Право/3.Охрана авторського права

Полякова Н. І.

Науковий керівник: к. ю. н. Романюк О. І.

Донецький національний університет економіки и торгівлі

імені М. Туган-Барановського

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА ОЦІНКА ЯК

ОСНОВНА ПРОБЛЕМА ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ЯК ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

В умовах інтеграції України в Європейську Співдружність особливо гострими стають проблеми приведення бухгалтерського законодавства й у цілому обліку до західноєвропейських принципів і засад бухгалтерського обліку. Зокрема проблеми оцінки нематеріальних активів з метою ведення бухгалтерського обліку цих об'єктів є, безумовно, актуальними. Ґрунтується дане твердження на тому, що потенційні інвестори й партнери, оцінюючи українські підприємства з метою ведення бізнесу, найчастіше загострюють увагу не на ціні обладнання або будівель, а на вартості саме нематеріальних активів. Це загальносвітова тенденція, яка базується на тому, що в розвинених країнах нематеріальні активи (далі НМА) відіграють значну роль у господарській діяльності більшості підприємств[8, с. 38].

Метою написання даної роботи є виявлення й дослідження проблем ідентифікації та оцінки НМА відповідно до чинного бухгалтерського й податкового законодавства. При цьому суттєва увага буде спрямована на те, що достовірна оцінка й прийняття НМА на баланс підприємства сприяє збільшенню ринкової вартості бізнесу.

Об’єктом наведеного дослідження є НМА підприємства. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних й практичних аспектів прийняття на облік НМА.

Питаннями оцінки НМА зарубіжні й вітчизняні вчені займаються вже давно. Вагомий внесок у вивчення даної проблеми внесли Є. Брукинг, Л. Эдвинссон, Т. Стюарт, О. Козирєв, О. Шипова, А. Чухно, О. Кендюхов і інші[3; 9; 10]. Питаннями вдосконалення методологічної бази по відношенню до НМА займалися такі вітчизняні вчені, бухгалтера й економісти: А. Бутник-Сиверский, А. Гавриленко, С. Довгий, В. Завгородній, І. Тарасова й інші[4; 8]. Але, на жаль, достовірна оцінка всіх НМА компанії й зарахування їх на баланс є досить проблематичним питанням для вітчизняних підприємств.

Відмітимо, що НМА – це принципово новий об'єкт бухгалтерського та податкового обліку для України, що узагальнює особливі види активів підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Проблема полягає в тому, що більшість НМА не вірно або взагалі не ідентифікуються, не достатньо точно оцінюються, отже, неправильно нараховується амортизація на такі активи, що призводить до викривлення оподатковуваного прибутку й недостовірному відображенню інформації в балансі й інших формах звітності. Саме тому ідентифікація й оцінка НМА складають підґрунтя достовірного бухгалтерського обліку.

Аналіз наведеної ситуації показує, що відсутнє на даний момент єдине розуміння сутності НМА серед суб'єктів господарювання й вчених, що займаються вивченням даної проблеми. А для того, щоб розібратися в цьому питанні, необхідно звернутися до законодавства, яке регулює бухгалтерський облік даного об'єкта. Саме в законодавстві бачимо, що в цій сфері існує багато різночитань і неточних трактувань серед законодавчих актів, що стосуються НМА. Дуже суттєвим є той факт, що для цілей податкового й бухгалтерського обліку відсутнє єдність у визначенні сутності НМА.

Так, згідно з пунктом 4 ПСБУ № 8 (відповідно до змін, які були внесені наказом Міністерства фінансів України 8 липня 2008 р. №901) нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми й може бути ідентифікований[2, с.1].

А згідно з пунктом 1.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” нематеріальний актив - це об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку[1, с.3].

Відзначимо, що серед наведених трактувань сутності НМА не відображена сама суть цих активів, яка полягає в тому, що НМА - це матеріальне, тобто документально підтверджене право на використання певних об'єктів, у тому числі об'єктів інтелектуальної власності, а не самі ці об'єкти[7,с. 13].

На наш погляд, усе перераховане вище обумовлює необхідність дати єдине тлумачення сутності НМА. Виходячи із цього, можна взяти за основу визначення НМА, яке було запропоновано авторами наукових праць по даній проблемі О. Зайківським та В. Комаровим: “НМА - немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, сутність яких полягає в праві власності на об'єкти інтелектуальної власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності особи, можуть бути ідентифіковані (ототожнені) і утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він більше року) для виробництва, торгівлі та в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам”[7, с.14].

На наш погляд, у наведеному визначенні НМА слід зробити ще одне уточнення: “строк термін експлуатації даного активу повинен бути вірогідно визначений”. Це досить важливий аспект, який впливає на отримання права нарахування амортизації на об'єкт НМА.

Зазначимо, що основна відмінність нематеріальних активів і ресурсів полягає в значенні категорій “активи” і “ресурси”. Активи (матеріальні, нематеріальні, фінансові) – це сукупність майна, інтелектуальної власності, грошових коштів, що належать підприємству, в які вкладено засоби власників, і від використання яких очікується прибуток, а ресурси (матеріальні, нематеріальні, фінансові) – основні елементи виробничого потенціалу, які використовуються для досягнення конкретних цілей економічного розвитку. Не всі ресурси знаходять своє відображення в балансі підприємства, вони стають активами після виконання умов визнання: можливість ідентифікації, оцінки, здатність приносити економічні вигоди[6, с. 333].

Незважаючи на всі недоліки законодавства, виділимо три основні критерії при оцінці НМА: 1. може бути ідентифікований; 2. є немонетарним активом; 3. не має матеріальної форми. Дуже важливим є розуміння того, що права на об'єкти інтелектуальної власності стають нематеріальними активами після того, як вони будуть поставлені на бухгалтерський облік. Для того, щоб конкретний об'єкт НМА був визнаний таким для цілей бухгалтерського й податкового обліку на підприємстві, необхідна наявність відповідного підтвердження такого права. Це може бути патент, ліцензія, письмовий дозвіл, свідоцтво, тобто документ, який підтверджує право його власника на використання (експлуатацію) певного нематеріального активу. А іншому випадку, визнати той або інший об'єкт, навіть якщо він є немонетарним активом і не має матеріальної форми, нематеріальним активом достатніх законних підстав немає[7, с.15]. Саме тому, при впровадженні відповідного об'єкта в господарський оборот і склад НМА на підприємстві необхідно мати в наявності відповідні документи, що підтверджують ідентифікацію такого активу. Здійснювати на практиці таке завдання може, наприклад, інвентаризаційна комісія. Метою діяльності якої буде - встановлення наявності й дійсності прав власності на об'єкт, який підлягає ідентифікації[7, с.16].

Таким чином, об'єкти прав інтелектуальної власності, які підлягають ідентифікації як НМА, повинні мати документальне підтвердження відповідно до чинного законодавства. А також мати вартісну оцінку, тому що господарські факти, які не мають грошової оцінки в бухгалтерському й податковому обліку не відображаються. Тому ідентифікація й оцінка є обов'язковою й невід'ємною умовою для достовірного обліку НМА. Розглянута проблема вимагає подальшого більш глибокого наукового дослідження, а також розробку чіткого порядку й умов ідентифікації, оцінки й у цілому ведення бухгалтерського й податкового обліку НМА.

Література:

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” ВР // ВВР 1997, N 27, С. 28, з наступними змінами і доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №8 “Нематеріальні активи” Наказ Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242 зі змінами та доповненнями від 8 липня 2008 р.

3. Брукинг Е. Интеллектуальный капитал// Пер. с англ. Под ред. Л.Н. Ковалик. – СПб: Питер, 2001. – 288 с.

4. Бутнік–Сіверський О.Б. Евристика в інтелектуальній економіці або формування інноваційного підприємництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ipdo.kiev.ua/files/articles/.

5. Докторук Є. Збільшення ринкової вартості компанії за рахунок використання її інтелектуального потенціалу: досвід емпіричного дослідження. // Інтелектуальна власність. -№7.-2008.- стр. 15-19.

6. Жураковська І.В. Результати інтелектуальної діяльності як ресурси, активи, власність та капітал підприємства: обліковий аспект //Львівська політехніка. Луцький національний технічний університет. –2009.–стр. 331-336.

7. Зайківський О., Комаров В. Ідентифікація нематеріальних активів – базіс їх бухгалтерського обліку. // Економіка інтелектуальної власності. -№5. -2008.- стр.13-19.

8. Тарасова І. Пропозиції щодо вдосконалення класифікації нематеріальних активів у плані рахунків та ПСБО 8 “Нематеріальні активи”. // Облік: теорія і практика. -№4. -2004. - стр.38-41.

9. Чухно А. Нова економічна політика (теоретично-методичні засади) // Економіка України. – 2005. –№7. – С. 15–22.

10. Эдвинссон Л., Мэллоун М. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компании.// Новая постиндустриальная волна на западе. – Москва, 1999. – С. 433.