Балахонова О.В., Воробйова В.О.

Вінницький торговельно – економічний інститут Київського національного торговельно – економічного університету, Україна

Господарський і фінансовий контроль в Україні: проблеми та їх шляхи їх вирішення

Становлення в Україні системи ринкової економіки призводить до змін в усіх сферах існування держави. Існує можливість створення нових форм власності, утворення нових підприємств, що здійснюють певний перелік операцій, проведення яких необхідно контролювати за для правильного отримання достовірних показників розвитку національної економіки та протистояння порушенню законності. Перехід на нові умови розвитку завжди супроводжується трансформацією контрольних функцій суб’єктів контролю: змінюються зміст і завдання контролю, його організаційні форми й методи.

Господарський контроль відіграє важливу роль у забезпеченні функціонування економіки будь-якої країни. Він є складною та багаторівневою системою, яка розвивається згідно з основними принципами функціонування економічних систем. Значення фінансового контролю проявляється в контролюванні надходжень і витрат бюджетних активів. У зв’язку з тим, що збільшуються надходження та витрати фінансових ресурсів, змінюються напрями їх використання, виникає необхідність дослідження цього контролю.

Актуальність розгляду питань стосовно системи контролю пояснюються тим, що ця система дає змогу виявляти зростаючі суперечності й надати інформацію для їх усунення, що ефективно позначається на формуванні цілісної системи господарського контролю та загальній ситуації в країні. Водночас, існує необхідність протистояння негативним явищам у економічній сфері, особливо у зовнішньоекономічній, кредитно-фінансовій сфері, на ринку товарів та послуг, на банківському й валютному ринках.

Темпи розвитку сучасної економіки не відповідають темпам пристосування контролюючих органів до відповідних змін. Це викликає розбіжності і дисбаланс у процесі виконання, перевірки та контролю за діяльністю підприємств та установ, що заважає контролюючим органам виконувати в повному обсязі свої обов’язки.

Державному контролю характерні такі проблеми, як відсутність єдиної концепції контролю, недосконалість організаційної структури контролю, відсутність єдиної інформаційної та методологічної бази контролю, недотримання принципу гласності контролю. Вирішенню цих проблем можуть сприяти такі заходи, як створення єдиної інформаційної бази даних про господарські правопорушення з метою ефективної координації органів держаного контролю, удосконалити правову базу, передбачити обов’язки й механізми взаємодії різних суб’єктів контролю, розробити єдиний план заходів, що зробить більш ефективним процес контролювання і дасть змогу уникнути дублювання заходів, посилити механізми регулювання аудиторської діяльності з метою недопущення шахрайства аудиторських фірм.

Внутрішньогосподарський контроль стикається з проблемами стандартизації системи контролю на підприємстві, неоднозначності визначення елементів контролю, різнохарактерність показників економічної ефективності контролю тощо. Заходами сприяння вирішенню проблем можуть стати: запровадження системи стандартизації діяльності органів внутрішньогосподарського контролю, визначення такого контролю, який мав би характер незалежного, розробка методики оцінки ефективності внутрішньогосподарського контролю на підприємствах різних форм власності.

Аудиторський контроль характеризується недостатньою об’єктивністю висновків, виправленню цієї проблеми може сприяти ротація аудиторських фірм для корпорацій та перехід від адміністративного механізму регулювання аудиту до економічного.

Суспільному контролю притаманні: слабкість інституцій громадського суспільства, відсутність громадської експертизи проектів нормативно-правових актів, концепцій і програм із питань господарського контролю. Виправити такі проблеми можливо за допомогою залучення ЗМІ до проблем господарського контролю та створення громадської експертної ради при органах виконавчої влади, які діють у сфері господарського контролю.

Здійснення ж фінансового контролю в нашій країні ускладнене через чисельність державних і недержавних контролюючих структур, слабку узгодженість між ними. Потрібно контролювати перерозподіл фінансових ресурсів у вигляді дотацій в регіони через бюджет, що в сучасних умовах не є прозорим. Заважає ефективному проведенню контролю також відсутність методологічної бази здійснення перевірок (проведення не лише ревізій, а поточного контролю). Покращенню процесу також може сприяти використання динамічного відстеження аналітичних даних. Ефективним заходом покращення стану економіки було б спрямування зусиль на контроль за виконанням бюджету, бо останнім часом спостерігається тенденція нецільового використання бюджетних коштів. Позитивним було б вдосконалення програмно-технічної бази, здійснення обміну фінансовою та управлінською інформацією, покращення кваліфікації працівників органів фінансового контролю тощо. Важливим пунктом повинно стати вивчення існуючих схем економічних порушень.

Розв’язання зазначених проблем сприятиме подальшому вдосконаленню національної системи контролю. Внаслідок чого зменшиться кількість правопорушень, створяться основи міцної системи контролю, внесуться зміни до нормативно-правової бази, створиться раціональний механізм перевірок діяльності підприємств і установ. Це посприяє зростанню довіри суспільства до органів державного контролю, встановленню правопорядку та прозорості процесів розвитку і контролю господарської діяльності в Україні.

Література:

1. Петрук О.М. Модернізація системи господарського контролю в Україні// Фінанси України .- 2009.- № 8.- С.118-124.

2. Плескач В.А. Фінансовий контроль у контексті трансформаційних процесів економіки// Фінанси України. - 2009.-№6. – С. 88-91.