Право/9. Цивільне право

                                                       Михайлюк Г.О.

аспірантка кафедри цивільного права  Одеської національної юридичної академії, Україна

Pозвитoк Інтернет-банкінгу як нетрадиційної банківської операції

     Останнім часом розвиток фінансових послуг відбувається завдяки використанню нових високотехнологічних інструментів. Як наслідок, глобалізація фінансових відносин, розвиток комп’ютерних технологій за­початкували новий напрям у банківській справі –  Інтернет-банкінг.

         Питання цивільно-правового регулювання такої нетрадиційної банківської послуги як надання банківських послуг за допомогою Інтернету, чи, як її ще називають в Україні, Інтернет-банкінг, сьогодні досить актуальне. Але перш за все, щоб зрозуміти її особливість, створити найкращий механізм правового регулювання, необхідно звернутись до історичного процесу становлення цієї нетрадиційної банківської послуги.

         Інтернет-банкінг – це технологія віддаленого банківського обслуго­вування, яка дає змогу клієнтові отримувати банківські послуги, не відвідуючи банківський офіс (домашній банк). Ця технологія з’явилася на початку 80-х років XX ст. і з того часу набула популярності у світовій практиці банківської діяльності.

Необхідно зробити наголос на тому, що новий канал фінансових послуг розвивається дуже динамічно. Еру інтернет-банкінгу розпочав у США 18 жовтня 1995 року Security First Network Bank (http://www.sfnb.com). За перші півтора року існування банку середньомісячний приріст його капіталу становив 20%, активи зрос­ли до 40 млн. доларів, а кількість клієнтських рахунків –  до 10 тисяч. Із серпня 2001 року SFNB став части­ною Centura Bank (http://www.centu-ra.com), що входить до RBC Financial Group, створеної нещодавно Royal Bank of Canada. В Європі першим віртуальним банком був німецький Advance Bank (http://www.advance-bank.de), дочірня структура Дрез­денської банківської групи. Він роз­почав свою діяльність у 1996 р. і по­ступово став порталом комплексного фінансового обслуговування [5, C. 52].

На даний момент банківський Інтернет-сервіс на Заході є одним з найбільш динамічних сегментів електронної комерції. Уже зараз можна говорити про формування цього сектора ринку послуг – близько 80 з 100 найбільших банків надають послуги Інтернет-банкінгу.

За звітом аналітичної компанії Fitch IBCA частка клієнтів найбільших європейських банків, які користуються послугою Інтернет-банкінгу, перевищує 10%: SE Banken (Швеція) – 380 000 клієнтів (25% від загальної кількості клієнтів), MeritaNorbanken (Фінляндія/Швеція) – 1 030 000 (15%), Deutsche Bank (Німеччина) – 650 000 (8%), Barclays (Великобританія) – 540000 (4%), BSCH (Іспанія) – 500 000 (2%). У США майже всі ліде­ри американського банківського бізнесу надають послугу Інтернет-банкінгу – Citicorp, Chase, Bank of America, Wachovia/First Union, Wells Fargo та інші, які поступово стають своєрідними “супермаркетами” фінансових інтернет-послуг. За дани­ми Online banking report, у світі налічується близько 2 000 банків та інших кредитних організа­цій, які пропонували своїм клієнтам послуги інтернет-банкінгу.

В Україні декілька банків надають послуги з Інтернет-банкінгу, а саме Приватбанк, Райфайзен Банк Аваль, Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Universal Банк, ОТП Банк, Родовід Банк, “СЕБ Банк”, ПУМБ та VAB BANK.

Здійснення в Україні банківських розрахунків через Інтернет стримується відсутністю відповідних законо­давчих актів, які регулювали б цей вид діяльності. До вітчизняної інтернет-комерції певне відношення має лише Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням” № 137 від 19 квітня 2005 року, адже оплата банківських Інтернет-послуг здійснюється саме за допомогою пластикових карток, а також Лист Департаменту платіжних систем Національного банку України “Про надання інформації про використання Інтернет-технологій клієнтами банків при здійсненні розрахунків” від 13 червня 2007 року № 25- 112/1151-6023, в якому згадується про програмний продукт Інтернет-банкінг [1; 2].

Головна проблема банків у цій сфері – гарантування їх безпечної роботи. Поряд із традиційними формами га­рантування платежів як для покупців, так і для продавців, на банки покла­дається нова важлива функція – убез­печити проходження трансакцій через систему Інтернет. Досвід закордонних банків засвідчує гостроту цієї пробле­ми, Інтернет став дуже привабливим для електронного шахрайства. Тому банки, зокрема великі, які мають кор­поративних клієнтів, не поспішають входити у нову для них сферу діяль­ності. Вони зайняли очікувальну по­зицію, чітко відображену висловлю­ванням Девіда Клива – члена правління АКБ “Райффайзенбанк-Україна”: “Інтернет-банкінг – більше для роздрібних банків, аніж для банків, зорієнтованих на корпоративних клієнтів. Тому ми поки що не поспішаємо із формуванням системи домашнього банкінгу (home-banking). Але як тільки клієнти виявлять до­статній попит на таку послугу, ми її одразу ж запропонуємо” [3, C. 24].

Вагомою перевагою такої нетрадиційної банківської послуги як надання банківських послуг за допомогою Інтернету є відносні розміри накладних витрат, в Інтернет-банках вони в 2 – 3 рази нижче, ніж у звичайних банках, а обробка Web-трансакцій обходиться в 5 – 10 разів дешевше, ніж при використовуванні традиційних каналів. Так, витрати на проведення фінансових операцій складають в офісі 1.07 дол. США, поштою –  0.73, по телефону – 0.35, через банкомат – 0.27, через глобальну мережу – 0.10 дол. США.

Оплата банківських послуг через Інтернет відбувається за допомогою цифрових грошей. Цифрові гроші – система електронних циф­рових знаків, випускаючи які емітент підтверджує своє зобов’язання в будь який момент часу прий­няти їх у пред’явника та обміняти на паперові еквіваленти, за вирахуванням певної комісії.

Послуги, які надають банки через Інтернет, з кожним днем цікавлять все більшу кількість споживачів, саме тому банки, які першими досягнуть відображення своєї діяльності в Інтернеті, займуть провідні позиції на банківському ринку України.

Так, російські вчені, зокрема М. Грачева, зазначають, що чимале значення в нових умовах набуває правовий ризик, що виникає внаслідок порушення законів та директив регулюючих органів, а також через недостатньо чітке визначення прав та обов’язків контрагентів. Юридичні реалії оформлюються повільніше, ніж економічні, і ця розбіжність особливо помітна в такій динамічній сфері як Інтернет-банкінг [4, C. 44].

Як висновок, необхідно підкреслити, щоб без удосконалення фінансових інструментів у банківській сфері  та впровадження відповідного законодавчого регулювання, Україна не зможе здійснити процедуру інтеграції у Європейську спільноту. Для того, щоб бути успішною, процвітаючою державою, потрібно слідувати всім тенденціям розвитку найпотужніших держав світу.

 

                                                Література:

1.                 Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням” № 137 від 19 квітня 2005 року.

2.                 Лист Департаменту платіжних систем Національного банку України “Про надання інформації про використання Інтернет-технологій клієнтами банків при здійсненні розрахунків” від 13 червня 2007 року № 25- 112/1151-6023.

3.                 Брегеда О. Місце банківських послуг в Інтернет – просторі України // Вісник Національного банку України. – 2001. – № 6. – С. 23 – 25.

4.                  Грачева М.В. Электронные банковские услуги: особенности управления рисками // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. –№ 11. – С. 39 – 48.

5.                 Юрчук Г. Мережа Інтернет – сучасний канал і середовище надання фінансових послуг // Вісник національного банку України. – 2002. – № 7. – С.52 – 58.