Перепелиця О. Л.

Науковий керівник: Тимчина Л. І.

РОЗВИТОК ПОНЯТТЯ АКТИІВІВ ТА ЇХ ЕКОНОМІЧНОЇ СУТНОСТІ

Вступ. Зростання конкурентоспроможності підприємств передбачає ефективне використання природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Водночас дедалі більшу роль відіграють активи, частка яких у структурі активів суб’єктів підприємницької діяльності постійно зростає. Наявність нематеріальних активів у складі ресурсів підприємства збільшує ринкову вартість підприємств, підвищує інвестиційну привабливість та забезпечує захист їхніх прав. Значний внесок у розвиток поняття активів здійснили: О. І. Лозинський, П. Н. Василенко, Р. Я. Вейцман, Партин Г.О., Чацкис Е.Д., Пархоменко В.М., однак існують розбіжності у розумінні поняття активів цими авторами.

Метою роботи є дослідження визначення поняття актива у західній і радянській бухгалтерській думці.

Основна частина. Активи — це величина, подана дебетовим сальдо, що залишилося або залишиться після закриття рахунків належним чином відповідно до облікових принципів …, при тому, що вона відбиває або право власності, або придбану вартість, або понесені витрати, які призвели до виникнення власності або стосуються майбутнього звітного періоду…”[1].

Тут важливо те, що активи визначаються виходячи з правил або принципів бухгалтерського обліку. Подібної позиції притримується і Американський інститут присяжних бухгалтерів:

“Активи — це економічні ресурси підприємства, визнані й оцінювані (вимірювані) відповідно до узвичаєних правил бухгалтерського обліку…”.

У даних формулюваннях практично нічого не говориться про характеристики активу, але підкреслюється, що визначення активів неможливо у відриві від інших принципів бухгалтерського обліку.

Були також спроби визначення активів через їх властивості. Часто використовується поняття активів як джерела потенційного прибутку або майбутньої вигоди. Наприклад, існували визначення активів як:

· джерела майбутніх прибутків;

· будь-який майбутній прибуток;

· сукупність дохідного потенціалу;

· будь-який економічний ресурс, здатний приносити прибуток господарюючому суб’єкту;

· імовірні майбутні економічні вигоди.

Проте, характеризуючи активи як джерело майбутніх прибутків, різноманітні автори підкреслюють також і інші риси, наприклад конвертованість у кошти або вимірність у таких, права на майбутні прибутки і т. ін.

У сучасних визначеннях активів виділяються три істотних ознаки: майбутні економічні вигоди, контроль над доступом до таких вигод сторонніх осіб, походження з минулих господарських операцій або подій. Відмітна риса — у згадуванні контролю, а не права власності конкретного суб’єкта на майбутні економічні вигоди.

Отже, загалом у західній бухгалтерській практиці активи визначаються як:

– “імовірні майбутні економічні вигоди, одержувані або контрольовані конкретним господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або подій”;

– “потенційний прибуток або майбутні економічні вигоди, контрольовані господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або інших минулих подій”;

– “права або інший доступ до майбутніх економічних вигод, контрольованих господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або подій”;

– “економічні ресурси або джерело, від яких очікується одержання в майбутньому економічних вигод, контрольовані господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або подій”.

Розвиватися бухгалтерська думка в колишньому Радянському Союзі почалася приблизно у 30-х роках. Але далеко не одразу тут з’явилося чітке визначення предмету бухгалтерського обліку, і тим більше — економічної сутності активів.

В усіх роботах 30-х років предмет бухгалтерського обліку висвітлювався досить істотно, але достатньої чіткості в характеристиці цієї важливої категорії науки про бухгалтерський облік тоді ще досягнуто не було. Поняття активів як таких ще взагалі не існувало, і вони, природно, не знаходили місця у визначенні предмету бухгалтерського обліку.

Мабуть, найбільш вдалим визначенням предмету бухгалтерського обліку можна вважати формулювання О. І. Лозинського: “Предметом бухгалтерського обліку… є елементи процесу соціалістичного відтворення в окремих радянських підприємствах у їхній грошовій оцінці”. Тут фігурує поняття “елементи процесу відтворення”, яке пізніше буде уточнене, і тоді, нарешті, з’явиться поняття “актив”.

Більш чітко предмет бухгалтерського обліку в ті роки був схарактеризований П. Н. Василенко, де вже фігурувало поняття-прообраз активів, яке отримало назву “засоби господарства”. Приблизно такої ж точки зору притримувався і Р. Я. Вейцман: “Предметом облікового спостереження є стан господарських засобів і господарські процеси”.

У 50-х роках розвиток бухгалтерського обліку як науки у колишньому СРСР отримав новий поштовх, а разом із цим почалися нові спроби дати визначення предмету бухгалтерського обліку і, зокрема, активам підприємства.Після декількох невдалих варіацій на тему “предмет бухгалтерського обліку” у його визначенні міцно закріпилися активи.

У 60-х – початку 70-х років, які закінчили собою “новаторський” етап розвитку радянського бухгалтерського обліку, були остаточно сформульовані всі ідеї радянських вчених з приводу господарських засобів підприємства.

Якщо аналізувати зміст усього вищесказаного з приводу розвитку активів у радянській бухгалтерській практиці, то потрібно зазначити, що саме поняття “активи”, якщо можна так висловитись, дуже “капіталістичне”. За соціалістичної моделі економіки воно знаходилося трохи не при справах. Все соціалістичне народне господарство розглядалося, як одне гігантське підприємство, визначення “господарських засобів” були досить примітивними у порівнянні із західними аналогами.

На перший погляд до активів, за деяким виключенням, відносились ті ж ресурси підприємства, що й на Заході. Але активи обліковувались без урахування критерію їх корисності та дійсної вартості. Так, запаси, які роками не використовувалися (запасні частини застарілих моделей машин та обладнання тощо), обліковувалися на рахунках та відображалися у фінансовій звітності. Дебіторська заборгованість, нереальна для погашення, залишалась у складі активів протягом трьох років.

Таким чином, бухгалтерський облік не відображав реальної вартості активів, а сама звітність давала спотворені показники та була непридатна для користувачів.

З часом бухгалтерський облік зазнав змін, згідно з Наказом Мінфіну від 05.03. 2008 р. N 353 "О затвердженні Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України по бухгалтерському обліку" Цим Наказом Мінфін вніс зміни і доповнення в деякі Положення (стандарти), що діяли, бухгалтерського обліку (ПСБУ), Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій і План рахунків, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291. Зміни обумовлені, перш за все, вступом до сили з 01.01.2008 р. ПСБУ 32 «Інвестиційна нерухомість» і викладеного в новій редакції ПСБУ 27 «Необоротні активи, призначені для продажу, і припинена діяльність».

Висновки. Отже, після впровадження Національних стандартів розуміння активів змінилося, в першу чергу, змінилася їх економічна сутність. Активи почали розумітися, як ресурси підприємства, здатні приносити вигоду, дохід своєму власнику, тобто почав враховуватись критерій корисності. Крім того, активи почали обліковуватись виходячи з принципу обачності, який передбачає незавищення вартості активів — облік за справедливою вартістю.

Література

1. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. посібник. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. — 245 с.

2. Чацкис Е.Д., Лысюк А.Н. Бухгалтерский учет: основы теории и практики. — Донецк: Сталкер, 1999. — 272 с.

3. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. ч. 5. — Луганськ: “Промдрук” ДСД “Лугань”, 2000. — 336 с.