Экономические науки/ 7.Учет и аудит

Розумович Л.А., Костюк В.В.

Нуковий керівник :Яковишина Н.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна

Особливості нарахування зносу основних засобів в бюджетних установах

Актуальність дослідження: в умовах соціально-економічного розвитку суспільства важливе значення має ефективне використання основних засобів в бюджетній установі.Основні засоби для бюджетної установи є фундаментом для безперервного виконання основних функцій і завдань. І звісно, їх технічний, фізичний, а також вартісний стан одне із важливих питань для установи. Ніщо не вічне, інфляція та знос, можна сказати, з‘їдають вартість основних засобів, що рахуються на балансах бюджетних установ, в тому числі, повністю придатних до використання.

Дослідженням поставленої проблеми займались такі наукові діячі: Лазебна Ю.М., Євтушенко С.М., Боброва О.Г., Пилипенко М.І., Городянська Л. В., Забєліна І., Кайдан Н., Марченко Н., Кузьмін О. Є., Князь С. В., Тувакова Н. В.

Поняття зносу основних засобів у бюджетних установах відмінне від зносу основних засобів підприємств виробничої сфери, так як в процесі господарської діяльності не здійснюється перенесення обсягів наданих послуг на результати діяльності. Отже на основні засоби не нараховується амортизація, але нараховується знос. Вартість основних засобів в бюджетних установах поступово зменшується в процесі їх виробничого використання, інших природних впливів та морального зносу. Вартість основних засобів бюджетних установ зникає із споживанням їх споживчої вартості.

Стан основних засобів бюджетних установ характеризує їх знос, тобто поступове зниження первісної вартості. Знос нараховується на основні засоби, що знаходяться на балансі бюджетних установ. Знос нараховується на всі основні засоби, крім земельних ділянок, будинків і споруд, які є унікальними пам’ятками архітектури і мистецтва; обладнання, експонатів, зразків, діючих і недіючих моделей, макетів та інших наочних посібників, що знаходяться в кабінетах і лабораторіях і використовуються для навчальних і наукових цілей, продуктивної худоби, багаторічних насаджень, які не досягли експлуатаційного віку. Знос не нараховується також за необоротними активами установ, які знаходяться за кордоном.

Знос об’єктів (предметів) основних засобів визначається в останній день грудня в гривнях без копійок за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані), відповідно до встановлених норм.

Для нарахування зносу основні засоби бюджетної установи поділяються на 3 групи.

До складу першої групи увійшли всі необоротні активи, що відображаються на субрахунках 103 "Будинки та споруди" і передавальні пристрої, облік яких здійснюється по субрахунку 106 "Інструменти, прилади та інвентар". Всі інші інструменти, пристосування та інвентар, що враховується на субрахунку 106, віднесені до другої групи. [3]

До складу другої групи входять всі автотранспортні засоби і запасні частини до них (враховуються на субрахунку 105 "Транспортні засоби"), інвентарна тара (однойменний субрахунок 117), а також інструменти, прилади й інвентар, крім передатних пристроїв (субрахунок 106) і частина об’єктів, що враховуються на субрахунку 104 "Машини та обладнання", а саме: вимірювальні прилади (наприклад, ареометри, барометри, вольтметри, касові апарати тощо), що регулюють прилади і пристрої (киснево-дихальні апарати, лінійні пристосування диспетчерського контролю тощо), лабораторне устаткування (мікроскопи, термостати тощо), обчислювальна техніка (наприклад, калькулятори), медичне устаткування, комп’ютерна техніка і комплектуючі, та інші машини й устаткування.[2]

До складу третьої групи входять нематеріальні активи, облік яких здійснюється на субрахунках 105 (усі транспортні засоби, крім автотранспортних засобів і запасних частин до них), 107 "Робочі і продуктивні тварини" (тільки робоча худоба), 108 "Багаторічні насадження" (тільки багаторічні насадження, що досягли експлуатаційного віку), 121 "Авторські та суміжні з ними права" і 122 "Інші нематеріальні активи" (на яких здійснюється облік усіх видів нематеріальних активів), 104 (тільки силові і робочі машини й устаткування), а так само всі інші необоротні активи, що підлягають зносу і не включені до складу 1-ї та 2-ї групи. [2]

В бюджетних установах різні види необоротних активів зношуються по-різному. Визначальним фактором обирають їхній термін експлуатації. Чим більше термін експлуатації, тим менше щорічний знос і, відповідно, навпаки. Виходячи з цього, всі основні засоби, що підлягають зносу, розділені на три групи, по яких установлені різні норми зносу:

1 група - 5%;

2 група - 25%;

3 група - 15%.

Бюджетна установа на свій розгляд може проводити нарахування амортизації основних засобів двома способами:

1-й спосіб (визначений Інструкцією № 64) - множенням первісної вартості кожної окремої групи об’єктів необоротних активів на встановлену у відсотках норму зносу;

2-й спосіб - множенням первісної вартості кожного окремого об’єкта необоротних активів на встановлену для нього у відсотках (відповідно до приналежності його до тієї чи іншої групи) норму зносу.

Як перший спосіб (визначення первісної вартості групи) так і другий (визначення первісної вартості окремого об’єкта) вона (первісна вартість) передбачає її визначення за станом на кінець розрахункового року.

Виникнення другого способу пояснюється, тим що після визначення суми зносу групи ми дістаємо загальну суму, яку ще необхідно розподілити за окремими об’єктами необоротних активів, що входять у цю групу. Розподіл загальної суми нарахованого зносу групи пропорційно первісної вартості кожного окремого об’єкта, що входить до групи, є складним (порівняно з визначенням відсотка від первісної вартості) і, як правило, дає хоч і незначні, але відхилення від даних.Тому бухгалтери "хитрують" і розрахунок здійснюють у зворотному порядку, тобто другим способом.

Окрім того, нарахування зносу основних засобів в бюджетних установах має ряд відмінностей від нарахування амортизації в госпрозрахункових підприємствах:

§ амортизація вбюджетній установі в процесі виробництва не здійснює перенесення його обсягів на результати виробництва, а відноситься на витрати;

§ різна кількість класифікаційних груп по яких проводить амортизація ;

§ відмінні ставки амортизації;

§ бюджетна установа використовує спеціфічні способи розрахунку амортизації.

Таким чином, застосування першого методу доцільніше, адже він простіший в розрахунках, а також виникає менше помилок при його розрахунку.

Література

1.Інструкція № 61 - Наказ ДКУ № 61 від 10.07.2000 р. "Про затвердження Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ".

2. Бюджетний кодекс - "Бюджетний Кодекс України" від 21.06.2001 р. № 2542-III.

3.Грінько А. Амортизаційна політика підприємства // Регіональні перспективи. – 2003. – №4–5. –С.І77–179.

4.Чумаченко М. Амортизаційні відрахування – суттєве джерело витрат державного бюджету. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. – № 8. – С. 6-