Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Бутіна М. В.

Науковий керівник: к.е.н. Кучумова І. Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми ринку праці та боротьби з безробіттям

Ринок праці України характеризується наявністю певних проблем, найважливішими серед яких є невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили, складнощі з працевлаштуванням представників окремих соціально-демографічних груп населення, велика середня тривалість безробіття, наявність вимушеної неповної зайнятості, необхідність підвищення рівня професійної освіти, професійного навчання працівників, що забезпечить їх конкурентоспроможність відповідно до сучасних умов розвитку економіки. Безробіття пришвидшує процеси дестабілізації. Зростання масштабів безробіття, розвиток неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції свідчать про неефективність механізмів перерозподілу робочої сили.

В умовах трансформаційних перетворень проблеми безробіття мають наступні аспекти:

– тінізація економічних процесів, яка призводить до появи тіньової економіки;

– диференціація регіональних ринків праці, наявність депресивних регіонів із напруженою ситуацією на ринку праці значно вищим рівнем безробіття, вказують на недоліки державної системи регулювання зайнятості й безробіття;

– проблема зайнятості слабо захищених верств населення;

– співвідношення доходів населення;

– сучасний стан зайнятості молоді свідчить про несприятливий вплив структурних зрушень, які відбуваються в економіці України.

Кон’юнктура ринку праці великою мірою залежить від динаміки молодіжного сектору. Серед загальної кількості безробітних молодь становить третину, це спричиняє невідповідність між вільними робочими місцями й соціально-професійною орієнтацією.

Зменшення масштабів і рівня зареєстрованого безробіття можна досягти двома шляхами: працевлаштуванням за наявності відповідного попиту на робочу силу або відмовою в регістрації безробітних, які звертаються до центрів зайнятості [1].

При аналізі безробіття можна виділити чинники, що діють як у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня.

Зростання спричиняють:

– потреба структурної реорганізації неефективної економіки;

– недостатність інвестицій для створення нових робочих місць;

– відсутність відповідальності виконавчої влади.

До чинників скорочення безробіття можна віднести:

– безмежність незадоволеного попиту і можливість створення нових робочих місць у багатьох сферах, особливо у сфері послуг;

– наявність тіньової економіки, де можна залучити значну частину непрацюючих;

– низький рівень зарплати і неможливість профспілок домогтися підвищення її загального рівня.

Згідно з даними Державного комітету статистики України станом на 1 листопада 2009 року кількість безробітних громадян в Україні зменшилась на 6 % порівняно з 1 листопадом 2008 року, і на 9 % цей показник нижче, ніж був у 2007 році [2].

Це свідчить про зменшення рівня безробіття, що можна досягти наступними шляхами:

– створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими;

– розширення сфери послуг;

– перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів;

– збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти;

– стимулювання осіб, що отримують державну допомогу, до пошуку робочих місць;

– регулювання можливості працевлаштування за кордоном;

– залучення приватного ( як вітчизняного, так й іноземного) капіталу в райони, де спостерігається стійкий рівень безробіття;

– надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день;

– заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес.

Таким чином, можна зробити висновок, що для України характерним є невисокий рівень офіційно зареєстрованого безробіття, а особливістю українського ринку праці є «тіньова» зайнятість. Це свідчить про недостатній рівень економічних реформ. Що ж стосовно політики створення нових робочих місць, то в умовах фінансової кризи її можна було б реалізувати за допомогою використання непрямих економічних важелів, а саме: податкових пільг, розвитку малого та середнього бізнесу, залучення іноземних інвестицій.

Література

1. Нікіфоров П.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям / П.О. Нікіфоров, А.О. Вольська // Фінанси України. – 2008. – № 10. – С. 22-30.

2. Статистична інформація [ Електронний ресурс ] / Держ. ком.статистики України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.