Павленко М.А.

Науковий керівник: Богач Б.М.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ШЛЯХИ ЗРОСТАННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ підприємства

Анотація. У даній статті досліджено аналіз проблем зростання прибутковості та рентабельності. Розглянуто роль прибутковості та рентабельності в сучасних умовах господарювання, а також безпосередньо вказано шляхи підвищення рентабельності, прибутковості продукції підприємства, з метою виявлення факторів, які впливають на діяльність підприємства.

В сучасних ринкових умовах особлива увага приділяється фінансовій сфері, а найбільш – фінансовому стану підприємства, оскільки він впливає на фінансове становище країни в цілому. Фінансова діяльність підприємства можна відобразити такими складовими: ресурси – витрати – доходи – фінансовий результат.

За цією схемою окремі підприємства вступають у взаємопов’язані відносини з іншими суб’єктами господарської діяльності з метою виконання соціально-економічних функцій та отримання кінцевого фінансового результату. Функціонування підприємства передбачає використання й відтворення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Актуальність даної проблеми і послужила причиною вибору цієї теми для даної роботи.

Метою роботи є визначення суті і значення прибутковості та рентабельності виробництва, а також шляхи їх зростання.

Для аналізу ефективності роботи підприємства використовують відповідні показники рентабельності та прибутковості, які є основними для визначення ефективності виробництва.

Ефективність виробництва — найважливіша узагальнююча характеристика результативності виробництва, яка відображає відношення величини створених товарів і послуг до сукупних витрат праці[1].

Значний внесок у вивчення питань дослідження зростання прибутковості та рентабельності підприємств зробили С.Ф. Покропивний, О.В. Мазуренко, В.В. Посилаєв, П.Т. Саблук, І.Н. Топіха, С.П. Ярошенко, Л. А. Лахтіонова, М.В. Бець, О.В. Павловська та інші.

Незважаючи на велику кількість розробок і значні досягнення в теорії та практиці зростання прибутковості та рентабельності, варто зазначити, що ще існують деякі питання які потребують вирішення.

Міру прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Адже в умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток. А це можна зробити наступними методами:

1) нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

2) здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

3) зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;

4) з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;

5) кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

6) грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;

7) вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Останні три напрями чималою мірою залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів[2].

Одним з найважливіших шляхів підвищення рентабельності даного підприємства є наступні:

1) покращення маркетингу, пов’язане з коригуванням стратегії і тактики маркетингу. Адже на сучасному етапі в Україні на підприємствах маркетингу приділяється незначна увага, неефективно працює відділ маркетингу, внаслідок чого підприємство втрачає багато потенційних споживачів і ринків збуту продукції. Удосконалення роботи відділу маркетингу передбачає:

- виробляти тільки те, що безумовно буде купуватися, тому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою рентабельності і зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високорентабельною, також потрібно удосконалювати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва;

- організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;

- постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;

- приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів. І ця реклама повинна бути ефективною, тобто вона повинна сприяти існуванню зворотного зв’язку, який іде від споживача, на якого направлена інформація, до фірми-відправника інформації.

2) підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції;

3) усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);

4) чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;

5) підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції.

Рентабельність використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає того ж обсягу прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, які вкладені в основні і оборотні засоби (наприклад, реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знизить залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, вивільнить гроші, іммобілізовані в дебіторську заборгованість). Це випливає з самої формули рентабельності виробничих фондів[3].

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників періоду, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних.

Важливе значення як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту й інших цінностей. Фінансові ресурси, вкладені в такі активи, уповільнюють обіговість коштів підприємства, і природно знижують рентабельність виробництва[4].

Для підприємства важливо, щоб воно мало систематичну оперативну інформацію про хід виконання наміченого плану прибутку. Маючи щоденні дані про одержаний прибуток (а вони, як правило, досить точно показують дійсний стан справ і уточнюються за даними бухгалтерського обліку після закінчення поточного місяця), керівництво підприємства має змогу:

1) оперативно впливати на цей процес;

2) оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку з точки зору потреб підприємства.

Отже, підприємства повинні активно шукати всі можливі шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, що повинно сприяти зростанню рентабельності підприємства.

Список використаних джерел:

1. Бець М.В.Планування рентабельності виробництва. // Економіка України. – 2000. - №2.

2. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія.-К.: КНЕУ.-2001.-387ст.

3. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств. // Фінанси України – 2001. - №11.

4. Покропивний С.Ф Економіка підприємства: Підручник – Вид. 3-е, перероб. та доп. – К.:КНЕУ,2006. – 528с.