доц. Дружиніна В.В., Коваленко Т.В.

Кременчуцький державний університет ім. Михайла Остроградського

Аналіз експортного потенціалу українських підприємств

В умовах світової фінансової кризи, яка поширюється національними ринками, особливої уваги потребує зовнішньоекономічна діяльність кожної окремої країни. За рахунок такої діяльності підприємства отримують можливість не тільки збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції, але й забезпечують необхідні умови для підвищення конкурентноздатності, диверсифікації напрямів діяльності, участі в міжнародному русі товарів, послуг і капіталів. Особливо це питання актуальне для країн з невеликою економікою, яка носить відкритий характер, саме до таких країн відноситься Україна. Висока залежність від постачання енергоносіїв, кон’юнктури світових ринків робить вітчизняну економіку дуже чутливою до змін чинників зовнішнього середовища. Пріоритетним у зовнішньоекономічній політиці країни слід вважати орієнтир на розвиток експорту. Саме завдяки експорту вітчизняні підприємства мають змогу підвищити конкурентноздатність своєї продукції, розширити ринки збуту, отримати додаткові кошти для модернізації і структурної перебудови виробничих потужностей на базі новітніх технологій, що сприятиме зростанню їх експортного потенціалу в майбутньому. Питанням, що пов’язані з ключовими проблемами щодо здійснення експортної діяльності українськими підприємствами та шляхами їх вирішення, приділено не достатньо уваги, тому ця проблема є актуальною [1,2].

Кременчук є одним із промислових міст України, на території якого зосереджено багато підприємств, що виробляють продукцію не тільки для внутрішнього ринку країни, але й для експорту. Прикладом для аналізу експортного потенціалу було обрано підприємство ВАТ «Крюківський Вагонзавод», що є одним із найбільших високотехнологічних підприємств-виробників транспортних засобів в Україні, у тому числі залізничного рухомого складу.

В умовах неплатоспроможності споживачів внутрішнього ринку підприємство усе більш орієнтується на експорт продукції. У 2008 році обсяг продукції, поставленої на експорт підприємством, значно знизився у порівнянні з 2007 роком. Основним видом продукції, що експортувалася у країни СНД та країни Дальнього Зарубіжжя, були контейнери для транспортування сипучих вантажів, колісні пари, візки двохосьові, окремі види товарів народного споживання (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка показників експорту продукції у 2007-2008 роках, шт.

Товар	2007		2008		Відносне відхилення 2008/2007,%
	СНД	Дальнє Зарубіжжя	СНД	Дальнє Зарубіжжя	СНД	Дальнє Зарубіжжя
Контейнери	4370	2765	4298	2320	-1,6	-16,1
Колісні пари	4267	3564	3416	3115	-19,9	-12,6
Візки	248	145	1094	250	341,1	72,4
Всього:	8885	6474	8808	5685	-0,9	-12,1

* таблиця складена за даними [4]

У порівнянні з 2007 роком обсяг відвантажень контейнерів знизився як в країни СНД, так і до країн Дальнього Зарубіжжя». Скорочення їхніх постачань зв'язано зі збільшенням на європейському ринку кількості фірм, що займаються торгівлею даною продукцією і загостренням конкурентної боротьби між ними.

Головними факторами, що стримують збільшення експортних постачань у країни Дальнього Зарубіжжя, є невідповідність високих внутрішніх цін на металопрокат українських виробників і цін світового ринку на продукцію машинобудування. Це призвело до значного подорожчання експортної продукції і збитковості продажів при цінах невідповідних світовому рівню.

Крім контейнерів, основним видом продукції, експортованої в країни СНД та країни Дальнього Зарубіжжя, у 2008 році були колісні пари і двовісні візки. Обсяг постачань колісних пар у порівнянні з 2007 роком зменшився на 19,9% (з 4267 до 3416 штук). Обсяг постачань візків збільшився майже в 4 рази (з 248 до 1094 штук). Наприкінці року обсяги постачань продукції в країни СНД скоротилися через введення Російською Федерацією ПДВ на імпорт продукції з України [4].

Для збільшення збуту продукції в країни СНД необхідні:

- скасування обов'язкової передоплати при постачанні продукції в країни СНД;

- домовленість між українською і російською сторонами про скасування ПДВ на імпорт, посилення кооперативних зв'язків між Україною і Російською Федерацією.

Для збільшення збуту продукції підприємства в країни Дальнього Зарубіжжя необхідні:

- дотирування збиткової експортної продукції, що приносить значні валютні надходження;

- державне ліцензування експорту заготівель осей і коліс, щоб забезпечити постачання на експорт колісних пар, візків для вагонів, тобто продукції з більш високим рівнем обробки і тим самим збільшити кількість робочих місць в Україні [3].

Таким чином, можна стверджувати, що зовнішньоекономічна діяльність є одним із важливих чинників розвитку підприємства, підвищення його конкурентноздатності, технічного і технологічного рівнів, освоєння нових ринків збуту, але вітчизняним підприємствам необхідне створення системи економічного стимулювання експорту. Основними напрямами, за якими повинна проводитися робота є: удосконалення бюджетно-податкової політики, оптимізація структури витрат експортних виробництв, за допомогою регулювання цін на продукцію, а також стимулювання грошово-кредитної політики стосовно експорту продукції високого ступеня обробки через бюджетні асигнування, кредитування, гарантування і страхування.

Література:

1. А.П.Рум'янцев, Н.С.Рум'янцева, Зовнішньоекономічна діяльність: Підручник/18 - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

2. М.І.Дідківський, Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник - Київ: Знання, 2006.

3. Пирець Н.М. Шляхи стимулювання експортного потенціалу України // Донбасс-Инвест. - 2006.

4. http://www.kvsz.com/