Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

К.е.н. Мороз О.М., Плопан Г., Святенко Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Підвищення рівня зайнятості молоді на ринку праці України

Розвиток трудової та соціальної активності молоді, її правовий захист, сприяння зайнятості, зниження рівня безробіття та зменшення його тривалості, підвищення конкурентоспроможності молодих працівників на ринку праці, забезпечення соціального захисту від безробіття, детінізація відносин у сфері зайнятості молоді – завдання, що є основою державної політики зайнятості й потребують глибоких наукових досліджень.

Регулювання зайнятості молоді має важливе значення для соціально-економічного розвитку будь-якої держави, особливо в умовах, коли стоїть завдання досягнути стійкого, довготривалого піднесення в усіх сферах суспільного життя. Залучення молоді до розвитку економіки та інших галузей суспільного виробництва – це шлях до забезпечення гідного існування не лише окремої людини, а й усієї держави [1, с.129].

Обґрунтування методологічних підходів дослідження молодіжного ринку праці, аналіз чисельності і складу молоді в Україні та її регіонах, визначення факторів, які впливають на зайнятість молоді, аналіз тенденцій економічної активності молоді України, з'ясування причин її незайнятості здійснено в монографії О. В. Онікієнка та Л. Г. Ткаченко. Проблеми молоді на ринку праці України розглядаються в наукових роботах С. Бандура, Д. Богині, О. Грішнової, Г. Заяць, І. Кравченко, Е. Лібанової, М. Мандибури, Ю. Маршавіна, В. Онікієнка, І. Петрової, В. Яценка та багатьох інших авторів.

Молодь – це окрема соціально-демографічна група, яка відрізняється за сукупністю вікових характеристик, особливістю соціального становища та обумовлених тим чи іншим набором соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства.

Визначальним та всезагальним для молоді є її входження до виробничо-трудової діяльності. Саме на цьому етапі свого життя молоді люди зіштовхуються з труднощами і потребують розуміння і допомоги як зі сторони старшого покоління, так і з боку держави. Водночас тривалі соціально-економічні трансформації на шляху до стабільного розвитку в Україні породили безліч нових і посилили дію старих соціальних проблем, зокрема пов'язаних із зайнятістю.

Аналіз показників зайнятості показує, наскільки молода робоча сила затребувана на ринку праці. Питома вага молоді в загальній чисельності зайнятих становить 34,14%, проте обсяги зайнятості значною мірою різняться за віковими групами. Наприклад, рівень зайнятості вікової групи 15-24 років становить лише 34,2%, тоді як рівень зайнятості вікової групи 30-34 роки становить77,2%.

Аналіз безробіття характеризує рівність можливостей молодих людей на ринку праці залежно від статевої ознаки. Рівні безробіття чоловіків і жінок віком 15-34 роки не мають великих відмінностей. Рівень безробіття серед чоловіків порівняно із жінками переважає у віковій групі 15-24 роки (15,2% проти 14,4%), тим часом, у віковій групі 25-29 років та 30-34 роки переважає рівень безробіття серед жінок. З цього можна зробити висновок, що в цих вікових групах чоловіки більш конкурентоспроможні на ринку праці [2, с.35-36].

Той факт, що молодь є специфічною соціально-економічною групою населення, яка потребує додаткових заходів підтримки на ринку праці, підтверджується аналізом причин її безробіття. Дані статистики свідчать, що причини безробіття молоді мають специфічний характер і суттєво розрізняються за її віковими групами. Переважна більшість безробітних віком 15-24 роки не змогли працевлаштуватися після закінчення навчання. Другою за вагомістю причиною є звільнення за власним бажанням. У вікових групах 25-29 років та 30-34 роки основною причиною є звільнення за власним бажанням.

Причини економічної неактивності молоді також сильно відрізняються від решти населення. Серед молоді 15-24 роки основною причиною неучасті в ринку праці є навчання, для вікової групи 25-34 роки – зайнятість у домогосподарстві.

Підсумовуючи аналіз причин безробіття та економічної неактивності молоді, можна дійти висновку, що в Україні не використовується значна частина трудового потенціалу молоді. Розв’язання проблеми конкурентоспроможності молоді на ринку праці потребує здійснення: виробничо-технічних заходів, що полягають у підвищенні професійно-технічних якостей працівника, його здатності освоювати новітні технічні засоби та устаткування; організаційно-економічних заходів, які передбачають формування навичок праці з урахуванням вимог її наукової організації, раціоналізації трудового процесу [3, с.3-6].

Оскільки однією з головних причин безробіття молоді є неможливість працевлаштуватися після закінчення навчання, то державна молодіжна політика має формуватися з урахуванням інформації щодо прогнозу пропозиції робочої сили згідно з потребами роботодавців.

Нині перед Україною стоїть завдання створення умов для активної участі у праці майже для кожного, хто до цього прагне, зокрема молоді.

Література:

1. Буда Т. Регулювання зайнятості молоді як соціально-економічна проблема // Психологія і суспільство. – 2009. - №3. – С. 129-133.

2. Корчук М. Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці України // Україна: аспекти праці. – 2008. - №1. – С. 35-39.

3. Гулевич О. Нормативний аналіз державного регулювання ринку праці // Україна: аспекти праці. – 2008.- № 8. – С.3-6.