Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

ст.викл. Кравцова Л.В., ст. Токарєва Г.В.

Горлівський автомобільно-дорожній інститут Донецького національно-технічного університету, Україна

Важливість використання потенціалу транскордонних кластерів як форми транскордонного співробітництва для економіки України.

Життя ставить перед українським суспільством нові виклики зовнішнього і внутрішнього походження. Основними з них є: зростання конкуренції щодо доступу до усіх видів ресурсів, у першу чергу енергетичних; відставання України від інших країн Європи за показниками якості життя, рівня інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності та розвиненості інноваційного середовища; створення потенційного напруження на українських кордонах через формування сусідніми державами на прилеглих до державного кордону України територіях центрів зростання, що призводить до відтоку трудових, інтелектуальних та інших ресурсів з прикордонних регіонів України; недостатність державної регіональної політики, що є причиною зростання асиметрії у розвитку регіонів.

Важливим кроком для виходу з такого становища є використання потенціалу транскордонних кластерів як форми транскордонного співробітництва у різних галузях економіки.

Слід відзначити суттєвий внесок щодо дослідження форм транскордонного співробітництва вчених Інституту регіональних досліджень НАН України (Надія Мікула та ін.)[4], експертів Державного комітету України з регуляторної політики та підприємництва. Важливими для даної роботи є також дослідження щодо транскордонного співробітництва експертів міжнародного рівня, інших українських і зарубіжних вчених та фахівців, зокрема Наталіі Внукової, Ірини Пелещак[1, 2, 3].

Метою даної роботи є висвітлення інформації щодо визначення поняття та ролі транскордонних кластерів; дослідження основних аспектів сучасного стану розвитку транскордонних кластерів в Україні, створених за участю регіональних кластерів сусідніх країн як форми транскордонного співробітництва, а також обгрунтування необхідності розвитку даного напряму.

Транскордонний кластер – це добровільне об’єднання незалежних компаній, асоційованих інституцій, інших суб’єктів транскордонного співробітництва, які географічно зосереджені у транскордонному регіоні; співпрацюють та конкурують; спеціалізуються в різних галузях, пов’язані спільними технологіями та навичками і взаємодоповнюють одна одну для виготовлення спільного продукту чи послуги, що в кінцевому результаті дає можливість отримання синергетичних та мережевих ефектів, дифузії знань та навиків.

Транскордонні кластери охоплюють суміжні прикордонні території сусідніх держав, до складу яких входять інституції, розміщені по обидва боки кордону. Реалізація кластерного підходу в рамках прикордонного співробітництва створює більший потенціал економічного росту прикордонних областей[5].

Розбудова ефективної системи транскордонного співробітництва із впровадженням транскордонних кластерів за участю регіональних кластерів України та сусідніх країн, дозволяє краще ідентифікувати та використовувати на практиці шанси, які виникають внаслідок активізації інтеграційних процесів.

В 2004 р. було прийнято Закон України «Про транскордонне співробітництво». В доповнення до цього закону в 2006 р. постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Державну програму розвитку транскордонного співробітництва на 2007 – 2010 рр. шляхом підтримки малого та середнього підприємництва у семи створених на державному кордоні еврорегіонах. Серед основних заходів по розширенню транскордонного співробітництва є розвиток виробничих кластерних об’єднань[5].

Транскордонне співробітництво в Україні розглядають у двох напрямках: як інструмент розвитку прикордонних територій, а також як чинник реалізації євроінтеграційних процесів. В Україні діє сім єврорегіонів, зокрема, три з Російською Федерацією «Дніпро», «Слобожанщина» і «Ярославна». Отже кожний третій мешканець країни проживає на їх території, тобто розвиток єврорегіонів є національною стратегією, до якої залучено дев'ять областей із дев'ятнадцяти прикордонних.

Прикладом траскордонного кластеру за участю України також може бути транскордонний кластер підрядчиків “Карпати”, який розташований та діє з 2004 р. в Ужгородському та Берегівському районах Закарпатської області України та на сусідніх прикордонних територіях Угорщини і Словаччини[3].

Нові для України форми транскордонного співробітництва – транскордонні кластери, створені за участю регіональних кластерів, добре поступово впроваджувати та регулювати їх діяльність, спочатку на локальному рівні, а потім поширювати успішний досвід на регіональний рівень міжнародного співробітництва. Аналізуючи зарубіжний досвід щодо транскордонних кластерів та інших форм транскордонного співробітництва, можна отримати оптимальне впровадження різних форм транскордонного співробітництва відповідно до національних інтересів України та вимог часу.

Транскордонне співробітництво є одним із інноваційних елементів реалізації державної регіональної політики, який має сприяти зміцненню добросусідства та реалізації скоординованих дій щодо інтеграції економік суміжних країн, зокрема шляхом підтримки створення та розвитку транскордонних кластерів як рушійної сили для забезпечення динамічного сталого розвитку транскордонних просторів[1].

Вплив інтеграційних процесів за умов членства у Світовій організації торгівлі суттєво позначається на економіці нашої країни. Але для збереження національних пріоритетів краще використати досвід транскордонних кластерів для уникнення втрати самостійності. Проте відсутність в українських суб’єктів транскордонного співробітництва можливості забезпечити необхідне співфінансування спільних проектів уповільнює темпи його розвитку[4].

Формування кластерів в єврорегіонах сприяє як підвищенню конкурентноздатності Європи в цілому, так і сприяє ефективним перетворенням в п'ятнадцяти областях України, які мають можливість брати участь в розвитку єврорегіонів. Застосування механізму кластерної моделі, в т.ч. через участь в розвитку еврорегіонів, дасть можливість покращити інвестиційний клімат, буде сприяти об’єднанню природних, технологічних і інтелектуальних ресурсів, а також співпраці влади, бізнесу і громадських організацій в напрямі подолання застою і забезпечення економічного розвитку.

Література:

1. Внукова Н. Транскордонні кластери і транскордонні об'єднання як форми транскордонного співробітництва// Вісник Львів. УН-ТУ Серія міжнародні відносини . – 2008. - №25. – с. 295-303.

2. Внукова Н. Державна промислова політика інноваційного кластерного управління [http://www.inno.kharkov.ua/wp-content/uploads/2009/10/public-industrial-policy-of-innovative-cluster-management.pdf ]

3. Внукова Н. Транскордонні кластери: закордонний та вітчизняний досвід [http://www.academy.gov.ua/ej5/txts/07toimrr.htm]

4. Мікула Н. Перспективи розвитку транскордонного співробітництва України та ЄС [http://www.niss.gov.ua/book/Mitryaeva2009/19.pdf]

5. Транскордонні кластери України [http://ucluster.org/sokolenko/2008/06/posylennya-konkurentozdatnosti-ekonomiki-ukrajini-na-osnovi-klasteriv/]