Проблеми та перспективи банківської системи в Україні в період економічної кризи

МАНДРЕК а.Г.

БДФА

М.ЧЕРНІВЦІ

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

НИКОЛЮК В.П.

Анотація. Банки у зв'язку із специфікою своєї діяльності займають особливе місце в економіці ринкового типу і, будучи тісно пов'язаними з усіма її ланками, значно впливають на життєдіяльність суспільства. У зв'язку з цим ефективне функціонування банків можливе лише за умов певного рівня єдності, що відображає координацію їхніх дій і тісні взаємозв'язки у рамках єдиного механізму контролю і нагляду. Сукупність таких взаємозв'язків виражає конкретну форму діяльності банків і практичної організації банківської справи у кожній країні - банківську систему [1].

Недостатнє висвітлення теоретичної основи аналізу сутності банківської системи, етапів розвитку та еволюції її структурних елементів спричинює певні труднощі формування науково обґрунтованої концепції функціонування і розвитку банківської системи України загалом.

Виклад основного матеріалу. В останній чверті XX століття у світі суттєво змінилися умови банківської діяльності: посилилася конкуренція між кредитними установами, знизилася рентабельність традиційних банківських операцій, збільшилася у структурі послуг банків частка небанківських продуктів, погіршилася якість активів і різко зросли ризики. Це негативно вплинуло на спроможність кредитних інститутів протистояти фінансовим труднощам і призвело до підриву стабільності й консолідації світової банківської системи. Посилення інтеграції фінансових ринків викликало потребу в уніфікації вимог до діяльності банків різних країн, стандартизації підходів до оцінки капіталу, активів, ліквідності і ризиків. Базельський комітет розцінює необхідність посилення фінансової стабільності в банківській сфері як зростаючу проблему міжнародного значення. Втіленням міжнародних вимог до діяльності кредитних установ є Базель II, основна мета якого — сприяння адекватній капіталізації банків, удосконалення систем управління ризиками і, як наслідок, посилення стабільності банківської системи в цілому, а отже, зменшення ймовірності виникнення проблемних і нестабільних банків.

Питання діяльності банків та банківської системи висвітлено у роботах зарубіжних (II. Антонов, В. Кисельов, Р. Коттер, М. Пессель, Т. Коеллі, Дж. Баттсс, П. Роуз та ін.) та вітчизняних вчених і науковців (І. Алексєєв, О. Барановський, О. Васюренко, О. Дзюблюк, В. Вітлінський, Г. Карчева, О. Кірєєв, М. Козоріз, Л. Примостка, Т. Смовженко, І. Шпиг, В. Ющенко).

Банківська система України може бути прикладом забезпечення стабільної діяльності та основою зі забезпечення стабільності грошової системи, яка є основою формування стабільності економіки взагалі. Разом з тим, банківська система України має певні недоліки як щодо банківської системи безпосередньо (недостатній рівень капіталіза- ції, відсутність у банках ефективних механізмів та інструментів управління ризиками тощо), так і дотичних до неї сфер (повільні темпи ринкової трансформації та реструктуризації реального сектора економіки, слабкий і недостатньо прозорий фінансовий стан значної частини суб’єктів господарювання тощо). Тому розбудова банківської системи має бути органічною складовою загальних зусиль з боку всіх гілок влади та Національного банку України в напрямку зміцнення економіки держави. Головною монетарною передумовою досягнення цілей подальшого розвитку банківської системи є стабільність гривні.

Характерними тенденціями банківського сектора України останніх років були швидкі темпи розвитку, значний приплив прямих іноземних інвестицій та активне проникнення банківських послуг в економіку країни.

Поняття «банківська система» не є сталим та єдиним. Наявні в економічній літературі підходи до оцінки суті банківської системи можна умовно поділити на дві групи. З одного боку, це найзагальніші дефініції, що характеризують банківську систему як просте поєднання чинних у країні банків [2]. А з іншого, - це ототожнення її з кредитною системою - системою комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів [3].

Місце банківської системи в суспільстві можна зобразити у вигляді такої схеми [4]:

Рис. 1. Місце банківської системи в суспільстві

Становлення нашої банківської системи відбувалося в непростих умовах перехідного періоду, який супроводжувався руйнуванням виробництва, гіперінфляцією, труднощами та відставанням законодавчої бази від реальних процесів в економіці.

Особливу увагу у розвитку банківської системи України слід звернути на різке зростання частки іноземного капіталу. Тенденція до збільшення присутності іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі є очевидною. При цьому іноземні фінансові групи не розпорошують свої капітали, а купують винятково великі, розгалужені та стабільні банки, ті банки, які формують серце банківської системи України, визначають її стабільність і функціональну спроможність. При цьому важливим аспектом є те, що такі процеси відбуваються за умов недостатньої капіталізації вітчизняних банків порівняно з європейськими.

Стабільне функціонування банківської системи визначають два фактори:

1. Ефективна діяльність органів банківського нагляду;

2. Підвищення рівня корпоративного управління в кредитних установах.

Процес удосконалювання корпоративного управління є безперервним і тому потребує подальшого вивчення. При цьому головним предметом дослідження має стати механізм розмежування інституту власників та інституту управлінців, що, в свою чергу, гарантує ефективне розв'язання корпоративних конфліктів і захист економічних інтересів внутрішньокорпоративних груп.

В умовах світової фінансової кризи необхідно передбачити можливість переорієнтації на внутрішні джерела підтримки ліквідності банків на випадок раптових відпливів капіталу чи зупинок зовнішнього рефінансування. Слід стимулювати збільшення експорту і скорочення імпорту, розробити державну політику сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій та жорсткого регулювання обсягів фінансових іноземних інвестицій. Слід зупинити зростання зовнішнього боргу за рахунок збільшення внутрішніх запозичень (у тому числі державних) - торгувати борговими інструментами за ринковими цінами.

В Україні вже працює чимало іноземних банків. Очікувалося, що вони принесуть нові технології, надаватимуть кредити під менші відсотки. Проте ці прогнози не справдилися - зниження кредитних ставок не відбулося. Ситуація може загостритися, коли відкриються філії «іноземців», які поводитимуться більш агресивно, особливо у царині спекулятивних операцій. На жаль, в Україні поки немає економічних важелів, які б орієнтували іноземні фінансові установи на кредитування економіки, а не населення [5].

Говорячи про роль та перспективи банківської системи, слід зауважити, що вони полягають, головним чином, в ефективній трансформації заощаджень економічних суб’єктів у інвестиції. При цьому проблему слід розглядати з двох боків. По-перше, заходи щодо залучення вільних коштів. По-друге, ефективне перетворення цих коштів у інвестиції шляхом надання кредитів. Аналізуючи варіанти здійснення заощаджень, доводиться констатувати, що велика їх частина робиться в іноземній валюті й зберігається поза кредитно-фінансовими установами нашої країни. Це обумовлено відсутністю в банківській практиці зрозумілого для громадян механізму захисту вкладів і великою кількістю втрачених за період кризи заощаджень. Така ситуація призводить до формування суспільної думки про банки як недостатньо надійне місце заощадження та примноження нагромаджень. І хоча в останні роки частка депозитів в Україні зросла в результаті поступової стабілізації економічної ситуації, розвитку банківської системи, ринок депозитів усе ще не функціонує ефективно. Виходячи з цього, перед банками стоїть завдання залучення частини коштів, що зберігається у населення у вигляді готівки, до господарського обігу і забезпечення їх гарантій. Не менш важливим для економічного зростання є ефективність перетворення акумульованих банками коштів в реальні інвестиційні ресурси. На жаль, головний механізм розширення виробництва – трансформація заощаджень в інвестиції через банківську систему в Україні не працює ефективно.

Виходячи з вище описаного, робимо висновок, що в Україні банківська система формувалася значною мірою стихійно. Процес був практично не керованим. Як зазначають автори проекту Концепції фінансової безпеки України, формування банківської системи України відбувалося на базі "спадщини" колишніх радянських банків та методологічного забезпечення запозиченого в розвинутих країнах. Подібна еклектичність зумовила фактичну відсутність цілісного та послідовного методологічного підходу до банківської діяльності, при тому що техніка банківських операцій відпрацьована досконало.

Недостатньо і нині приділяється уваги проблемам управління розвитком банківської системи як системи, в цілому. Відповідно до чинного законодавства це не є єдиною метою діяльності Національного банку. Основною функцією центрального банку — Національного банку України, відповідно до ст. 99 Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці. Фактично розвитком банківської системи, крім неї самої, ніхто не займається. Основна увага Національного банку України зосереджена на реалізації грошово-кредитної політики, на оперативному управлінні діяльністю банків шляхом ужиття заходів регуляторного впливу та здійснення банківського нагляду. Свідченням цього є відсутність у Національному банку структурного підрозділу, який би предметно займався виключно проблемами розвитку банківської системи.

Управління банківською системою в Україні має за мету розбудову в державі банківської системи, яка б сприяла економічному розвитку країни; була самодостатньою і стійкою; гнучко і вчасно реагувала на виклики часу та можливі зовнішні негативні впливи; була готовою без загрози національним інтересам інтегруватися до світового економічного простору, забезпечувала гармонізацію інтеграційних процесів із національними інтересами.

Висновки. Банківська система сьогодні переживає важкий період свого розвитку, де відбувається повний перехід до сучасного управління та діяльності. Водночас ці зміни відбуваються з поступовим розвитком вкрай нестабільної економіки України, яка на неї впливає досить негативно. Адже розвиток нормативно-правової, фінансово-кредитної і будь-якої іншої системи країни залежить перш-за все від політичної та економічної стабільності. Банківська система має ряд проблем, котрі зумовлені її еволюційним розвитком, з одного боку, та впливом вище наведених базових проблем — з іншого.

Досягнення найкращих результатів стане реальністю тільки в тому випадку, коли в Україні будуть реалізовані наступні кроки:

— поліпшення інвестиційного клімату в країні в цілому;

— визначення пріоритетів економічного розвитку;

— підвищення рівня добробуту населення і зміцнення корпоративних фінансів;

— вдосконалення правових основ і розробка концептуально програмних документів функціонування банківської системи;

— підвищення рівня монетизації економіки;

— зниження частки готівкового грошового обігу;

— нарощування ресурсного потенціалу банківської системи; забезпечення довгостроковості і доступності кредитних ресурсів;

— посилення довіри населення і суб'єктів господарювання до банківської системи;

— підвищення ринкової капіталізації банківської системи;

— вдосконалення корпоративного управління в банківській системі;

— розвиток інституціональної інфраструктури ринку банківських послуг; організація ефективної робот;: Банку розвитку; створення повноцінних інвестиційних банків;

— розширення і вдосконалення фінансових інструментів;

— підвищення прозорості функціонування комерційних банків.

Список використаних джерел:

1. Дзюблюк О.В. Сутність банківської системи та її роль в економіці ринкового типу // Фінанси України. - 2002. - №8. - С. 79-85;

2. Курс экономики: Учебник / Под ред. Б.А. Райзберга. - М.: ИНФРА-М. -2005;

3. Финансово-кредитный словарь: В 3-х т. - Т. 1. / Гл. ред. В.Ф. Гарбузов. -М.: Финансы и статистика. – 2004;

4. Мещеряков А.А. Організаційно-технологічні аспекти підвищення ефективності функціонування комерційних банків: Монографія. - К.: Паук, світ, 2006. - 347 с.;

5. Левченко З. Банківська система України: самопочуття в умовах кризи // Цінні папери України. - №18(510) від 15 травня 2008 р.