Бєкрєньова А.О. Науковий керівник: Колєно І.В. Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Функціонування недержавних пенсійних фондів на ринку фінансових послуг України

Трирівнева система пенсійного забезпечення, що створюється в Україні, передбачає право громадян бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних джерел. Зокрема третій рівень цієї системи передбачає добровільну участь громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень із метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. До інституційних інвесторів із великим інвестиційним потенціалом можна зарахувати недержавні пенсійні фонди, питання функціонування яких знайшли відображення в публікаціях українських науковців і практиків О.Васильченко, А.Рибальченко, В. Ульянова та ін.. Разом із тим динаміка розвитку недержавних пенсійних фондів супроводжується посиленням контролю їх діяльності з боку Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України, що зумовлює відповідні зміни в нормативно-правових документах. Отже, є потреба в комплексному дослідженні функціонування недержавних пенсійних фондів на ринку фінансових послуг України, зокрема розкритті вимог до структури активів, напрямів їх використання та оцінки рівня диверсифікації, оцінки фінансового стану недержавного пенсійного фонду, у тому числі надійності функціонування й економічної ефективності, що є особливо актуальним з огляду на вимоги щодо необхідності розкриття інформації для потенціальних інвесторів. Усе це обумовило вибір теми статті та визначило перелік досліджуваних питань. Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавний пенсійний фонд (НПФ) – це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та здійснює свою діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду.[1] НПФ в Україні, станом на 31.12.2009 налічувалося 108 і далі стрімко розвивається. За 2009 рік надходження пенсійних внесків зросли майже на 30%, активи НПФ – на 40%. На кінець 2009-го кількість учасників НПФ відповідно до укладених контрактів становила 497 066 осіб, а пенсійні внески сягнули 82,9 млн. грн., збільшившись протягом року втричі. Зарубіжна практика НПФ свідчить про можливість їх класифікації за певними ознаками (рис. 1). З огляду на наведену класифікацію НПФ України є автономними, інституційними (як юридичні особи) та створеними в корпоративній формі, адже пенсійні активи належать учасникам на правах власності.[2]

НПФ

автономні

неавтономні

інституційні

контрактні

корпоративні

засновницькі

трастові

індивідуальні

колективні

Рис.1 Класифікація НПФ згідно із зарубіжною практик

Учасниками НПФ в Україні можуть бути фізичні особи, на користь яких сплачуються пенсійні внески до такого фонду та котрі мають право на одержання пенсійних виплат із нього. На кінець 2009 року більшість серед учасників НПФ (42%) становили особи віком від 40 до 55 років. НПФ, що діють в Україні, залежно від складу засновників і учасників поділяють на відкриті, професійні і корпоративні. Вкладниками НПФ є особи, котрі роблять пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до НПФ відповідно до умов пенсійного контракту. На кінець 2009 року адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 62,4 тис. пенсійних контрактів із 497,1 тис. осіб, понад 95% із яких – фізичні особи. Залежно від розміру майбутніх пенсійних виплат усі пенсійні схеми, що застосовуються у світі, поділяють на дві групи: 1) пенсійні схеми з визначеними внесками (defined contribution – DC); 2) пенсійні схеми з визначеними виплатами (defined benefits – DB). Останніми роками у світі спостерігається тенденція переходу від схем із визначеними виплатами до схем із визначеними внесками, оскільки перші є більш ризиковими у зв’язку зі збільшенням тривалості життя населення. В умовах фінансової нестабільності велике значення має оцінка фінансового стану НПФ, основними критеріями якого є такі: надійність функціонування, економічна ефективність, ліквідність пенсійних активів, зворотність пенсійних накопичень учасників.

Характеризуючи діяльність суб’єктів обслуговування НПФ в Україні, слід зазначити, що на ринку послуг недержавного пенсійного забезпечення активно діють банківські установи, котрі виконують функції та діють як зберігачі, управителі активів і адміністратори НПФ, а також можуть виступати засновниками цих фондів. Банки здійснюють недержавне пенсійне забезпечення шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

В умовах кризи запровадження тимчасової адміністрації в банківських установах автоматично призводить до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто «замороження» використання КУА активів НПФ на депозитних рахунках банків із метою подальшого інвестування, пенсійних виплату часникам НПФ тощо. Так, у 2009 році постановами Правління НБУ тимчасову адміністрацію було призначено в 17-ти банківських установах. У семи з них перебувають грошові кошти учасників 42-х НПФ на загальну суму близько 44,9 млн. грн., що становить 7% від загальної вартості активів усіх таких фондів. Найбільшим «боржником» серед банківських установ виявилося ТОВ «Укрпромбанк», де зосереджено 28,4 млн. грн. учасників недержавного пенсіонного забезпечення 32-х НПФ.[3]

Із вище сказаного можна зробити такі висновки:

Активізація НПФ на ринку фінансових послуг обумовлює посилення контролю їх фінансового стану на основі застосування нових підходів, що враховують особливості їх функціонування та можуть слугувати додатковим джерелом інформації для потенційних інвесторів.

Відповідно до запровадження нових вимог щодо оцінки фінансового стану НПФ уведено систему критеріїв, які визначають надійність функціонування, економічну ефективність, ліквідність пенсійних активів та зворотність пенсійних накопичень учасників фонду.

Діяльність КУА повинна визначитися посиленням уваги щодо забезпечення належної якості інвестиційного портфеля, збільшення частки фінансових інструментів, котрі характеризуються високим рівнем надійності для забезпечення належного рівня диверсифікації активів НПФ із урахуванням визначених нормативних вимог.

В умовах фінансової нестабільності на законодавчому рівні доцільно вирішити питання щодо забезпечення більшої гнучкості в розміщенні активів НПФ, збільшивши ліміт на їх розміщення в банківських депозитах і державних облігаціях та започаткувавши спеціальні випуски державних цінних паперів.

При оцінці фінансового стану НПФ дуже важливо перейти до щоденного розрахунку чистої вартості одиниці пенсійних внесків і активів, оскільки потягом місяця ці показники можуть істотно коливатися. Крім того, для захисту активів пенсійних фондів від знецінення доцільно значення коефіцієнта реального доходу вважати прийнятним за умови його коливань у межах 5-8% і достатнім, якщо його значення перевищує 8%.

Література

1. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 №1057-IV. – Ст. 1: [Електр.ресурс]. – http://zakon.rada.gov.ua.

2. Вітка Ю. Недержавні пенсійні фонди: українська модель: [Електр. ресурс]. – http://www.justinian.com.ua.

3. Науменкова С.В. Функціонування недержавних пенсійних фондів на ринку фінансових послуг України. // Фінанси України. – 2010. - №4 - С. 3-17.