Толмачова О. В., Плющ Ю. О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені

Михайла Туган - Барановського

Фінансова звітність як основний елемент методу Бухгалтерського обліку

В системі інформаційного забезпечення фінансова звітність займає найважливіше місце, оскільки вона є джерелом інформації для ухвалення управлінських рішень як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами. Найбільш важливою інформаційною системою організації є система бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Дана система дозволяє отримати основну економічну інформацію про організацію, доступну для користувачів. Перед кожною організацією мінімум один раз на рік постає завдання формування повної і достовірної інформації про свою фінансово-господарську діяльність, необхідну внутрішнім і зовнішнім користувачам. Ретельне вивчення бухгалтерської (фінансової) звітності дозволяє розкрити причини досягнутих успіхів або недоліків в роботі, знайти шляхи вдосконалення діяльності організації. Отже, фінансова звітність є по суті «обличчям» компанії. Всі вищеперелічені чинники і зумовили актуальність дослідження даної теми. Метою цієї статті є вивчення вмісту фінансової звітності і порядок її складання. Таким чином, задачами роботи є:

1. Визначення системи вимог до звітності;

2. Виявити чим викликане державне регламентування фінансової звітності;

3. З’ясувати принципи формування звітності підприємства;

В своїй роботі автор спирався на багату спадщину вітчизняної обліково-аналітичної школи, праці учених, що внесли значний вклад до вмісту і порядку складання фінансової звітності, таких як Швець В. Г., Пархоменко В. Н. та інші.

Фінансовий стан підприємства характеризується великою чисельністю показників, такою, що відображає наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Тому визначення фінансового стану підприємства допомагає відповісти на питання, наскільки точним і правильним було використання та управління фінансовими ресурсами.

Залежно від потреб управління, чинних законодавчих та нормативно – правових актів можна сформувати систему вимог до звітності:

I. Правові аспекти:

1) обов’язковість подання;

2) державна регламентація;

3) відповідальність засвідчення;

II. Якісні характеристики:

1) зрозумілість;

2) доречність;

3) достовірність;

4) порівнянність;

Відповідно до чинного господарського законодавства та установчих документів підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам (податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо).

Державне регламентування звітності викликане необхідністю узагальнення показників звітності підприємств, різних видів економічної діяльності з метою розрахунку макроекономічних показників Держкомстату України. З огляду на це державні органи встановлюють єдині правила на форми складання і показники звітності. За порушення цих вимог на керівників та інших посадових осіб підприємства можуть бути накладені адміністративні стягнення.

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер підприємства.

Звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

· автономності підприємства, за я ким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників;

· безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

· періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

· історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

· нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів;

· повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

· послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути пояснена та розкрита в фінансовій звітності;

· обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати зниженню оцінки зобов’язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

· превалювання змісту над формою, за яким операції мають обліковуватись відповідно до їх сутності;

· єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об’єднуючи їх в основні класи згідно з економічними характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових звітів (активи, зобов’язання, власний капітал, доходи, витрати, стаття ).

Складання звітності класифікують за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичність подання, охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного господарства, характером спрямування та використання, ступенем використання обчислювальної техніки.

Підприємства,що мають дочірні або материнські підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають та подають консолідовану фінансову звітність (відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці). А об’єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність (складається за основою діяльності підприємств промисловості, будівельних та проектних організацій, капітального будівництва, наукових організацій тощо).

Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Також підприємство повинно складати квартальну та річну фінансову звітність. Якісна відмінність між квартальним і річним фінансовим звітом полягає в тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річної звітності підтверджуються результатами інвестиції активів і зобов’язань, що забезпечує їх достовірність. Правові основи порядку складання, подання та оприлюднення фінансової звітності закладені в статті 14 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № XIV та Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

Отже, можна зробити висновок, що внутрішні та зовнішні користувачі, маючи належним чином оформлену достовірну фінансову звітність суб’єктів господарювання, зможуть її аналізувати з метою отримання певних характеристик і додаткової інформації для остаточного прийняття рішень щодо цих суб’єктів. Таким чином, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Використана література:

1. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14

2. Швець В. Г., Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 535с.

3. Пархоменко В. Н. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. – Ч. 8. – Луганськ: Футура: ДСД «Лугань», 2005. – 640с.