Яковлев П.О., Приходченко Я.В.

Донецький національній університет економіки і торговлі

імені Михайла Туган-Барановського

Корпоративна соціальна відповідальність як інструмент менеджменту

Актуальність теми. Останнім часом Глобальний договір ООН для сталого розвитку суспільства охоплює всі провідні суспільні сили багатьох країн світу: уряди, що визначили принципи цієї ініціативи; компанії, на діяльність яких він прагне вплинути; працівників, які виробляють товари та послуги; громадські організації, які представляють широке коло зацікавлених сторін, тощо.

У цьому контексті Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення необхідних соціальних стандартів. Але навіть в умовах повного виходу економіки країни із "тіні" Україна не буде в змозі забезпечити своїм громадянам соціальні гарантії на належному рівні. Тому, перш за все, саме бізнес має допомогти державі вирішити ці питання, щоб не залишитися разом з нею на "узбіччі" глобалізаційних процесів. [1, c.60]

Основна мета статті полягає у дослідженні особливостей соціальної відповідальності підприємств України та дослідженні основних можливих напрямків її розвитку.

Дослідження даної проблематики у вітчизняній науковій літературі донедавна здійснювалося переважно в контексті аналізу проблем сталого розвитку у працях: Ю.Бицюри, М.Згуровського, А.Гвішиані, Л.Корнійчук, В.Шевчука, А.Садєкова О.Сохацької, В.Трегобчука, А.Філіпенка. Враховуючи актуальність зазначеної тематики, виникає необхідність у поглибленні наукових досліджень у сфері соціальної відповідальності. [4, c. 63]

У сучасній діловій практиці існує кілька підходів щодо трактування корпоративної соціальної відповідальності. Визначення КВС наведені у таблиці 1.

Таблиця 1. Різні підходи щодо визначення корпоративної соціальної відповідальності

Організація	Визначення КВС
Світова рада компаній зі сталого розвитку	це довгострокове зобов'язання компаній щодо етичного ведення бізнесу та сприяння сталому економічному розвитку підприємства, громади і суспільства загалом
Європейський Альянс корпоративної соціальної відповідальності (заснований у 2006 р.)	це концепція залучення соціальних і екологічних напрямів у діяльність бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між різними заінтересованими сторонами (групами впливу)
За результатами Форуму соціальне відповідального бізнесу (Україна, 2006 р.)	це стратегія, що репрезентує "відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному спі-віснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем"
Організація Економічної Співпраці та Розвитку (OECD)	передбачає збалансованість економічних, соціальних та екологічних цілей суспільства, інтеграцію їх у взаємовигідні приписи та підходи (policies and practices).
Згідно з визначенням запропонованим «Зеленою книгою» Європейської комісії	це концепцією, що дозволяє інтегрувати в повсякденну діяльність комерційних підприємств соціальні та екологічні аспекти, а також враховувати їх у процесі добровільної взаємодії із зацікавленими сторонами (стейкхолдерами, групами впливу).

Порівняння представлених трактувань КСВ свідчить, що незважаючи на певні особливості у підходах, центральним поняттям концепції є соціальне відповідальний бізнес, котрий розглядається як добровільна стратегія компанії, що має на меті досягнення сталого розвитку та здійснюється з урахуванням потреб власного персоналу, місцевих громад і довкілля.

Спроби сформувати універсальну концепцію КСВ знайшли відображення у стандарті ISO 26000, запропонованому Міжнародною організацією зі стандартизації. Стандарт виходить із засадничих принципів, які, водночас, визначаються як стратегічні цілі реалізації КСВ, зокрема такі:

· виробництво якісної продукції та послуг для споживачів;

· інвестиції у розвиток виробництва та людського потенціалу;

· неухильне виконання вимог законодавства (податкового, трудового,

екологічного);

· побудова добросусідських і взаємовигідних відносин з усіма заінтересованими сторонами;

· концепція бізнесу, орієнтованого на підвищення національної конкурентоспроможності;

· врахування суспільних очікувань та загальноприйнятих етичних норм у діловій практиці;

· формування громадянського суспільства через партнерські програми та проекти суспільного розвитку. [4, c. 64]

В Україні через початкову стадію формування соціальної відповідальності підприємств існує нерозуміння цілісності концепції. Як і раніше, соціальна відповідальність залишається орієнтованою на найближче коло стейкхолдерів – державу, власників і персонал (та організації, які його представляють). Більш широке коло заінтересованих сторін (місцеві співтовариства, територіальні громади, регіони, постачальники, споживачі) практично вилучені з данного процесу. [3, c. 66]

Економічна ефективність впровадження елементів соціальної відповідальності в системі управління підприємством полягає в рості не тільки показника соціального ефекту (ефективності для суспільства), а й зростанні вигоди для підприємства – вплив на основну діяльність. При цьому, кажучи про економічні вигоди соціальної відповідальності підприємства, треба зазначити, що ці вигоди найбільш яскраво проявляються в таких сферах, як фінанси, маркетинг й продажі, управління персоналом. Окрім цього, слід зазначити цінність заходів соціальної відповідальності в такій області як управління ризиками. Вигода характеризується створенням стабільного бізнес середовища, зниженням операційних ризиків, створенням позитивного іміджу, зміцненням довіри, збільшенням капіталізації, зростанням фінансових показників, підвищенням продуктивності праці, розвитком інновацій, що сприяє зростанню ринку та ін.

Організація та реалізація ефективної стратегії соціальної відповідальності передбачає чітке розмежування зовнішньої та внутрішньої сфери КСВ. Найбільш важливими напрямами КСВ у зовнішній сфері є: співпраця з місцевими громадами; взаємини з бізнес-партнерами, постачальниками і споживачами (так званими Групами впливу); дотримання прав людини в бізнес-діяльності; екологічна політика. У внутрішньому середовищі компанії КСВ зосереджено на управлінні людськими ресурсами; охороні здоров'я та безпеці праці; управлінні впливами на довкілля та використанні природних ресурсів. Серед найбільш важливих форм реалізації концепції КСВ у внутрішньому середовищі є такі: соціальна політика; прозорі програми мотивації і кар'єрного росту; етичні стандарти діяльності; прозора звітність компаній, яка обов'язково включає і соціальну звітність. [4, c. 68]

Як показують дослідження у сфері КСВ [11, c. 6], одним із найбільш важливих чинників розвитку соціальне відповідальних ініціатив у вітчизняному підприємницькому середовищі стала інтеграція українського бізнесу у міжнародний економічний простір, у якому стандарти соціальної відповідальності стали нормою та обов'язковою умовою міжнародного інвестування. Сприяння поширенню стандартів КСВ у країнах постсоціалістичного табору сьогодні є одним із стратегічних завдань більшості міжнародних економічних інституцій.

Нагальною проблемою, котра може бути частково розв'язана із впровадженням практик КСВ українським бізнес-середовищем є оптимізація інвестиційних можливостей та покращення інвестиційного клімату. Важливим стратегічним пріоритетом упровадження КСВ є розширення можливостей щодо залучення та мотивування співробітників компанії, що є особливо актуальним з огляду на тенденцію до постійного зниження як рівня продуктивності праці, так і економічної активності українського населення загалом. Рівень економічної активності населення є одним із найнижчих у Європі і становить 56%, що значно обмежує можливості використання потенціалу людського капіталу в Україні. Разом з тим експерти та аналітики відмічають тенденцію зростаючої соціальної вразливості населення. Саме в межах стратегії КСВ існує можливість для оптимізації внутрішньої соціальної політики підприємств, що, зрештою, сприятиме формуванню та нарощуванню соціального капіталу компанії, стабілізації ринку зайнятості та зростанню ефективності мотивації трудових ресурсів. [4, c.66]

Висновки. Проблематика соціальної відповідальності підприємства є надзвичайно актуальною сьогодні у зв’язку з низкою чинників, зокрема євроінтеграційними процесами, що відбувалися в Україні, збільшенням прозорості українських кордонів для іноземних капіталів та виходом українського виробника на зовнішні ринки.

Концепція соціальної відповідальності підприємства є засобом покращення бізнес процесів, технологій, ділової та загально суспільної репутації підприємства, підвищення мотивації та продуктивності працівників, поліпшення економічних показників підприємства, підвищення ефективності управління та конкурентної спроможності підприємства, мінімізації ризиків та забезпечення збалансованого розвитку.

Використані джерела літератури

1. Бандирська О.В. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні // Актуальні проблеми економіки. Київ. 2009. – С.60-64

2. Корнійчук Л., Шевчук В. Сталий розвиток і глобальна місія України // Економіка України. - 2009. - №4. - С. 4-13

3. Римар І.А. Соціальна відповідальність в системі корпоративного управління // Вісник КНТЕУ 2010. Київ 2010. – С. 65-67

4. Супрун Н.А. Корпоративна соціальна відповідальність як чинник сталого розвитку // Економіка і прогнозування. – 2009. – С. 61-74.