Шолота М.Г.
Україна, м.Чернівці
Буковинська державна
фінансова академія
Науковий керівник:
Кудлаєва Н.В.
ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ
ВИРІШЕННЯ
У даній статті визначено
основні проблеми обліку дебіторської заборгованості та запропоновано шляхи щодо
їх усунення.
Постановка завдання.
Характерною особливістю сучасного розвитку
економіки України є глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на
основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського
обліку, одним із центральних елементів якої є облік взаєморозрахунків суб’єктів господарювання. На
сьогодні одним з найбільш складних і суперечливих питань українського обліку є
облік дебіторської заборгованості, що пов’язано з існуванням проблеми неплатежів.
Суб’єкти господарювання на
перший план висувають вирішення власних проблем, замість виконання фінансових
зобов’язань по платежах перед
партнерами.
Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду
нерозв’язаних облікових проблем. Зокрема, це є теоретичні і
методичні аспекти класифікації та відображення заборгованості в системі
рахунків бухгалтерського обліку; невизначеність обліку простроченої і
безнадійної заборгованості та її рефінансування; аналіз заборгованості та
автоматизація бухгалтерського обліку взаєморозрахунків.
Необхідність теоретичного обґрунтування і розробки практичних
рекомендацій щодо обліку заборгованості промислових підприємств обумовили вибір
даної теми.
Аналіз основних
досліджень і публікацій. Проблемам розвитку теорії і практики
бухгалтерського обліку дебіторської
заборгованості присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних учених -
економістів: С. Д. Батехіна, І. А. Бланка, Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, С.
Грязнової, З. В. Гуцайлюка, Р. Дамарі, В. П. Завгороднього, О. Д. Заруби, В. В.
Ковальова, В. Костюченко, С. І. Маслова, Є. Петрик, Г. В. Савицької, Я. В.
Соколова, В. В. Сопка, С. Хенка, К. Хувера, М. Г. Чумаченка, А. Шаповалової, М.
Швайки та ін. [3].
Мета статті. Визначити
основні проблеми відображення в обліку дебіторської заборгованості та
запропонувати шляхи їх усунення.
Виклад основного матеріалу.
Від початку формування ринкових відносин в
Україні і донині існує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з обліком дебіторської заборгованості. Це
відповідно обумовлює постійний перегляд нормативних актів і регламентуючих
документів, вироблення нових шляхів удосконалення організації та методики
розрахунків з дебіторами.
Серед основних недоліків
існуючої системи обліку дебіторської
заборгованості можна визначити такі:
а) для прийняття зацікавленими
особами адекватних та вчасних рішень щодо існуючої політики управління істотне
значення мають актуальність і якість інформації про стан розрахунків з
дебіторами, що формується на базі даних бухгалтерського обліку конкретних
суб’єктів господарювання. Однак форма бухгалтерського обліку дебіторської
заборгованості, яку рекомендували нормативно, не враховує специфіки даного
активу, що зумовлює наявність різних ознак його класифікації і велику кількість
методів оцінювання. Крім цього, облікові регістри, що є рекомендовані для
використання, не передбачають накопичення інформації про розрахунки з
дебіторами різного рівня деталізації і узагальнення. Це зумовлює неможливість
отримання інформації про дебіторську заборгованість в обсязі і вигляді,
достатньому для проведення аналізу розрахунків з дебіторами зокрема і
заборгованості загалом з метою прогнозування ймовірності настання платіжної
кризи суб’єктів господарювання, складання рекомендацій щодо її попередження;
б) невирішені проблеми
відображення в обліку довгострокової дебіторської заборгованості, оцінки
поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги;
в) застосовування у наших умовах традиційної за кордоном методики аналізу дебіторської заборгованості не завжди доцільно через відсутність необхідного обсягу вірогідної і доступної інформації щодо розрахунків з дебіторами. Крім цього, загальна криза неплатежів, характерна для сучасної української економіки, змушує сумніватися в об’єктивності, своєчасності і корисності отриманих результатів аналізу. Використання вітчизняних методик не дає змоги однозначно оцінити стан дебіторської заборгованості, а також ступінь його впливу на фінансово-господарський стан підприємств. Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів аналізу дебіторської заборгованості, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо глибини кризи неплатежів аналізованого суб’єкту [2].
З вищенаведеного можна назвати кілька проблемних питань:
облік довгострокової дебіторської
заборгованості згідно з вимогами П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»;
відсутність чіткої схеми деталізації та
співвідношення різних видів дебіторської заборгованості у загальній їх
структурі;
вивчення обліку сумнівних боргів, зокрема
резерву на їх покриття з метою зближення бухгалтерського та податкового обліку [4].
На нашу думку, передусім
необхідно внести зміни у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», в яких чітко
були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторської
заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерського
обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід
вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, а
довгострокова - необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках.
Уточнення вимагає визначення
поточної дебіторської заборгованості, оскільки згідно з П(С)БО 10, вона «за
продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від
реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю» [1]. На нашу думку, утворення поточної дебіторської
заборгованості не завжди слід пов’язувати
з доходом. Дохід, як зазначають Е. Є. Хендріксен і М. Ф. Ван Бреда,
вимірюється сумою очікуваних грошових надходжень, тому якщо не очікується
погашення дебіторської заборгованості у звітному періоді, то наступні
надходження коштів або певних матеріальних цінностей не можна вважати доходом.
Так, перерахування авансів за ще непередану продукцію призводить до виникнення
дебіторської заборгованості, хоча доходу тут немає. Вважаємо, що ці пропозиції
повинні бути взяті до уваги при подальшому вдосконаленні нормативної бази [3].
Розгляд сучасних підходів до
класифікації дебіторської заборгованості дало змогу виявити низку проблем. Для
їх вирішення можна запропонувати методику класифікації дебіторської
заборгованості, що дає можливість здійснювати порівняльний аналіз варіантів
групування розрахунків з дебіторами за класифікаційними ознаками з метою
розробки різних типів класифікації.
Згідно з такою методикою
класифікацію дебіторської заборгованості слід проводити у такій послідовності:
визначення мети, формулювання завдань, конкретизування користувачів інформації,
вибір ознаки класифікації, визначення пріоритетних
принципів, надання переліку можливих типів класифікації, вибір оптимального
типу, групування дебіторської заборгованості за обраним типом. Як можливі
ознаки класифікації дебіторської заборгованості треба додатково запропонувати:
суб’єкт дебіторської
заборгованості, сума заборгованості, вид оцінювання, причина виникнення.
Ще одним шляхом
покращення обліку дебіторської заборгованості можна вважати цифровий аналіз як
засіб контролю законності та вірогідності господарських операцій, пов’язаних
з дебіторською заборгованістю. Запропонований аналіз ґрунтується на зіставленні
частот розподілу чисел за законом Бенфорда. Використання цифрового аналізу
дозволяє виявити факти шахрайства, неефективної кредитної та інкасаційної політики,
помилок у бухгалтерському обліку. Для забезпечення такого принципу
бухгалтерського обліку, як «обачність», дебіторська заборгованість за
продукцію, товари, роботи і послуги відображається в бухгалтерській звітності у
чистій реалізаційній вартості, що враховує величину резерву сумнівних боргів.
Питання визначення величини такого резерву потребує доопрацювання в плані
конкретизації методики розрахунку. Слід запропонувати комплексний методичний
підхід до розрахунку резерву сумнівних боргів, розробити комплексну методику
розрахунку такого резерву, що містить аналітичну і математичну моделі
розрахунку [5].
Суть
аналітичної моделі полягає в оцінюванні рівня платоспроможності дебітора на
основі розроблених критеріїв рівня неплатоспроможності, за результатами якого
списують дебіторську заборгованість покупців і відображають списані суми як
сумнівний борг. Процес визначення величини резерву сумнівних боргів з
використанням аналітичної моделі доволі трудомісткий, але він дає змогу
отримувати точний розрахунок величини резерву сумнівних боргів і реальну оцінку
чистої реалізаційної вартості поточної дебіторської заборгованості.
Математична модель визначення
величини резерву заснована на методі класифікації дебіторської заборгованості
за термінами непогашення. Розроблення математичної моделі визначення величини
резерву сумнівних боргів менш трудомістке і забезпечує повне зарахування в
рівних частках суми непогашеної дебіторської заборгованості в такий резерв на
час визнання заборгованості безнадійної [3].
Використання комплексного
методичного підходу до розрахунку резерву сумнівних боргів забезпечує розробку
комплексної політики розрахунку такого резерву, виходячи з всебічного
оцінювання розмірів, складу та термінів виникнення дебіторської заборгованості
за продукцію, товари, роботи і послуги з урахуванням специфіки господарюючого
суб’єкта.
Необхідно також
внести зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції з його
використання щодо рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами». На нашу думку,
класифікація дебіторської заборгованості на ньому не вірна. Сюди увійшли різні
види розрахунків із дебіторами, що можна об’єднати в групи, які неоднорідні за
своєю природою. Наприклад, по субрахунку
372 «Розрахунки з підзвітними особами» сальдо може бути як дебетове, так
і кредитове, тому такі рахунки пропонується класифікувати окремо.
Також ще можна зазначити такі
пропозиції:
1) своєчасно здійснювати контроль за співвідношенням дебіторської
і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості
створює загрозу фінансовій стабільності підприємства і робить необхідним
залучення додаткових джерел фінансування;
2) винаходити можливості збільшення кількості замовників з метою
зменшення масштабу ризику неоплати;
3) контролювати стан розрахунків за простроченими
заборгованостями. В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до
того, що підприємство реально одержує лише частину вартості виконаних робіт.
Тому необхідно розширити систему авансових платежів;
4) своєчасно виявляти недопустимі види
дебіторської
заборгованості [6].
Висновок. Таким чином, загальна
криза неплатежів, яка характерна для сучасної української економіки, та певні
глобальні тенденції значно впливають на стан дебіторської заборгованості
суб’єктів господарювання в Україні.
Зазначені
проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів удосконалення
обліку дебіторської заборгованості,
спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для
прийняття рішень щодо налагодження системи розрахунків з дебіторами, поліпшення
стану простроченої заборгованості.
Список використаної літератури
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10
«Дебіторська заборгованість»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України
від 10 жовтня 1999 р. № 237 зі змінами та доповненнями.
3. Дородня О.О.
Облік та аналіз дебіторської заборгованості: проблеми та шляхи їх
вирішення// www.rusnauka.com.
4. Терещенко В.С., Сударікова К.Г. Облік дебіторської
заборгованості: проблеми та шляхи вирішення// www.rusnauka.com.
5. Шевченко С.С., Шевченко Л.С. Проблеми оптимізації стану
дебіторської заборгованості в умовах антикризового управління// intkonf.org.
6. Сурніна К.С. Удосконалення дебіторської та
кредиторської заборгованості промислових підприємств// www.dissland.info.