Наук. кер. Литвинов О.І, Фіошкіна
Д.О.
Донецкий национальный
университет экономики и торговли
имени Михаила Туган- Барановского, Украина
Соціально- демографічне становище в Україні
Сьогодні
соціально-демографічне становище в Україні викликає велике занепокоєння. Спостерігаються
труднощі з наповненням дохідної частини державного бюджету, практично не
поліпшується фінансове становище більшості підприємств. Зменшення обсягів
прямих іноземних інвестицій в Україну засвідчує збереження несприятливого
інвестиційного та підприємницького клімату в Україні. Всі вищезазначені чинники
не могли не здійснити негативний вплив на рівні зайнятості та доходів
населення.
Розгляд даної тема є актуальним, бо в
сучасній економічній ситуації, коли загострюються суперечності в усіх галузях
народного господарства, скорочується виробництво, зростає безробіття,
знижується життєвий рівень населення, існує необхідність концентрації зусиль на
вирішенні найбільш гострих проблем, розробці нових механізмів реалізації
соціальної політики.
Згідно з
даними офіційної статистики, чисельність населення, зайнятого в усіх сферах
економічної діяльності, скоротилася протягом 2005-2009 рр. на 4,8 млн. чоловік
і становила у 2009 році 20 191,5 тис чоловік [1]. Останнім часом
спостерігається тенденція до поступового скорочення частки зайнятих на
підприємствах державної форми власності та її збільшення в недержавному секторі
економіки.
Офіційна статистика
безробітних дивує: рівень безробіття
(за методологією МОП) економічно активного населення працездатного віку в
середньому за I півріччя 2010 років склав 9,2%. Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по
відношенню до населення працездатного віку, на 1 листопада 2010г, склав 1,4%. Допомогу з безробіття отримує ледве більше
половини безробітних. Це означає, що остання половина безробітних вже більше
року не може знайти роботу.
Негативні
тенденції в динаміці зайнятості, доходів та споживання населення знайшли своє
відображення у погіршенні основних показників відтворення населення, стану його
здоров’я і, в результаті, зниження демографічного, трудового та соціального
потенціалу країни. Можна констатувати, що, крім економічної, Україна переживає
ще й глибоку соціально-демографічну кризу, яка загрожує країні
непередбачуваними наслідками у майбутньому.
При цьому навряд чи можна вважати обгрунтованими твердження про обумовленість
демографічної кризи чинниками, які сформувалися ще до
90-х рр.
Соціально-демографічна ситуація в Україні, яка в період після
проведення Міжнародної конференції з народонаселення і розвитку (МКНР, 5–13
вересня 1994 р.) нестримно загострювалася, і через півтора десятиліття
залишається вельми складною і неоднозначною [2].
Серед недоліків формування і реалізації
соціально-демографічної політики директор Інституту демографії і соціальних
досліджень НАНУ, зокрема, назвала відсутність правильно вибраних пріоритетів
при фінансуванні і реалізації цільових комплексних програм (у тому числі
відсутність у ряді випадків окремого цільового фінансування на їх здійснення),
декларативний характер ряду соціальних програм, непослідовність в їх
реалізації; недостатність комплексності і координації дій при вирішенні
соціально-демографічних проблемі [2].
За останній рік українців стало менше ще на 16,6 тис. Проте,
пенсіонерів стало на 1 млн. більше.
Для
сучасного етапу демографічного розвитку України характерне повсюдне скорочення
народжуваності, особливо інтенсивне у великих містах.
В умовах економічної
кризи зростає значущість державної політики стосовно регулювання доходів
населення і, передусім працюючого населення, спрямованої на зупинення
подальшого зниження рівня та утримання їх на базовому рівні, формування у
населення впевненості у завтрашньому дні.
З огляду на це, результативними
заходами є: подолання інфляції; подолання дефіциту держаного бюджету; зниження
податкового навантаження на платників податків (Україна у 2009 р. в рейтингу Forbes посіла останнє, 127-ме місце за податковим навантаженням
[1]) з метою підвищення попиту споживачів і валових приватних внутрішніх
інвестицій; подолання штучного заниження вартості робочої сили; встановлення
мораторію на надання нових пільг для населення; підтримання існуючого рівня
соціальних виплат; індексація заробітних плат і пенсій з врахуванням індексу
споживчих цін з метою підтримання купівельної спроможності населення;
наближення рівнів соціальних гарантій до світових мінімальних стандартів;
створення сприятливого інвестиційного клімату (в Україні інвестиції в основний
капітал у ІІ кварталі 2009 р. зменшилися на 43,3 % порівняно з 39,5 % у І
кварталі) [3]; заохочення впровадження інновацій з метою підвищення
продуктивності праці; посилення державного регулювання процесів, спрямованих на
подолання зростання розшарування населення за рівнем доходів; вжиття заходів
щодо вирівнювання рівня доходів населення, зокрема середньомісячної заробітної
плати за регіонами і видами економічної діяльності; забезпечити високий рівень
зайнятості населення в регіонах України; реалізувати комплекс правових,
організаційно-економічних заходів, спрямованих на легалізацію тіньових доходів;
вдосконалення пенсійного забезпечення з використанням кращого світового досвіду
[2].
Таким чином, враховуючи вищезазначене можна
зробити висновок, що державі необхідно прийняти і запустити в дію програми,
сприяючі підвищенню рівня народжуваності, підвищенню ефективності статевого
виховання і надавати допомогу молодим сім'ям. Для
вирішення цього необхідно: встановлення мінімальних нормативів витрат держави
на охорону здоров'я; розширення переліку тих видів витрат у сфері охорони
здоров'я і культури, які включаються в поняття «захищені статті бюджету» -
витратні статті, які фінансуються першочергово, і т.п.
Література
1. Україна в цифрах у 2009 році. – К. :
Вид-во "Консультант. – С. 194;
2. Шаповал М. Рецепти
подолання бідності // Урядовий кур'єр. –20 жовтня 2009 року. –№ 193. – С. 5;
3. [Електронний ресурс] ukrstat.com.ua.-Назва з екрану.