Капустяк І.В.

Буковинська державна фінансова академія

Державне регулювання ринку праці в Україні

І. Вступ

Економіка будь-якої країни не може існувати без ефективної діяльності виробничої та невиробничої сфери. Вони збагачують більшу частину бюджету, використовуються в обрахунках основних макроекономічних показниках, що дозволяє визначити рівень розвитку держави. Проте існування кожного виду діяльності не може відбутися без участі людського капіталу, який є суттєвою частиною національного багатства країни. Саме він, будучи частиною сукупного капіталу, є сполученням складових його елементів, а саме: накопичений відповідний стан здоров'я, освіти, здібностей, навичок, енергії, культурного розвитку, як конкретного індивіда, групи людей, так і суспільства в цілому.

Проблема формування, удосконалення та реалізації творчих здібностей людини набуває особливої актуальності, коли вирішується питання про подальші шляхи розвитку цивілізації. Проте поряд з цією проблемою, особливо гостро постало питання реалізації та ефективного використання цих здібностей людини. Зокрема, ключовими на сучасному етапі розвитку людства стали загальна ситуація на ринку праці, який не може бути саморегульованим. Ринкова система господарювання не є ідеальною моделлю суспільного розвитку, їй характерні певні обмеження, ризики та загрози, які спричиняють такі соціальні негаразди, як безробіття, соціальну нерівність, нестабільність ринкової кон'юнктури. Мінімізація цих явищ потребує державного втручання у сферу обігу робочої сили, її відтворення. Процеси, що відбуваються у сфері зайнятості населення, опосередковуються ринковими відносинами, а це означає, що вони перебувають під впливом невизначеності та ризиковості, а відтак потребують активного регулювання з боку держави.

ІІ. Постановка завдання

Мета статті – дослідити ефективність державного регулювання на ринку праці України та проаналізувати ситуацію попиту та пропозиції робочої сили та виплати мінімальної заробітної плати.

ІІІ. Результати

Саме проблемам державного регулювання і, зокрема, ринку праці приділяється значна увага української науки, сучасних учених-економістів і управлінців. Вагомий внесок у розвиток управлінської науки про зайнятість населення, трудовий потенціал зробили Бандесюк О.О. [1], Бражко О.В. [3], Джегур Г.В. [4], Зінкевич Н.І., [5], Міненко В.Л. [6] та ін.

Так, згідно із сучасною методологією, державне управління суспільством представляє собою вироблення та здійснення дії щодо цілеспрямованого свідомого впливу держави на систему в цілому та її окремі ланки [6].

У ринкових умовах державне регулювання економіки являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого й контрольного характеру, здійснюваних правомочними державними органами та громадськими організаціями з метою стабілізації й пристосування існуючої соціально-економічної системи до змінюваних умов. З погляду ринкової економіки регулювання зайнятості являє собою підтримку нормального співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили. Це співвідношення має задовольняти потребу економіки у кваліфікованих і дисциплінованих працівниках, заробітна плата яких є для них достатньою мотивацією до праці. Однак співвідношення між попитом та пропозицією не повинно приводити до надмірного зростання заробітної плати, що може негативно позначитися на національній конкурентоспроможності [3].

Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

Завданням політики зайнятості є стимулювання попиту на робочу силу і зближення структури пропозиції зі структурою попиту на працю. Практично це означає розробку і реалізацію комплексу заходів щодо забезпечення відповідності структури робочої сили структурі робочих місць, яка змінюється.

Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках.

Сучасна політика зайнятості населення України фактично складається лише з окремих малоефективних заходів, які не відповідають міжнародним вимогам. Запровадження елементів зарубіжного досвіду у сфері формування пропозиції робочої сили повинно враховувати обмеження з боку державного бюджету України, а також тенденції розвитку українського ринку праці.

В Україні щорічно проводяться щомісячні статистичні дослідження попиту та пропозиції на ринку праці.

Таблиця 1. Попит та пропозиція робочої сили в Україні [7]

(за січень-жовтень 2008-2010 рр.)

Рік	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб			Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб			Навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантних посадах), осіб
	Загальна к-сть	Темпи		Загальна к-сть	Темпи		Загальна к-сть	Темпи
		росту	приросту		росту	Приросту		росту	приросту
2008	597,75	-	-	193,51	-	-	31,2	-		-
2009	729,46	1.22	0,22	79,29	2,44	-0,59	91,4	2,93		1,93
2010	460,67	0.63	-0,37	77,53	1,02	-0,02	60,6	0,66		-0,34

На основі даних таблиці 1 визначили, що у 2010 р. значно зменшилися темпи росту показників, що є позитивним для країни, а темпи приросту набули від’ємних значень. Отже, ми бачимо деякі зрушення показників за останні роки [6].

Основною причиною повільного росту чисельності зайнятих і спаду безробітних є відсутність досвіду державного регулювання зайнятості в ринкових умовах. У період економічної кризи значні перешкоди виникають через недостатнє фінансування інноваційної діяльності, яка сприяє оновленню робочих місць та приведенні їх стану у відповідність до вимог високотехнологічного виробництва.

Статистичні дані відображають позитивні тенденції, що відбулися на ринку праці, щодо збільшення зайнятості й скорочення безробіття. Однак посилюються соціальні та економічні наслідки безробіття. Це може призвести до зниження рівня доходу в майбутньому через втрату кваліфікації. Внаслідок цього зменшаться шанси знайти високооплачувану, престижну роботу.

Вирішити дану проблему можна завдяки вибору засобів і механізмів регулювання зайнятості та необхідність вироблення загальної концепції політики зайнятості. В сучасній Україні наявні окремі елементи класичного механізму регулювання зайнятості. За якого більшість громадян переймаються проблемою виживання й головним мотивом до праці стає мінімальне матеріальне забезпечення, тоді окрема людина не може не реагувати позитивно на динаміку заробітної плати [2].

Сьогодні механізм регулювання ринку праці здійснюється на: державному, регіональному, на рівні підприємств, включаючи в себе чотири групи заходів з активізації ринку праці, а саме:

1) зі стимулювання пропозиції праці;

2) зі стимулювання попиту на працю;

3) з узгодження попиту та пропозиції робочої сили;

4) з надання опомоги регіональному розвитку [1].

Реалізація державного механізму регулювання ринку праці в умовах економічної кризи полягає у регулюванні кількості робочих місць, процесів найму, вивільнення робочої сили, санітарно-гігієнічних умов праці, продуктивності та ефективності праці [4].

На території України законодавчо встановлено основні центральні органи, що займається питаннями працевлаштування населення. Згідно ЗУ "Про зайнятість населення", прийнятий Верховною Радою України 1 березня 1991 р., такими органоми є Державні служби зайнятості (ДСЗ). Також створено аналогічні комерційні структури, які повинні надавати допомогу для всіх бажаючих знайти більш престижну або високооплачувану роботу (за визначену плату). Вони допоможуть швидше налагодити відносини з міжнародним ринком праці.

Досвід реалізації політики зайнятості населення у країнах Східної та Центральної Європи свідчить про їх спрямованість передусім на розміри та тривалість виплати матеріальної допомоги по безробіттю, запровадження програм професійного перенавчання для безробітних, а також гнучких форм зайнятості та надання матеріальної підтримки зайнятим у режимі неповного робочого дня працівникам. Рівень безробіття в Україні залишається нижчим, ніж у Франції, Ірландії, Португалії, Словаччині, Угорщині, країнах Балтії та США [5].

Крім створення та підтримки функціонування ДСЗ, держава згідно ЗУ "Про прожитковий мінімум" встановлює рівень прожиткового мінімуму, і відповідно до його зміни, згідно ЗУ "Про оплату праці" встановлюється розмір мінімальної зарплати.

Таблиця 2. Динаміка змін місячної мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму в Україні [8]

(на початок і на кінець 2008-2010 рр.)

Рік	Місячна мінімальна зарплата (в гривнях)		Прожитковий мінімум (в гривнях)
			Загальний показник		Працездатні особи
	На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року
2008	515,00	605,00	592,00	626,00	663,00	669,00
2009	609,00	744,00	626,00	701,00	669,00	744,00
2010	869,00	922,00	825,00	875,00	869,00	922,00

Розмір мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму з кожним роком збільшується, і ця тенденція буде продовжуватися. Показники показують істотну різницю зарплати до прожиткового мінімуму, а також можна зробити такий висновок, що в 2008 р. та в першій половині 2009 р. розмір зарплати не відповідає прожитковому мінімуму [8].

Поряд з заходами спрямованими на покращення життя населення, існують і певні «мінуси» діяльності влади. Зокрема, з боку держави існує і певний рівень заборгованості із виплати заробітної плати, що призводить до пригнічення загального стану суспільства, зменшення його купівельної спроможності, а також зменшення довіри до уряду та президента.

Таблиця 3. Заборгованість із виплати заробітної плати [7]

(за січень-жовтень 2008-2010 рр.)

Рік	Україна млн. грн.	Чернівецька обл. млн. грн.	Темпи росту у %		Темпи приросту у %
			Україна	Чернівецька обл.	Україна	Чернівецька обл.
2008	730,6	2,35	-	-	-	-
2009	1549,96	5,53	2,13	2,35	1,35	1,12
2010	1629,17	7,15	1,05	1,29	0,29	0,05

Таблиця 3 показує, що найменше середнє значення заборгованості було в 2008 р., як по Україні, так і в Чернівецькій обл.. Максимальної позначки показник заборгованості досяг у 2010 р. і становив 1629,17 млн. грн. по Україні, якщо порівняти ці дані з кризовим минулим роком, то тоді заборгованість була меншою і становила в середньому 1549,96 млн. грн. у 2009 р., щодо Чернівецької області, то цей показник досяг свого найбільшого значення також у 2010 р., і в середньому дорівнював 7,15 млн. грн., для порівняння у 2009 р. сума середнього боргу становила лише 5,53 млн. грн.

Визначивши темпи росту та приросту по середніх значень даних за 2008-2010 рік Україні та Чернівецькій обл. можна побачити позитивну тенденцію до зменшення росту даних показників, тобто до зменшення суми заборгованості з боку уряду перед населенням.

Рис. 1. Середній показник заборгованості

На Рис.1 графічно зображено відмінність між середніми показниками заборгованості. З даних діаграм бачимо, що сума заборгованість по заробітній платі в Україні набагато більша у 2010 р., ніж у попередньому. Різниця між показниками становить 79,14 млн. грн. – це досить велика сума. Тенденція до збільшення суми боргу спостерігається і у Чернівецькій обл. і становить 1,62 млн. грн. [7].

Отже, узагальнивши аналіз, можна виділити наступні проблеми державного регулювання ринку праці, а саме:

1. Посилення соціальних та економічних наслідків безробіття;

2. Зменшення шансів знайти високооплачувану, престижну роботу;

3. Відсутність досвіду державного регулювання зайнятості в ринкових умовах;

4. Невідповідність між розміром зарплати та прожитковим мінімумом та високі показники заборгованості із виплати заробітної плати.

Можна визначити такі загальні пропозиції, якими доцільно керуватися державним органам управління, здійснюючи політику в цій сфері:

1. Сформувати систему моніторингу за ефективністю чинних регуляторних актів та заходів, здійснених у межах їх реалізації;

2. Ввести систему звітування органів виконавчої влади про втілення тих чи інших рішень в економічну практику;

3. Посилити відповідальність державних службовців за недотримання законодавчих норм і порушення встановлених процедур, та передбачити порядок покарання за неефективне виконання своїх обов’язків.

IV. Висновки

Державного регулювання на ринку праці України є дуже важливим та актуальним у нашій країні. Адже саме державне регулювання вирішує основні проблеми на ринку праці, зокрема безробіття, проблему соціальної нерівності, заборгованості з виплат заробітної плати та інші, а також визначає шляхи підтримки громадян у формуванні, удосконаленню та реалізації творчих здібностей, та їх ефективного використання на сучасному етапі розвитку.

Період кризи негативно позначився на стані ринку праці в Україні, що було наслідком проблем в державному регулюванні ринку праці. Ситуація стабілізувалася у післякризовому періоді, завдяки заходам мінімізації з боку відповідних органів. Проте деякі проблеми залишилися, їх вирішення можливе лише завдяки застосуванню пропозицій по оптимізації та їх ефективному впровадженню в життя.

V. Список використаної літератури:

1. Бандесюк О. О. Заходи активізації зайнятості населення / О. О. Бандесюк // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2009. – №6. – С. 17-21

2. Бендасюк О. О. Державне регулювання зайнятості населення / О. О. Бендасюк // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2009. – №5. – С. 11-17

3. Бражко О. В. Умови та чинники створення ефективної зайнятості в Україні / О. В. Бражко // Економіка та держава. – 2010. – №4. – С. 117-119

4. Джегур Г. В. Державний механізм регулювання зайнятості населення та принципи його формування / Г. В. Джегур // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – №9. – С. 167-173. – Б.: с.172-173

5. Зінкевич Н. І. Збереження трудового потенціалу України в умовах фінансової кризи та роль державної служби зайнятості / Н. І. Зінкевич // Економіка та держава. – 2010. – №3. – С. 8-10

6. Міненко В. Л. Державне регулювання ринку праці та зайнятості населення: теоретичний аспект. – 2009. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2009-2/doc/1/03.pdf

7. Офіційний сайт Державного комітету статистики. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

8. Урядовий портал. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/meetings/timeframe