Економіка/ 10. Економіка підприємства

Аспірантка Баришева К.О.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Необхідність визначення та утримання конкурентних переваг сільськогосподаськими підприємствами

Формування конкурентного середовища, розвиток ринкових відносин в економіці України напряму залежить від конкурентоспроможності національних товаровиробників, що мають зорієнтувати увагу не тільки на ефективності виробництва, а й на ефективності функціонування в конкурентному середовищі, тобто на виявленні своїх конкурентних переваг та забезпеченні їх стійкості. Конкурентостійкість підприємства є обов'язковою умовою, що визначає ступінь реалізації конкурентоспроможності. Жорстка конкуренція між товаровиробниками вимагає від підприємств приділяти увагу формуванню і підтримуванню конкурентних переваг. Відомо, що на конкурентоспроможність впливає багато чинників, серед яких особливе місце займають конкурентні переваги. Конкурентна перевага - це здатність фірми якнайкраще розподілити свої ресурси, що є обмежені, досягаючи більш стійкого і якомога тривалого положення на ринку ніж конкуренти. Конкурентна перевага - це становище фірми на ринку, яке дозволяє їй долати сили конкуренції та приваблювати покупців. Це те, що різнить її від конкурентів. Однією з головних проблем на сьогодняшній день в питанні конкурентоспроможності підприємства є саме можливість утримувати конкурентну перевагу.

Конкурентна перевага, що визначає позицію підприємства в галузі, полягає або в здатності фірми розробляти, випускати і продавати порівняний товар з меншими витратами, чим конкуренти, або в здатності забезпечити покупця унікальною і більшою цінністю у виді нової якості товару, особливих

споживчих властивостей або післяпродажного обслуговування. З метою визначення та здатності утримання існуючих та надбання нових конкурентних переваг, процес їхнього формування має бути чітко сформульованим та викладеним поетапно.

Конкурентну перевагу ні в якому разі не можна ототожнювати з потенційними можливостями компанії. На відміну від можливостей - це факт, що фіксується в результаті реальних й очевидних переваг покупців. Можна мати новітні технології, кращі ніж у конкурентів, більш кваліфікований персонал, при цьому мати гірші економічні показники діяльності. В цьому випадку перші переваги не можна розглядати як конкурентні переваги. Вони є лише передумовою для формування в майбутньому переваг над конкурентами. Саме тому в практиці бізнесу конкурентні переваги є головною метою й результатом господарської діяльності .

Усі види конкурентних переваг однієї фірми над іншими поділяють на дві групи – переваги низького та переваги високого порядку. Переваги низького порядку пов’язані з можливістю використання дешевих ресурсів: робочої сили, матеріалів, енергії. Низький порядок цих конкурентних переваг пов’язаний з тим, що вони дуже нестійкі та легко можуть бути втрачені або через зростання цін та заробітної плати, або через те, що ці дешеві виробничі ресурси можуть використовувати й конкуренти. До переваг високого порядку відносять: унікальну продукцію, технологію і фахівців, добру репутацію фірми. Якщо конкурентна перевага досягнута за рахунок випуску на ринок унікальної продукції, заснованої на власних конструкторських розробках, то для її знищення конкурентам потрібно або розробити аналогічну продукцію, або придумати щось краще, або, врешті, викрити секрети за допомогою промислових шпигунів. Усі три варіанти недешеві та вимагають чимало часу для реалізації. А відтак фірма на деякий час опиняється на ринку в особливому становищі – є стійко конкурентоспроможною. Щоб полегшити вибір тактики конкурентної боротьби необхідно провести детальний аналіз діяльності конкурентів. Це дає можливість визначити їх переваги та слабкості. Збудувати стратегію забезпечення конкурентоспроможності можна, якщо звернутися до одного з видів конкурентних переваг: або залучити замовників низькою ціною, або задовольняти більш вибагливіших клієнтів. Але поєднувати два типи переваг не можна, тому потрібно вибрати один із наведених нижче. Зрозуміло, що на вибір стратегії впливає потенціал підприємства (якість обладнання, сировини, кваліфікація управлінського та робочого персоналу). Досить важливу роль у виборі стратегії займає планування діяльності фірми, до якого входить як планування випуску, так і прогнозування збуту. Важливий внесок у підвищення конкурентоспроможності робить маркетингова діяльність підприємства. Чіткі уявлення про маркетингові цілі підприємства дозволяють виділити найбільш суттєві сторони діяльності конкурентів, що ускладнюють своєчасне та повне виконання запланованих робіт.

Досягнення конкурентних переваг забезпечується в результаті систематичного моніторингу спрямованості впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на конкурентоспроможність фірми.

Конкурентні переваги не є вічними, вони завойовуються та утримуються тільки при постійному вдосконаленні всіх сфер діяльності, що є трудоємким та, як правило, дороговартісним процесом. Можливості збереження конкурентних переваг залежать від ряду факторів: джерела конкурентних переваг - при цьому конкурентні переваги поділяються на два види: переваги високого рангу (пов'язані з наявністю у компанії високої репутації, кваліфікованого персоналу, патентів, веденням довгострокових НДДКР, розвинутим маркетингом, що базується на використанні новітніх технологій, сучасним менеджментом, довгостроковими зв'язками з покупцями і т.д.) довше зберігаються та дозволяють досягати більш високої прибутковості; переваги низького рангу (пов'язані з наявністю дешевої робочої сили, доступністю джерел сировини і т. д.) не настільки стійкі, так як можуть бути скопійовані конкурентами; очевидність джерел конкурентних переваг - при наявності певних джерел переваг (дешева сировина, певна технологія, залежність від конкретного постачальника) зростає ймовірність того, що конкуренти намагатимуться позбавити фірму цих переваг; інновації - для утримання лідируючого положення строки впровадження інновацій повинні принаймні дорівнювати строкам їх можливого повторення конкурентами чи бути коротшими. Інноваційний процес дозволяє компаніям переходити до реалізації конкурентних переваг більш високого рангу та збільшувати кількість їх джерел; відмова від наявної конкурентної переваги для отримання нової - творює бар'єри для імітаторів.

На конкурентному ринку мають успіх ті підприємства, які здійснюють достатньо гнучку політику, реалізуючи стійкі конкурентні переваги. Отже, стійкість конкурнтних переваг складається з насттупних компонентів:

- Стійкість за часом відтворення: швидкість можливого копіювання переваг конкурента.

- Стійкість за витратами на відтворення конкурентної переваги.

Таким чином, необхідність визначення та утримання конкурентних переваг сільськогосподаськими підприємствами, що бажають ефективно працювати у довгостроковому періоді, є обов'язковим. Адже, безумовно, конкурентоспроможність відприємства в більшості своїй залежить саме від конкурентних переваг. То ж необхідно досконало моніторити підприємства-конкурентів, щоб пропонувати за більш вигідними умовами свою продукцію та вчасно реагувати на зміни в підприємстві-конкуренті; робити акцент на якість продукції; удосконалювати технологіїв усіх процесах виробництва та реалізації; забезпечувати буздоганне сервісне обслуговування; використовувати комплекс маркетингових заходив; постійно інформувати клієнтів щодо діяльності підприємства, нових розробок, технологій тощо; намагатися відповідати смакам та вподобанням клієнтів.

Література:

1. Іванов Ю.Б., Орлов П.А., Іванова О.Ю. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та розвиток: Монографія. – Х.: 2008. – 352 с.

2. Портер Майкл Э. Стратегія конкуренції = Методика аналізу галузей i дiяльностi конкурентів: Пер. з англ. – К.: 1998. – 390 с.