Малицький В.В., Поливана М.А.

Буковинська державна фінансова академія м. Чернівці

Перспективи розвитку

електронних грошей в Україні

Анотація: У статті розглянуто сутність та основні види електронних грошей, сучасний стан систем електронних грошей в Україні та визначення подальших перспектив запровадження їх в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.Подано рекомендації щодо покращення процесу запровадження електронних грошей в Україні і поширення їх використання в системі масових платежів.

In this article is considered information about essence and basic types of ecashs, modern consisting of the ecashs systems in Ukraine and determination of future prospects of ecashs introduction in Ukraine as a new circulating medium for arranging for mass payments. There are recommendations in relation to the improvement of introduction process of ecashs in Ukraine and distribution of it’s use in the system of mass payments.

Ключові слова: електронні гроші, смарт-картки, електронні гаманці, оплачені картки, міжнародні платіжні системи.

І. Вступ: Нові платіжні інструменти не з’являються випадково за бажанням розробників, їх поява –об’єктивний процес, викликаний новими незадоволеними потребами і підвищеними вимогами до ефективності та надійності платежів.

Електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента [1].

Аналіз досліджень і публікацій показує, що, незважаючи на появу систем електронних грошей в Україні, у вітчизняній науковій літературі поки що мало уваги приділяється теоретичним аспектам цієї проблеми. Окремі аспекти питання висвітлюються В.Міщенком, М.Савлуком, В.С. Стельмахом, Т.С. Смовженком та іншими українськими вченими. В роботах зарубіжних науковців, зокрема М.Вудфорда, А.Генкіна, Ч.Гудхарда, М.Кінга, С.Кляйна, Б.Коена, Г.Селджіна, А.Шамраєва, Б.Шміта, Л.Уайта, Б.Фрідмена порушується ряд питань, пов’язаних із феноменом електронних грошей.

Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей «дитячим», підкреслюють віддаленість перспективи їх повсюдного проникнення, вважають, що широке використання цих грошей – поки ще теоретична концепція. Однак вчені визнають, що електронні гроші мають величезний і малодосліджений потенціал, який у майбутньому, завдяки імпульсам інформаційно-технічної революції, які важко передбачити, може перетворити їх на реально діючий феномен економічного життя.

Метою проведеного дослідження є аналіз сучасного стану систем електронних грошей в Україні та визначення подальших перспектив запровадження їх в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є:

· визначити сутність та основні види електронних грошей;

· здійснити аналіз сучасного стану та визначити подальші перспективи запровадження та використання електронних грошей в Україні як нового платіжного засобу для здійсненнямасових платежів.

Предметом дослідження є організаційно – методологічні аспекти розвитку електронних грошей у світі та Україні.

ІІ. Постановка проблеми: Традиційні технології банківського обліку операцій, пов’язані з ідентифікацією клієнта, виявляються дорогими для систем масових платежів, які здебільшого оброблюють операції з невеликими сумами. Для вирішення питання ефективності та конфіденційності платіжних трансакцій необхідно відмовитися від зберігання та передавання конфіденційних відомостей при віддаленому здійсненні тих угод, які не потребують ідентифікації клієнта. Безпека без ідентифікації може бути легко реалізована за допомогою електронного платіжного засобу на пред’явника, що випускається в обіг без відкриття банківського рахунку. Саме таким платіжним засобом є електронні гроші. Тобто, запровадження електронних грошей скоротить витрати при здійсненні платежів і є дуже зручними для міжнародних платежів між економічними суб’єктами. Саме тому дослідження перспектив поширення використання електронних грошей в Україні є досить актуальним сьогодні.

ІІІ. Результати: Протягом кількох років у нашій країні діють системи розрахунків електронними грошима як на програмній основі, так і на основі карток.

Електронні гроші на програмній основі представляють собою грошову вартість, яка за допомогою програмного забезпечення зберігається в пам’яті комп’ютерів, наприклад на жорстких дисках. Розрахунки такими електронними грошима відбуваються з використанням телекомунікаційних мереж, здебільшого відкритої мережі Інтернет.

Електронні гроші на основі карток представлені смарт-картками (smart-cards) або картками зі збереженою вартістю (srored-value cards, SVС), в які вбудований чіп, що містить грошовий еквівалент як результат попередньої оплати. Це те саме, що й наперед оплачені картки (prepaid cards) або карткові електронні гаманці (e-purses).

Зауважимо, що до електронних грошей відносять лише наперед оплачені картки багатоцільового використання (multipurpose prepaid cards), які застосовуються держателем для розрахунків не тільки з емітентом, а й з «третьою стороною».

Поряд з російськими он-лайновими технологіями, добре відомими в країнах пострадянського простору, намагаються вийти на ринок України і вітчизняні проекти. Окремі продукти, що відносяться до електронних грошей, упроваджують як українські банки, так і небанківські установи. У другій половині 2006 року на ринок України вийшло відразу два дніпропетровських проекти електронних грошей на програмній основі: система UkrMoney [7], запроваджена ЗАТ «Купуй», та система Limonex [8], запроваджена ТОВ «Приват Екю».

Серед найбільш розповсюджених в Україні систем електронних грошей програмного виду – системи WebMoney Transfer і «Интернет. Деньги» (на технології PayCash). Електронні гроші на основі карток представлені, зокрема, оф-лайновими інструментами Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) і наперед оплаченими картками міжнародних карткових платіжних систем.

В Україні систему WebMoney Transfer представляє «Українське гарантійне агентство» (м. Київ), створене в грудні 2003 року. Відповідно до термінології, прийнятої в країнах ЄС, ця компанія є емітентом електронних грошей, номінованих в українських гривнях, а відповідно до термінології прийнятої в системі WebMoney Transfer, – Гарантом титульних знаків WMU. Прагнучи діяти в українському законодавчому полі, ТОВ «Українське гарантійне агентство» використовує правову модель, відповідно до якої емісія та обіг титульних знаків WMU здійснюється згідно з Цивільним Кодексом України (ст. 3, 8, 11, 512, 656) [2]. Титульні знаки WMU розглядаються як одиниці обліку прав вимоги між особами, які визнають такий облік відповідно до укладених договорів.

Згідно з договорами між ТОВ «Українське гарантійне агентство» та українськими користувачами системи WebMoney Transfer (у тому числі власниками Інтернет-магазинів) титульні знаки WMU призначені для обліку майнових прав (активів) користувача. Такими активами виступають грошові кошти, які зберігаються на рахунках ТОВ «Українське гарантійне агентство» в банку. Під час емісії титульних знаків WMU відбувається купівля користувачем прав вимоги у Гаранта, під час погашення титульних знаків WMU – продаж користувачем прав вимоги Гаранту. Переказ електронних грошей користувачами системи являє собою перевідступлення прав вимоги до Гаранта від одного користувача до іншого відповідно до норм цивільного права щодо заміни кредитора в зобов’язанні.

Ввести гроші до системи WebMoney Transfer (придбати WMU) можна за допомогою:

– скретч-карток номіналом 50, 100, 200 та 500 WMU або паперових чеків (ваучерів) номіналом 10, 25, 50, 100, 200, 500 та 1000 WMU;

– банківського переказу з поточного або карткового рахунку, а також без відкриття рахунку;

– мобільного телефону;

– дилерів та обмінних пунктів.

У 2005 році з використанням титульних знаків WMU здійснено 271 тис. операцій на суму 24,9 млн. грн., у 2006 році – 697 тис. операцій на суму 69,4 млн. грн., а у 2007 році - 1672 тис. операцій на суму 223 млн. грн. Таким чином, кількість операцій у системі WebMoney Transfer з електронними грошима, номінованими в гривнях, за 2007 рік зросла в 2,4 рази, а сума операцій – у 3,2 рази [4].

За станом на 01.01.2008 року електронні гроші системи WebMoney Transfer, номіновані у гривнях (титульні знаки WMU), приймали як засіб платежу близько 430 українських Інтернет- магазинів, якими було укладено договори з ТОВ «Українське гарантійне агентство». При укладенні такого договору забезпечується автоматизоване приймання Інтернет-магазином платежів у WMU, а також погашення Гарантом накопичених WMU – обміну їх на звичайні безготівкові гроші. Проте, оскільки можливим є самостійне (неавтоматизоване) приймання WMU, реальна кількість Інтернет-ресурсів, які використовують WMU як засіб платежу, може перевищувати кількість, зазначену вище.

Поряд із системою системи WebMoney Transfer на території України функціонує система «Интернет.Деньги», яку представляє ТОВ «Интернет.Деньги» (м. Київ), створене в лютому 2003 року [9].

Ця компанія є оператором системи та емітентом, номінованих у гривнях електронних грошей за технологію PayCash. Призначенням системи «Интернет.Деньги», як і інших подібних систем, є здійснення розрахунків і переказів електронних грошей у мережі Інтернет.

Для користування системою необхідно встановити на персональному комп’ютері спеціальне програмне забезпечення –«Інтернет.Гаманець». З точки зору користувачів (покупців і торговців), система «Интернет.Деньги» є сукупністю електронних гаманців, кожний з який є захищеною клієнтською програмою, яка дозволяє переказувати та отримувати електронні гроші з інших гаманців, зберігати електронні гроші в системі та погашати їх, тобто виводити гроші з системи набанківські рахунки або в інші платіжні системи. Під час установки програми «Інтернет.Гаманець» користувач вводить особистий пароль для доступу до програми, який складається з 8 символів, а також набирає послідовність будь-яких 60-ти знаків для генерації електронного підпису.

Нині електронні гроші системи «Интернет.Деньги» приймають 90 Інтернет-магазинів. Більшість показників, які характеризують роботу системи «Интернет.Деньги», вважаються її представниками конфіденційною інформацією і не розголошуються [4].

Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) є внутрішньодержавною платіжною системою, яка введена в промислову експлуатацію у листопаді 2004 року. Платіжною організацією системи, власником торгової марки і оператором системи є Національний банк України. Він також виконує функції розрахункового банку, головного і регіонального процесингових центрів. НСМЕП створена з метою впровадження в Україні відносно дешевої та надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків. Носієм інформації в системі є смарт-картка, яка на відміну від картки з магнітною смугою, найбільш повно задовольняє вимоги безпеки. На базі смарт-картки в НСМЕП створена високоефективна офлайнова технологія, яка не потребує оперативного зв’язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій, що є важливим за недостатньої якості вітчизняних каналів зв’язку.

Висновки: Прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має правового підґрунтя для свого існування. Якщо емісія електронних грошей на карткових носіях (наперед оплачених карток міжнародних платіжних систем та електронних гаманців НСМЕП) за відсутності в законодавстві належних правових положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками, то системи розрахунків електронними грошима програмного типу («Інтернет.Деньги»/технологія PayCash, WebMoney Transfer тощо) та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності. Вони на власний ризик упроваджують сучасні схеми розрахунків, на свій розсуд дбають про захист користувачів та управляють фінансовими й нефінансовими ризиками.

У документах міжнародних установ з питань створення та функціонування платіжних систем зазначається, що системи платежів і розрахунків будь-якого рівня та призначення для нормального розвитку мають спиратися на правове підґрунтя.

Разом з цим очевидно, що електронні гроші, з’явившись на ринку, вже не здадуть своїх позицій і, долаючи перешкоди, утвердяться на ньому назавжди. Результатом буде лібералізація діяльності чинної банківської системи та розвиток державно-правових умов для діяльності систем електронних грошей.

Якщо системи електронних грошей програмного типу, середовищем обігу яких є мережа Інтернет, потерпають в Україні від браку правових норм, які б надали їм легального статусу, то електронні гроші на картках – від нерозвиненості інфраструктури, їх переслідує класична проблема систем роздрібних розрахунків: торговець не впроваджує технічних засобів для приймання карток з електронними грошима тому, що покупці їх не використовують, а покупці не використовують електронні гроші на картках тому, що їм немає де їх застосувати.

До труднощів розвитку систем електронних грошей слід також віднести психологічну непідготовленість регулюючих органів, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротьби з ними.

Безумовно, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п’яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, розроблені за результатами дослідження, проведеного у Великобританії компанією PSE Consulting, показують, що у 2010 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, – це відповідає 110% збільшенню на рік.

Таким чином, вже найближчим часом кількість карток зросте на 40 млн., а кількість оплачених наперед трансакцій досягне 150 млн. Прогнозується, що 58% усіх купівель відбуватиметься з наперед оплаченими картами під брендами міжнародних платіжних систем Visa International та MasterCard Worldwide[5].

Основний недолік електронних грошей полягає в тому, що емісія електронних грошей гарантується винятково емітентом, держава не дає ніяких гарантій збереження їхньої платоспроможності. Це приводить до того, що електронні гроші не рекомендується використовувати для здійснення великих платежів, а також для нагромадження істотних сум протягом тривалого часу. Тобто електронні гроші в першу чергу платіжний, а не накопичувальний засіб.

Інший недолік у тім, що електронні гроші існують тільки в рамках тієї системи, у рамках якої вони емітовані. Крім того, електронні гроші не є загальноприйнятим платіжним засобом, обов'язковим до прийому. Через це всі платежі, що ви можете зробити за допомогою ваших електронних грошей, зводяться до того набору, що надає вам оператор системи, довільні платежі в рамках системи неможливі. Це дуже обмежує застосування електронних грошей досить спеціальними випадками, утім розвиток систем привів до того, що покривається досить широкий спектр побутових платежів.

Крім того, переказ засобів з однієї системи електронних грошей в іншу може бути досить незручною і дорогою операцією, подібний переказ обходиться істотно дорожче, ніж перекакз усередині системи

Для подальшого успішного розвитку електронних грошей в Україні важливим є:

1. Встановлення законодавчої вимоги про обов’язкову попередню

оплату електронних грошей у повній сумі традиційними грошима;

2. Введення заборони на кредитування в електронних грошах, що зменшить негативний вплив емісії електронних грошей на інфляційні процеси в країні.

Таким чином, інтересам центрального банку і держави в цілому відповідає створення в Україні правової основи для гарантування того, щоб емітенти електронних грошей були надійними, а системи розрахунків електронними грошима – безпечними та ефективними. Важливо також, щоб законодавство гарантувало рівні умови для провайдерів різних видів електронних грошей

Література

1. Постанова Правління Національного банку України від 25.06.2008 №178 «Про затвердження Положення про електронні гроші в Україні» // сайт http://zakon.rada.gov.ua;

2. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV //сайт http://zakon.rada.gov.ua/;

3. Стельмах В.С., Смовженко Т.С., Скринник З.Е. Гроші – людина – соціум: параметри взаємин: Навч. посібник / Національний банк України. – Л.: ЛБІ НБУ, 2006. – C.27–34.

4. Світовий досвід і перспективи розвитку електронних грошей в Україні: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 10 /П.М.Сенищ, В.М.Кравець, В.І.Міщенко, О.О.Махаєва, В.В.Крилова, Н.В.Грищук – К.: Національний банк України. Центр наукових досліджень. 2008. – 145 с.

5. Сайт http://www.paymentsnews.com;

6. Сайт https://www.paypal.com/ua;

7. Cайт http://ukrmoney.com;

8. Сайт http://www.limonex.com;

9. Сайт http://www.imoney.com.ua/.