Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Ст. викладач кафедри менеджменту Лазаренко М.П.

Національний технічний університет України «Київський Політехнічний інститут», Україна

Студентка факультету ФММ Солов’ян І.О.

Національний технічний університет України «Київський Політехнічний інститут», Україна

УПРАВЛІНСЬКІ ІННОВАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Сучасна економічна криза вплинула на всі сфери діяльності підприємств, можливості впливу на фінансові відносини обмежені, виникає загроза неплатоспроможності та банкрутства. Внаслідок цього нововведення стають основною рушійною силою підприємств та передумовою їхнього розвитку. Тому для того щоб підтримувати цю сферу на високому рівні потрібно вводити певні управлінські інновації [1, с. 35].

В умовах ринкових відносин змінюються економічна, організаційна, технічна, екологічна бази виробництва. Це вимагає переосмислення цілей функціонування системи інноваційної діяльності, її орієнтації на ринкові відносини. Успіх підприємства в таких умовах досягається завдяки утворенню й розповсюдженню нововведень: впровадження науково-технічних розробок забезпечує потенційну можливість бути конкурентноспроможним в майбутньому, а також конкурувати й мати прибуток сьогодні.

Інновація являє собою матеріалізований результат, отриманий від вкладення капіталу у нову техніку чи технологію, у нові форми організування виробництва, праці, обслуговування і управління, включаючи нові форми контролю, обліку, методи планування тощо. Управлінські інновації розкривають нові форми та методи планування, організування, регламентування праці та виробництва, а також у сферах ціноутворення, мотивації і оцінки результатів діяльності. Підставою для управлінських інновацій є зміна завдань, які розв’язує підприємство, що, викликано об'єктивними причинами, які відбуваються в зовнішньому середовищі [2, с. 629].

Управлінська інновація до її втілення в життя повинна пройти визначені стадії, на кожній з яких вона набуває необхідних характеристик. Визначення стадій її втілення дає змогу здійснити якісне розроблення заходів не тільки з планування і контролювання, але і створення умов для перебігу інноваційного процесу. Отже, можна виділити такі стадії впровадження управлінської інновації: інвенція – поява ідеї інновації; ініціація – дослідження та перевірка можливості втілення ідеї внаслідок використання інформаційних технологій; дифузія – втілення ідеї, яка здатна підвищити ефективність діяльності конкретних підрозділів чи підприємства загалом [2, с. 630].

Узагальнено досвід і розроблено критерії та засоби оцінки ефективності інновацій, що впроваджуються на машинобудівних підприємствах, які складаються з аналізу трьох груп чинників: кількісних критеріїв (загальний фінансовий результат проекту, внутрішній коефіцієнт окупності, період окупності, індекс вигідності інвестицій, норма фондовіддачі); критеріїв, вплив яких може бути виміряне кількісно лише частково (вплив інфляції, маркетингові чинники, ступінь ризику інвестиційного проекту тощо); чинників якісного рівня (відповідність інновацій меті, стратегії й тактиці підприємства, вплив стилю управління і організаційного середовища тощо);

Запропоновано систему показників оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу, яка складається з натуральних й вартісних показників, доповнених системою якісних оцінок та обмежувальних умов. Складові цієї системи відображають ступінь використання інноваційних ресурсів, що дозволяє різнобічно охарактеризувати аспекти інноваційної діяльності;

На сьогоднішній день широко застосовуються такі інноваційні концепції:

1. модель безперервного процесу вдосконалення (KAIZEN) - вона включає такі компоненти, як обґрунтування методів та інструментів переорієнтації управлінської діяльності, орієнтацію на бездефектне управління та детальне узгодження всього процесу управління.;

2. концепція радикального вдосконалення процесів (КАЙРІО) - об’єднує такі підходи, як бенчмаркінг (дієвий інструмент для визначення становища компанії порівняно з іншими), реінжиніринг, цілеспрямовані радикальні інноваційні проекти та системні інноваційні процеси. Реалізація цієї методології забезпечує швидке зростання необхідних показників ефективності чи нарощування управлінських послуг у кілька разів;

3. концепція загального менеджменту якості (TQM) – спрямована на реалізацію інноваційних змін в системах управління, в основі яких покладене підвищення результативності й ефективності управлінських процесів. [3, с. 88 - 91].

Основними чинниками, які перешкоджають впровадженню управлінських інновацій на підприємствах, є: відсутність достатнього обсягу фінансових можливостей для формування управлінського потенціалу; недостатня кваліфікація управлінського персоналу; відсутність інформації про ефективні нововведення в сфері управління та можливості одержати кваліфіковану допомогу, консультації [2, с. 630].

Отже, для успішного перебігу інноваційного процесу необхідно, щоб виконавці мали досвід і необхідну кваліфікацію, володіли необхідними знаннями та методами розв’язання задач на визначених етапах інноваційного процесу. На нашу думку, в Україні доцільно застосовувати концепцію радикального вдосконалення процесів (КАЙРІО), так як результатом впровадження цієї концепції є швидке зростання необхідних показників та управлінських послуг, що вкрай необхідно у зв’язку з сучасною економічною ситуацією в Україні.

Література:

1. Денисюк В. Факторы та модель инновац.ориент.эк. развития. / В. Денисюк, А. Макров. – К.: ,,Экономист’’, 2009г. – 20 с. (выпуск 4/апр).

2. Прокопишин Л.П. Управлінські інновації та особливості їх використання на машинобудівних підприємствах в сучасних умовах. / Л.П. Прокопишин // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”. – 2008р. - №628. - С. 628-633.

3. Comparative analysis of innovation performance/European innovation scoreboard, jan. 2009.

4. Ежегодный отчет/Connectivity scoreboard 2009, www.tario.ru/ news.

5. Запатріна І.В. Бюджет розвитку у контексті забезпечення економічного зростання в Україні. / І.В. Запатріна // Науково-аналітичний журнал ,,Економіка і прогноз’’. – 2007р. - №3. – С. 49.