Бергоміцька А.Д.

Буковинська державна фінансова академія

Вступ України в СОТ і наслідки для агропромислового комплексу

Нині в світі відбуваються бурхливі процеси глобалізації, які проявляються у поглибленій взаємодії національних економік різних країн. Співробітництво у глобальному розумінні відкриває великі можливості для реалізації потенціалу аграрного сектора національної економіки.

Приєднання України до Світової організації торгівлі (СОТ) вимагає виконання певних норм і принципів цієї організації. На сьогодні проблемним залишається питання державного фінансування аграрного сектора, яке є одним із важливих факторів конкурентоспроможності вітчизняних виробників[5,138].

Питання наслідків впливу вступу України в СОТ для агропромислового комплексу досліджували такі вчені: Амбросов В.Я.,Петрова Г.Є.,Волченко Н.В.,Ярема Я.Р., Супіханов Б.К., Залога З.М. та інші.

Для України вступ до СОТ породжує певні проблеми, які виникають внаслідок лібералізації вітчизняного агропромислового ринку в умовах, коли ще не досягнуто необхідного рівня конкурентоспроможності галузей вітчизняного АПК.

Для реалізації переваг і нейтралізації можливих ризиків членства країни у СОТ заходи аграрної політики мають базуватися на визнанні об’єктивної необхідності державної підтримки аграрного сектору на сучасному етапі його розвитку й можуть бути забезпеченими за:

- ретельного узгодження заходів аграрної політики, програм державної політики сільського господарства із вимогами СОТ, використанні тих можливостей у забезпеченні державної підтримки, які передбачені угодами СОТ та зокрема Угодою про сільське господарство;

- урахування досвіду інших країн з адаптації державної підтримки аграрного сектору до вимог СОТ[1,18].

Особливістю сучасної вітчизняної підтримки сільськогосподарських товаровиробників є суттєва роль у ній податкових пільг, які забезпечені шляхом застосування фіскального сільськогосподарського податку (ФСП) та пільг по податку на додану вартість. За рахунок пільгового режиму оподаткування у 2004 – 2006 роках забезпечувалося 55,4% сукупної державної підтримки сільського господарства.

Крім того, потребує кардинальної зміни сама ідеологія державної підтримки аграрної галузі, яка має бути спрямована виключно на створення в найкоротші терміни умов для виходу тваринництва на ефективне виробництво та повне забезпечення внутрішнього ринку високоякісною, конкурентоспроможною, екологічно безпечною сировиною[6,238].

Особливо великі кошти вкладаються в такі найбільш прогресивні галузі науки, як генетика сільськогосподарських рослин і тварин, створення генетики видозмінених сортів сільськогосподарських культур і порід худоби, розробка нового покоління гербіцидів, які виробляються на надзвичайно складній науковій базі. По-суті, відбувається науково-технічна революція у сільському господарстві,і всі хто не бере в ній участь, опиняться в становищі аутсайдерів на світовому ринку. Це значною мірою зумовило той факт, що найбільш індустріально розвинені країни дають 70% світового експорту сільськогосподарської продукції[2,150].

На рівень конкурентоспроможності аграрної сфери значний вплив мають внутрішні фактори (природні, економічні, соціальні). Основними серед них є, насамперед, висока розораність сільгоспугідь – 78%. У структурі земельного фонду України значну частку займають ґрунти з незадовільними характеристиками (змиті, піддані вітровій ерозії, засолені, солонцюваті, перезволожені і т.д.). За розрахунками вчених, площа таких ґрунтів на орних землях перевищує 6,5 млн. грн., або становить 20% площі ріллі[4,528].

В Україні, порівняно з країнами ЄС і США , суттєво низький рівень інтенсивності і продуктивності праці, урожайності культур і продуктивності худоби. Відставання за ефективністю виробництва зростає протягом кількох десятиріч[3,125].

Отже, вступивши в СОТ, Україна прийняла зобов’язання з обсягу заходів підтримки «жовтої скриньки», який є меншим (в абсолютному та відносному виразі), ніж у більшості розвинутих країн. На сьогодні дозволений ліміт загального обсягу підтримки сільського господарства України через заходи «жовтої скрині» перевищує фактичні обсяги бюджетних витрат, а це означає, що зобов’язання України перед СОТ не погіршили ситуацію в аграрній сфері. Після набуття Україною членства в СОТ необхідно збільшити частку підтримки сільського господарства через заходи «зеленої скрині», зокрема науково-дослідні роботи в аграрній галузі, інформаційні та консультативні послуги, державну підтримку страхування доходів тощо. Для підтримки сільськогосподарських підприємств варто збільшити бюджетні витрати на докорінне поліпшення земель, боротьбу з хворобами тварин і рослин, фінансову підтримку агропромислових підприємств, розташованих в особливо складних кліматичних умовах, які належать до заходів «зеленої скрині». Потрібно підвищити ефективність використання бюджетних коштів через застосування державних цільових програм державної підтримки аграрного сектору. Світовий досвід демонструє, що сам вступ до СОТ, як правило, супроводжується зростанням прямих іноземних інвестицій. Проаналізувавши, можна сказати, що вступ України до СОТ забезпечує певні переваги для вітчизняного АПК.

Література:

1.Амбросов В.Я. Забезпечення державної підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах членства України у СОТ//Економіка АПК. – 2009. - №2- С.15 – 24

2.Петров Г.Є. Вступ України до СОТ: умови та наслідки//Держава та регіони. – 2009. – №2. – С.146-153

3.Волченко Н.В. Передбачувані наслідки членства у СОТ для сільськогосподарських товаровиробників України//Економіка АПК. – 2009. - №6. – С.122-128.

4.Ярема Я.Р. Застосування стандартів СОТ у системі державної підтримки аграрного сектору України//Науковий вісник БДФА. Економічні науки: зб. наукових праць/Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія. Гол. Ред. В.В.Прядко. – Чернівці, 2008. – С.524-531.

5.Супіханов Б.К. Перспективи розвитку агропромислового комплексу в умовах членства України в СОТ та формування зони вільної торгівлі з ЄС//Економіка АПК. – 2008.-№11.-С.138-144.

6.Залога З.М. Україна – СОТ в умовах лібералізації світової торгівлі сільськогосподарською продукцією//Регіональна економіка. – 2008. - №1.-С.236-241.