова собівартість є наслідком застосування ФВА і розраховується
після виокремлення вищезазначених груп функцій. Після здійснення порівняння визначаються
резерви можливого зниження витрат на виробництво виробу. Результати аналітичних
розрахунків узагальнюють у функціонально-вартісній діаграмі, що відбиває
функції виробів за їхньою значущістю в процесі виробництва і за рівнем
собівартості відновлення функцій.
Проте
переваги такого підходу при проектуванні окремих видів продукції було виявлено
не відразу. ФВА пройшов досить тривалий шлях розвитку, перш ніж зміг довести
свою ефективність. У рамках становлення цього аналізу в Радянському Союзі можна
виокремити основні 5 етапів його розвитку [3,с.4]. Так, на першому етапі – в
період Великої Вітчизняної війни, коли виникла потреба заміни деяких матеріалів
більш дефіцитними, метод існував на рівні інтуїтивного підходу до аналізу
конструкторських рішень. Другий етап належить до 1946-1950рр, коли почали
використовуватися окремі прийоми тоді ще маловідомого методу. У 1946р. було
опубліковано першу працю Н.А.Борадачова, який провів дослідження оцінки
відповідності конструкції її функціональному призначенню. Аналіз одного із
приладів, здійснений вченим, дозволив скоротити кількість деталей на 22% за
рахунок виключення „зайвих” [3,с.5]. Це було першим результатом застосування
ФВА. Наприкінці 40-х років принципи методу знайшли своє відображення у працях інженера
Ю.М.Соболєва, працівника Пермського телевізійного заводу. Перша розробка
інженера (вузол підсилення мікротелефона) дозволила скоротити кількість деталей
на 70%, витрати матеріалів – на 42%, трудомісткість – на 69%, а загальну
собівартість – в 1,7 рази [1,с.164]. З цього часу й починається теоретична
розробка і практичне використання ФВА. У 60-ті роки – на третьому етапі
розвитку – застосування ФВА розширюється. З'являються публікації, активно
формуються методологічні засади аналізу, він починає широко використовуватись
на багатьох підприємствах електротехнічної та машинобудівної галузей. З
середини 70-х років розпочинається четвертий етап розвитку методу, у 1977р. в
Міністерстві електротехнічної промисловості створюється перша в країні трьохрівнева
система організації та управління ФВА, зростає кількість комітетів,
лабораторій, груп по ФВА, набуває поширення навчання спеціалістів методиці його
проведення. Економічний ефект від впровадження методу безупинно зростає. У
80-ті роки в країні розпочався п’ятий, якісно новий етап розвитку ФВА, який
характеризується планомірним введенням методу в різних галузях, розширенням
сфер його застосування у зв’язку з реально отриманим результатами зниження
собівартості продукції.
Приблизно в
той же час, коли Ю.М.Соболєв створював метод поелементного опрацювання
конструкції, в американській електротехнічній фірмі „Дженерал електрик” схожі
дослідження проводив інженер Л.Майлз. Поштовхом до виникнення ФВА стала та ж
причина, що і в Радянському Союзі: відсутність дефіцитних кольорових металів та
спроба замінити їх більш доступними при виготовленні окремих деталей.
Проведений аналіз показав, що замінені деталі працюють ефективно, а в деяких
випадках їх надійність навіть підвищилася. Основна відмінність методу
Ю.М.Соболєва від методу Л.Майлза полягала в тому, що перший був спрямований на
пошук більш економічних способів виготовлення виробу переважно в межах
існуючого конструкторського рішення, в той час як Л.Майлз і його послідовники в
основу поклали функцію, розглядаючи вихідну конструкцію лише як один із
можливих варіантів виконання виробом свого призначення. Перші спроби
застосування ФВА показали його виключну ефективність – зниження прямих витрат
на 10-30%. За оцінками американських спеціалістів, кожен долар, витрачений на
впровадження ФВА, приносить 10 доларів прибутку [3,с.6].
Починаючи з
60-х років, ФВА починають застосовувати й інші розвинені капіталістичні країни.
В Англії він з'являється на електротехнічних підприємствах, у Франції –
спочатку в автомобільній, приладобудівельній, пізніше – в галузі виробництва
побутової техніки. У Німеччині ФВА використовується з 1959р. Вперше його було
запроваджено в автомобілебудівельній промисловості. В Японії метод ФВА став
використовуватися особливо активно після нафтової кризи 1973р. Пізніше на більшості японських фірм ФВА було
охоплено 80-90% нових і 50-85% уже існуючих виробів. Таке поширення практичного
використання методу ФВА було обумовлено значною ефективністю, яка досягається в
результаті його запровадження [3,с.7].
В Україні ФВА
розвивався в межах окремих регіональних груп. Так, найбільш помітними були харківські фахівці на чолі з В.Глезером, запорізькі під
керівництвом Я.Сосновського, донецькі на чолі з академіком М.Чумаченком та
деякі інші групи і окремі фахівці [5]. Проте особливий внесок у розвиток даного
виду аналізу здійснила творча група під керівництвом М.Г.Чумаченка. Підручник
по функціонально-вартісному аналізу
(1985р.), Методичні положення по проведенню функціонально-вартісного аналізу на
підприємстві (1987р.) стали важливими науковими та практичними надбаннями
вченого, які знайшли широке використання на вітчизняних підприємствах [7].
На сучасному
етапі розвитку підприємств застосування ФВА не втратило своєї актуальності.
Більш того, увага до даного методу значно підсилилася. Якщо раніше цей вид
аналізу використовувався при проектуванні окремих виробів, що є складними за технічною структурою і
повинен був „спростити” її, то, починаючи з 90-х років, він покликаний
вирішувати дещо інші, більш перспективні завдання. Серед них найголовнішими є
наступні: підвищення конкурентоспроможності продукції; вдосконалення якості
об’єкта в цілому або його окремих частин; зниження витрат на виробництво
(матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості, енергомісткості);
підвищення продуктивності праці; заміна дефіцитних, імпортних матеріалів і
комплектуючих виробів; збільшення обсягу випуску продукції без додаткових
капітальних вкладень; попередження, скорочення та усунення браку; ліквідація
„вузьких місць” у виробництві; зниження експлуатаційних і транспортних витрат;
підвищення екологічності виробництва; розробка нових або вдосконалення існуючих
конструкцій, технологічних процесів, систем організації праці та управління
виробництвом тощо [4,с.376].
Тобто,
за тривалий час свого розвитку ФВА пройшов своєрідну модифікацію від простого
конструкторського прийому до ефективного методу зниження собівартості в системі
управління виробництвом. Так, на думку С. В. Оборської та
З. Є. Шершньової, „функціонально-вартісний аналіз (ФВА) можна
розглядати як „наскрізний метод” управління витратами на всіх ієрархічних рівнях
управління. …Такий підхід дає змогу звести до мінімуму непотрібні витрати на
вдосконалення окремих об’єктів (підрозділів, відділів, робочих місць тощо), які
виконують непотрібні функції (що застаріли за формою та змістом), або на
допоміжні роботи, що не мають істотного значення…” [6]. За такого трактування
мета (управління витратами) та об’єкти (управлінські структури)
функціонально-вартісного аналізу та управлінського обліку збігаються, а тому
цей вид аналітичної роботи на сучасному етапі було б доцільно включати до
складу підсистеми управлінського обліку.
Варто
зазначити, що останнім часом ФВА почав широко використовуватися при побудові
системи управління персоналом на виробництві; особливого значення набуває ФВА в
маркетинговій діяльності підприємства, найчастіше - при впровадженні нових
видів продукції; обґрунтовано ефективність ФВА при скороченні собівартості
авіаперевезень; при побудові системи управління підприємством; у процесі
управління прибутком; при вдосконаленні рентабельності роботи банківських
установ та за багатьма іншими напрямками. Враховуючи сучасний стан економіки,
перспективним напрямом розвитку даного виду аналізу може стати розширення його застосування
при прийнятті управлінських рішень, особливо стратегічного характеру. При цьому
принципи та методика аналізу не змінилися.
Таким чином,
ФВА, як особливий вид аналізу, на сучасному етапі свого розвитку став дієвим
інструментом при реалізації оперативних та стратегічних управлінських рішень.
Він набув ролі своєрідного методу, який дозволяє здійснити правильний вибір
серед множини альтернативних варіантів. Головне завдання аналізу також стало
більш розширеним. Запровадження методів управління витратами, широке
використання досягнень науково-технічного прогресу стали конкурентними засобами
для ФВА при управлінні собівартістю продукції, тому його застосування набуло
перспективних напрямів. Відтепер ФВА можливо використовувати в будь-яких сферах
національної економіки, де необхідно досягти мінімізації витрат на виробництво
чи здійснення певного виду економічної діяльності. Резерви економії ресурсів,
які виявляються у результаті проведення ФВА, стають дієвими способами
вдосконалення управління виробничим процесом, створюючи перспективні напрями
розвитку підприємства в конкурентному середовищі.
Література
1.
Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности
предприятия: 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: ИП „Экоперспектива”, 1997. – 498с.
2.
Организация ФСА на
предприятии/Л.П.Горлова, Е.П.Крыжановская, В.В.Муравская и др. – М.: Финансы и
статистика., 1982. – 128с., ил.
3.
Справочник по функционально-стоимостному анализу/А.П.Ковалев, Н.К.Моисеева,
В.В.Сысун и др.; Под ред. М.Г.Карпунина, Б.И.Майданчика. – М.: Финансы и
статистика, 1988. – 431с.: ил.
4.
Мошенський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз: Підр. для студ. екон.
спец-й ВНЗ/ За ред.д.е.н., проф.., Заслуженого діяча науки і техніки Укр.
Ф.Ф.Бутинця. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2007. – 704с.
5.
http://econbez.narod.ru/1security/1books2/6-1.htm.
7.
http://uk.wikipedia.org.