Харківський автомобільно-дорожній університет

Скорик А.А., Храбрих О.Р.

Науковий керівник: Єна О.О.

Розвиток ринкових відносин, активізація підприємницької діяльності, розширення сфери матеріального виробництва зумовили запровадження ринкових механізмів в економіці України, проявом яких стало посилення конкурентної боротьби між суб’єктами господарювання, які функціонують в одній чи суміжних галузях промисловості. Під впливом зазначених факторів зростає значення та роль спеціальних ідентифікуючих позначень, які використовуються виробниками для виокремлення та індивідуалізації себе та результатів своєї діяльності – засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, у тому числі знаків для товарів та послуг.

У той же час суттєве оновлення всього цивільного законодавства України і прагнення до інтеграції та гармонізації національного законодавства в галузі охорони права інтелектуальної власності із законодавством країн Європейського Союзу потребує розробки нових теоретичних і практичних підходів до проблеми охорони права на торговельну марку в рамках стандартів і норм, визначених в Угоді ТРІПС та Директивах Ради ЄС.

15 грудня 1993 p. був прийнятий Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", який за своїм змістом відповідає основним вимогам Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Його функції полягають не тільки в розрізненні товарів і послуг. Це один із ефективних правових засобів підвищення ефективності і технічного рівня самого виробництва, бо без належного технічного рівня виробництва виробити товар, який би відповідав сучасним вимогам, просто неможливо. Це засіб оновлення виробництва, приведення його технології до сучасного рівня. Позначення певних товарів чи послуг товарних знаком накладає на його власника серйозні зобов'язання, дисциплінує виробника.

Об'єктами знака за цим Законом визначаються словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів (п. 2 ст. 5 Закону, ст. 492 ЦК України).

Колективні товарні знаки Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не визначаються і таким позначенням правова охорона не надається. Проте деякі країни реєструють колективні товарні знаки, використовуючи Паризьку конвенцію про охорону промислової власності.

Знак для товарів і послуг є об'єктом права власності. Право власності на знак засвідчує свідоцтво. Це означає, що власник знаку має право ним володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд. Але суб’єктивне право на торговельну марку не можна розглядати як право власності в суб’єктивному розумінні. Право власності не поширюється на результати творчої діяльності. Уживання ж терміна “власність” може створити неправильне уявлення про зміст права, його дію та способи захисту.

Критерії охороноздатності торговельної марки фіксуються в негативній формі, тобто за допомогою перерахування ознак, які не повинні бути притаманні торговельній марці. Торговельна марка, що характеризується розрізняльною здатністю та новизною, не може бути помилковою чи оманливою та суперечити державним інтересам, міжнародним угодам, публічному порядку, принципам гуманності і моралі.

Паризька Конвенція про охорону промислової власності була першим міжнародно-правовим актом, що визначив принципові засади міжнародно-правової охорони торговельних марок. На її основі була укладена Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, учасницею якої з грудня 1991 р. є Україна. Країни, що підписали зазначену Угоду, утворили Спеціальний союз для міжнародної реєстрації знаків. Громадяни кожної країни, які є членами зазначеного Союзу, можуть забезпечити в усіх інших країнах-учасницях Угоди охорону своїх знаків.

Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків була підписана 15 червня 1957 p. Міжнародна класифікація, заснована Ніццькою угодою, включає перелік класів, супроводжуваний за необхідності пояснювальними записками (34 класи товарів і 8 класів послуг) та Алфавітний перелік товарів і послуг, що вказує клас, до якого належить кожний товар або послуга. Зараз нею користуються понад 100 країн. В розвиток Паризької конвенції та Ніццької угоди була прийнята Віденська угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів та Договір про закони з торговельних марок.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", дотримуючись вимог Директиви ЄС про товарні знаки та Угоди TRIPS, забезпечує правову охорону як товарному знаку досить широкому колу позначень в залежності від форми їх виразу (словесні, зображувальні, об'ємні, кольорові, звукові позначення тощо) за умови наявності у них розрізняльної здатності. В цілому положення Закону відповідають основним міжнародним вимогам з цього питання, однак ряд норм потребує уточнення.

Так, наприклад, з метою приведення національного законодавства України у відповідність до вимог Директиви ЄС про товарні знаки щодо визначення особливих умов надання правової охорони об'ємним позначенням, пропонується доповнити п.2 ст.6 Закону окремим абзацом такого змісту "Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які складаються виключно з форми, що: відображає сутність товару; необхідна для досягнення технічного результату; забезпечує суттєву цінність позначеному товару чи послузі".

Відповідно до вимог Директиви ЄС про товарні знаки до випадків, коли використання товарного знака третьою особою не повинно визнаватись порушенням прав його власника, має бути віднесено: вичерпання прав власника знака, використання третьою особою власного імені або описових даних, використання чужого товарного знаку в порівняльній рекламі; позбавлення власника права заборони внаслідок пропущення строку для заперечення проти використання його позначення третьою особою.

Загальнообов'язкові стандарти щодо правового регулювання відносин, пов'язаних з отриманням, використанням, припиненням та захистом прав на доменні імена, а також визначення меж здійснення цих прав з урахуванням інтересів інших зацікавлених осіб, доцільно визначити на рівні міжнародних норм, не обмежуючись при цьому лише запровадженням більш жорстких правил реєстрації найменувань доменів.