Економічні науки /9. Економіка промисловості

Давидова Дарина Володимирівна – магістр ДонДТУ, Бєлозерцев Валерій Миколайович - доцент економічних наук

Донбаський державний технічний університет, м. Алчевск

МАТРИЧНІ МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ДЛЯ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Використання власних енергетичних ресурсів для забезпечення енергетичної незалежності є стратегічним завданням кожної країни. Для України основним таким ресурсом є вугілля. До того ж за станом сировинної бази палива наша країна достатньо забезпечена лише вугіллям, покладів якого стане на сотні років. Але на даний момент видобуток вугілля є однією з найбільш нерентабельних видів діяльності. [1]

Кризовий стан, у якому знаходиться вугільна промисловість України потребує прийняття ряда невідкладних заходів зі стабілізації роботи галузі. Найбільш гостро стоїть питання про закриття неприбуткових, неперспективних шахт. Але ж іноді за рахунок шахти виживає ціле місто і її закриття може призвести до негативних соціальних наслідків. Саме тому керівництво вугледобувних підприємств повинно опиратися на добре продумані та прораховані стратегії з урахуванням факторів як економічного, так і неекономічного характеру. [2]

Особлива увага при виборі стратегії розвитку приділяється матричним методам, які були розглянуті у своїх роботах такими авторами як Ансофф И., Виханский О.С., Карлоф Б., Н.В. Куденко, А.П. Бегун, М.М. Лепа, Н.М. Соломянюк, С.В. Позняк та ін.

Основними і найбільш відомими з них є матриця BCG, GE/Mc Kinsey, ADL-LC, Shell/DPM. [4] Ці моделі застосовуються на багатьох підприємствах різних галузей, але не одна з них не враховує таких основним проблем шахт, як висока собівартість і низька продуктивність праці.

У зв’язку з цим пропонується для вибору стратегії розвитку вугледобувних підприємств застосовувати модифіковану матрицю БКГ, яка дозволяє ототожнювати економічний стан підприємств з порою року:

Відносна

продуктивність

праці

1

0 1

Відносна собівартість

Горизонтальна вісь характеризує відносну собівартість видобутку вугілля на шахті по відношенню до середньогалузевої собівартості.

За вертикальною віссю відкладається відношення продуктивності праці на підприємстві, яке розглядається до середньогалузевої продуктивності праці на вугільних підприємствах.

Відповідно до поділу вертикальної та горизонтальної осі матриці, на її полях можна виділити чотири позиції:

«Весна» - позиція, що характеризується низькою собівартістю продукції, але і низькою продуктивністю праці. Для підприємства, що входить у цей квадрат треба негайно звернути увагу на свою кадрову політику. Потрібно визначити причини низької продуктивності праці, поки вона не спричинила поступове збільшення собівартості продукції. Можливо, доцільно підвищити кваліфікацію певних працівників, проводити навчання перед прийомом на роботу або ж забезпечувати працівників гарантіями, які б стимулювали їх до більш ефективної роботи. Крім того, потрібно удосконалити обладнання очисних вибоїв шляхом впровадження високопродуктивних механізованих комплексів.

«Літо» - найкраща позиція. Підприємства, що попали у даний квадрат працюють з низькою собівартістю та високою продуктивністю. Щоб не втратити дану позицію керівництво повинно постійно проводити аналіз ринку, шукати вигідних постачальників, вводити різноманітні заохочення для працівників. Позитивні результати дає і проведення конкурсів шахтарів за досягнення найвищих результатів у праці.

Позиція «осінь» характеризується високою собівартістю продукції, але й високою продуктивністю праці. Підприємствам, що потрапили у даний квадрат необхідно звернути увагу на причини високої собівартості та, за можливості, шукати внутрішні резерви їх усунення. У цьому випадку підприємствам доцільно використовувати стратегію скорочення витрат, але в той же час намагатися не «зруйнувати» високі показники продуктивності, адже найчастіше вільні кошти у вугільній галузі вивільняються за рахунок затримок заробітної плати, зменшення премій, подорожчання путівок до санаторіїв та баз відпочинку.

«Зима» - найгірша позиція. У цей квадрат потрапляють підприємства з високою собівартістю та низькою продуктивністю праці. Керівництву таких підприємств потрібно повністю переглянути стратегії розвитку, що реалізуються на даному етапі, провести аналіз сильних та слабих сторін.

Для зайняття позиції «Літо», крім вищевказаних заходів, підприємствам вугільної промисловості необхідно проводити політику з підвищення безпеки праці. Адже за офіційною статистикою, кожен видобутий мільйон тонн вугілля забирає життя двох гірників (для порівняння: у США – 0,03, в Росії – 1,1 тощо). Це пов’язано не тільки з умовами, в яких розробляються вугільні пласти (глибина – понад 720 м, 90 % шахт – газові, 60 % – небезпечні через вибухи вугільного пилу тощо), але й із незадовільним станом обладнання. Тільки за перші чотири місяці 2008 р. на вугільних підприємствах, що входять до складу Мінвуглепрому, було травмовано майже півтори тисячі гірників. [3]

Приділення належної уваги безпеці праці повинно спричинити поступове зменшення собівартості, як наслідок росту продуктивності, адже шахтарі працюватимуть з більшою переконаністю у своїй безпеці та впевненістю у завтрашньому дні.

Література:

1. http://studentam.kiev.ua/content/view/746/100/

2. http://esco-ecosys.narod.ru/journal/journal47.htm

3. Ковалёв Д., Сухорукова Т. Экономическая безопасность предприятия // Экономика Украины. - 1998. - №10. - С. 48-52

4. Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 384 с.