Экономические науки/16. Макроэкономика

Ильченко А.А., Шевченко Т.С.

Донецкий Национальный Университет Экономики и Торговли

им. М. Туган – Барановского, Украина

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Стратегічне планування передбачає системне визначення чітких цілей і завдань, які взаємопов’язані між собою і взаємоузгодженні із наявним обсягом ресурсного потенціалу. Воно залишається дієвим навіть в умовах динамічних змін ринкового середовища, оскільки наперед враховує можливості та загрози зовнішнього оточення й допускає розроблення кількох варіантів сценаріїв і моделей розвитку, які, за потреби, корегується та адаптується до змін. Тому пошук дієвих засобів та інструментів впливу на розвиток національної економіки в цілому та її структурних елементів актуалізує необхідність застосування засад стратегічного планування.

Особливістю стратегічного планування та реалізації стратегій соціально – економічного розвитку є те, що в системі «національна економіка – макроструктурна галузь – область – місто – селище – село – підприємство» повинна простежуватися цілісність, стратегії соціально – економічного розвитку під системним мікро-, мезо-, та макрорівнів неповинні суперечити одна одній. Лише за умови взаємоузгодження розробки и впровадження стратегічних планів на всіх і ієрархічних рівнях можна забезпечити ефективність функціонування усієї системи стратегічного планування в контексті управління національним господарством. Зокрема, в основу цієї системи повинен бути закладений комплексний методичний підхід як базис розробки та реалізації стратегій і стратегічних планів. На сучасному етапі особливу увагу привертає питання розробки та реалізації Програми стратегічного розвитку України «Український прорив». Зважаючи на ой факт, що для української практики притаманна розробка стратегічних програм («Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки»; «Стратегія економічного та соціального розвитку України до 2011 року»; «Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004 – 2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції»), жодна з яких не була реалізована, у представників політичних сил, бізнесових кіл і громадськості виникають сумніви щодо реалістичності нового документу стратегічного характеру. З метою досягнення ефективності впровадження «Українського прориву» необхідно, насамперед ,розробити комплексну методику формування та реалізації даної стратегічної програми, а також створити нові й удосконалити існуючі методики розробки стратегічних планів на макроструктурному, регіональному, муніципальному та мікроекономічному рівнях.

На макроструктурному рівні методичні рекомендації, що дають можливість забезпечення комплексного підходу до побудови та реалізації національних стратегій розвитку стратегічних галузей чи вирішення стратегічно важливих загальнодержавних проблем, на сьогодні відсутні. Чинні макросруктурні стратегії побудовані, як правило, на основі відповідних концепцій («Державна стратегія регіональної політики до 2015року» - на основі Концепції державної регіональної політики, «Стратегія національної безпеки України» - на основі Концепції національної безпеки). Відповідно, такі стратегії мають інформативний чи методичний характер, але не містять чітких конкретних цілей та засобів їх впровадження.

На регіональному рівні використовується вітчизняна методика розробки регіональних стратегічних планів («Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку»[1]), аналіз якої дозволяє виділити такі переваги: 1)методика затверджена нормативно – правовим актом центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, що, у свою чергу, позитивно впливає на активізацію процесів стратегічного планування; 2) методичними рекомендаціями встановлено єдиний поряд на основні методичні засади розроблення регіональних стратегій розвитку.

Незважаючи на наявність певних недоліків, у цілому науковий рівень зазначених методичних рекомендацій є достатньо високим, а їх послідовне дотримання обумовлює розробку науково обґрунтованого, реалістичного та дієвого регіонального стратегічного плану розвитку.

На сьогодні не затверджена та не використовується методика розробки стратегічних планів розвитку на рівні адміністративного району ,тому досвід стратегічного планування на даному ієрархічному рівні є обмеженим.

В Україні на сьогодні є й інші методики формування стратегічних планів розвитку міст, що володіють певними перевагами, однак проблема розробки та затвердження єдиної методики, яка б системно висувала вимоги до усіх стратегічних планів і рівня базових адміністративно – територіальних одиниць, визначила типову структуру їх розробки та реалізації і взаємоузгоджувалась із відповідними методиками регіонального, макроструктурного, загальнодержавного рівнів та рівня господарюючих суб’єктів залишається нерозв’язаною.

Аналіз методичного забезпечення розробки та реалізації стратегічних планів на мікрорівні на сучасному етапі дозволяє стверджувати, що: 1) комплексної методики формування стратегічного плану для суб’єктів господарювання, загальноприйнятої по Україні, немає; 2) системи стратегічного планування макро – та мезорівнів не пов’язані із системою мікрорівня ні в методичному, ні в організаційному аспектах. Окреслені недоліки методичного забезпечення стратегічного планування впливають на неефективність проведення стратегічного аналізу та вибору стратегічних напрямків розвитку, у не дають можливості формування дієвого механізму реалізації стратегічних цілей, внаслідок чого низка стратегій не виконується.

Таким чином, слід наголосити на проблемі удосконалення метод у тісному взаємозв’язку із побудовою цілісної системи стратегічного планування в державі на макро - , мезо -, та мікрорівнях.

На сьогодні потребують розробки методичні рекомендації: а) з питань розроблення Національної стратегії розвитку України; б) щодо розробки макроструктурних стратегій і національних стратегій вирішення ключових для суспільства проблем; в) з розроблення стратегічних планів розвитку адміністративних районів; г) щодо розробки стратегічних планів розвитку базових адміністративно – територіальних одиниць. Також потрібно уже існуючі «Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку», зокрема: усунути термінологічні розбіжності; означити місце стратегічних планів адміністративно – територіальних одиниць у системі регіонального стратегічного планування, визначити взаємозв’язок між регіональними і муніципальними стратегічними планами за часовими межами, розробниками та відповідними виконавцями; передбачити уніфіковані критерії до описово – аналітичної частини стратегічного плану і побудови SWOT – аналізу для регіону, адміністративного району та базових адміністративно – територіальних одиниць з метою полегшення подальшого взаємоузгодження планів між собою. У процесі запровадження єдиної методики розробки стратегічних планів розвитку базових адміністративно – територіальних одиниць доцільно узгодити - зарубіжні методики. Обов’язковим елементом проекту стратегічного плану повинно стати визначення місії міста (селища). Необхідно науково обґрунтувати й удосконалити SWOT – аналіз (порівняно з існуючими на сьогодні його зразками на рівні міста), у процесі експертного оцінювання сильних і слабких сторін, можливостей і загроз розвитку базових адміністративно територіальних одиниць потрібно обов’язково здійснювати бальне оцінювання важливості чинників. Це, у свою чергу, дасть можливість вибрати найбільш вагомі із них.

Зазначені напрямки удосконалення методичного забезпечення стратегічного планування за умови застосування системного підходу, можуть сприяти покращенню змістовного наповнення стратегічних планів і стратегій, які розробляють на різних ієрархічних рівнях національної економіки, закладенню передумов розробки дієвих стратегічних планів та ефективних засобів їх реалізації.

1. www.auc.org.ua

2. www.zakon1.rada.gov.ua

3. Дробенко Г.О.,Брусак Р.Л.,Свірський Ю.І. Стратегічне планування розвитку територіальних громад: Метод.посібник. – Л.: СПОЛОМ, 2001.- 118с.

4. Федулова Л.І. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика/ НАН України; Інститут економічного прогнозування. – К.: Основа,2005. – 550 с.