Оксененко Катерина Павлівна

науковий керівник: Позняков Спартак Петрович

Національний університет Державної податкової служби України

Характерні особливості інституту касаційного провадження в господарському процесі України

Інститут касаційного провадження в господарському процесуальному праві займає важливе місце під час перегляду судових рішень. Його зміст полягає у процесуальній діяльності судів з перевірки законності й обґрунтованості оскаржених рішень господарського суду; виправленні виявлених судових помилок; створенні умов для забезпечення законності в діяльності судів нижчої інстанції в подальшому (включаючи формування загальних положень судової практики).

Касаційне провадження є складним, специфічним, правовим інститутом, який поєднав організаційні і процедурні елементи механізму правового регулювання оскарження судових актів. Побудова нової правової моделі касаційного провадження пов’язана із рядом наступних проблем: відсутність чіткого розмежування у регулюванні підсудності господарських судів та судів загальної юрисдикції; неврегульованість повторної касації; не досконалість процесуальних норм, які регулюють перегляд судових актів Верховним судом України, що вже переглянуті у касаційному порядку, а також у не узгодженості виняткових підстав касаційного перегляду рішень вищих спеціалізованих судів Верховним судом України.

Етимологія слова „касація” бере свої початки від латинського „cassatio” – відміна, ліквідація. У сучасній французькій мові слово “casser” – означає ламати, розбивати, відміняти, касирувати рішення. Таким чином, якщо характеризувати відповідність терміну „касація” тому правовому інституту, який він індивідуалізує, то можна зазначити, що його вибір у XVII столітті у Франції було зроблено цілком обґрунтовано – судовий департамент короля отримав повноваження саме відміняти, касирувати незаконні рішення судів.

Нині ж науковцями пропонується вважати, що термін “касація” має декілька значень. Зокрема, на думку П.М.Тимченка, „по-перше, під касацією розуміється оформлена передбачена законом скарга, прохання про перегляд судового акту. По-друге, під касацією розуміється судова інстанція, що здійснює перегляд судового акту. І, по-третє, визначення касації передбачає процедуру перегляду судового акту”. Слід погодитись з тим, що окрім визначення касації як правового інституту „касація” є різновид скарги, яка є процесуальною формою звернення до суду вищої інстанції, а також один із способів перегляду судових рішень.

Інститут касації конструюється як дієвий інструмент виправлення судових помилок, а касаційна інстанція як орган „боротьби” з ними на всіх етапах правозастосування в судовій сфері, як орган, що відповідальний і за ліквідацію помилки у конкретній справі, і за своєчасне виявлення причин можливого помилкового правозастосування в судах та застосування засобів попередження і роз’яснення. Звичайно, правову природу інституту касації не можна звужувати лише до проблеми виправлення судових помилок. Дане значення складає лише частину змісту касації. Якщо звернутися до російської юридичної літератури, яка присвячена питанням касаційного провадження в арбітражних судах, виділяються декілька цілей касаційного судочинства. Першою та основною з них є здійснення касаційного судового контролю за застосуванням норм матеріального та процесуального права у конкретній справі. До цілей касаційного судочинства в системі арбітражних судів належить, також встановлення єдиної практики. Зазначені цілі є характерними, також і для касаційного судочинства в системі господарських судів України.

Юридична конструкція інституту касаційного провадження судових рішень в сучасному її вигляді була поступово запозичена українською та російською судовими системами з французької системи правосуддя. Разом з тим, особливості розгляду господарських спорів зумовили необхідність модифікації класичної французької моделі касації та вироблення на її основі оновленої та адаптованої моделі господарського судочинства.

В умовах формування сучасної держави та нормотворчої діяльності відбувається зближення змісту касаційного та ревізійного способів перегляду судових рішень. Суттєвою відмінною ознакою у співвідношенні цих двох способів залишається заборона встановлення нових обставин та прийняття на їх основі судового рішення судом касаційної інстанції. Але у будь-якому випадку із врахуванням цілей касаційного провадження необхідно приділяти увагу інтересам учасників спірного матеріального правочину, який розглядається судом.

Разом з цим касація має й спільні риси з ревізією, а саме: обидва способи застосовують у вищих судах; передбачають вирішення питання про правильність застосування судом закону в конкретній справі. Проте в класичному вимірі касація відрізняється від ревізії, насамперед, категоричною „зв’язаністю” межами касаційної скарги. В свою чергу, ревізія передбачає можливість розгляду питання про порушення закону за власною ініціативою суду. Таким чином, сучасний інститут касаційного провадження в господарському судочинстві має значне „наближення” до інституту ревізії, між ними відбувається певне „взаємодоповнення” правовим інструментарієм з метою підвищення ефективності дії системи перегляду судових рішень.

Отже, перш за все слід зазначити, що касація складає основний зміст повноважень вищих судових інстанцій, по-друге, касація забезпечує єдність практики правозастосування в судах, а відтак, це завдання є одним із основних для касаційної інстанції. По-третє, суди касаційної інстанції зосереджені на розгляді питань права і, відповідно, до їх компетенції не відноситься обов’язок по судовому встановленню фактів обставин справи. По-четверте, інститут касаційного провадження передбачає виключно колегіальний розгляд.

Інститут касаційного провадження в господарському процесі здійснює юридичну перевірку правильності винесених нижчестоящими судами рішень з питань застосування норм матеріального та процесуального права, виконує регулятивну роль та через узагальнення практики оптимізує правозастосування в судах.