Фарбітна Г.В.

Науковий керівник: к.е.н. Кучумова І.Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Мотивація трудової діяльності у розвитку системи соціального партнерства

Трудова мотивація є однією з найбільш актуальних проблем, що існують у процесі трансформації економіки України та формування соціально-орієнтованої економічної системи суспільства.

Важливим завданням для розвитку соціального партнерства є дослідження взаємозв’язку мотивації праці із системою соціального партнерства, виявлення основних тенденцій недостатнього рівня мотивації та незадовільного зв’язку мотиваційних факторів з факторами забезпечення соціальної стабільності і розвитку соціального партнерства на підприємствах.

Cистема соціального партнерства, як особливий механізм регулювання соціально-трудових відносин, склалася лише у другій половині ХХ століття. Основою функціонування та розвитку цієї системи є творче використання принципів тристороннього співробітництва: роботодавців, найманих працівників та органів державної влади.

Як особливий інститут ринкової економіки і соціальної правової держави, соціальне партнерство спрямовано на забезпечення: регулювання різних аспектів трудових відносин, розв’язання трудових спорів, конфліктів і суперечностей, збереження класового миру і злагоди у суспільстві, зростання продуктивності праці.

Система соціального партнерства має стратегічний характер, оскільки дозволяє сформувати і безконфліктно реалізувати довгострокові завдання уряду, націлені на забезпечення соціально-економічного розвитку.

Дослідники і учасники соціально-трудових відносин продовжують відзначати неефективність системи соціального партнерства, формальність і невиконання колективних угод і договорів. Чітко проявляється одностороння монополізація ринку праці роботодавцем, яка супроводжується ростом соціальної  незахищеності працівників і соціальною напруженістю в суспільстві, появою нових форм трудових конфліктів. Для захисту інтересів найманих працівників в Україні створено інституціональну структуру соціального партнерства, але вона досі залишається недостатньо ефективною при реалізації основних соціально-економічних напрямів державної політики. Таке становище можна пояснити специфічними умовами формування і розвитку соціального партнерства в Україні:

· відсутністю соціально-економічних передумов;

· неефективністю та слабкістю профспілок;

· недопустимим майновим розшаруванням населення;

· недосконалим законодавчим забезпеченням системи партнерських відносин;

· корупцією, переважанням корпоративних інтересів і настроїв;

· зрощенням підприємництва з апаратними структурами;

· недосконалою і непродуктивною сформованістю суб’єктів соціального партнерства та їхніх представників;

· значною частиною «тіньової» економіки в Україні, що також не сприяє розвитку соціального партнерства [1, с. 22].

Сучасна ситуація в сфері праці, що склалася на підприємствах, оцінюється як кризисна. Дослідження, які проводилися на початку XXI століття, показали, що структура мотивів праці змінилася на користь посилення ролі матеріальних стимулів. Орієнтація трудової мотивації на рівень первинних, базових потреб є великою проблемою для розвитку як окремої особи, так і суспільства в цілому. Для збалансованого розвитку базових, економічних та соціальних потреб працівників необхідно змінювати та впроваджувати ефективну систему трудової мотивації.

В умовах фінансової кризи, мотивація трудової діяльності повинна засновуватись на такому соціальному партнерстві, яке, з одного боку, уникає конфліктів інтересів шляхом переговорів, консультацій, дотримання умов правових відносин та соціально-економічних інтересів найманих працівників та власників, а з другого - забезпечує постійний розвиток системи соціального партнерства шляхом удосконалення форм стимулювання.

Таким чином, можна зробити висновок, що ідея соціального партнерства та її розвиток в Україні привертає все більше уваги, оскільки досвід індустріально розвинутих країн свідчить про необхідність співробітництва найманих працівників, роботодавців і держави через розвиток системи найманої праці з надійним соціальним страхуванням, охороною здоров’я, гарантіями зайнятості. Тому мотивація трудової діяльності виступає одним з найважливіших факторів формування та реалізації трудового потенціалу країни. Соціальне партнерство та мотивація трудової діяльності є не тільки складовими управління персоналом та його розвитком, вони є складовими внутрішнього господарського механізму підприємства, що забезпечують досягнення раціональної організації виробничих процесів, продуктивності праці на всіх стадіях діяльності підприємства з метою досягнення організаційної досконалості.

Подальше удосконалення системи соціального партнерства в Україні потребує наступного :

· реформування законодавчих та нормативних документів з питань соціального партнерства й соціально-трудових відносин;

· прискорення ухвалення законодавчих документів, які безпосередньо стосуються системи соціального партнерства і її складових;

· проведення додаткових заходів з боку держави, щодо мотивації працівників до участі в соціальному партнерстві [ 2, с. 16].

Література:

1. Гутуряк К.О. Сучасний стан соціального партнерства в Україні / К.О. Гутуряк // Ефективна економіка. -2010. - № 5. - С. 21-24.

2. Метеленко Н.Г. Організаційно-економічні заходи мотивації трудової діяльності у системі розвитку внутрішнього соціального партнерства / Н.Г. Метеленко // Ефективна економіка. -2010. - № 9. - С. 11-16.