Г.І. Данилюк

Науковий керівник: О.О. Петращак

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ЗАЙНЯТОСТІ КЕЙНСА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Кейнсіанство — одна з провідних течій сучасної економічної думки. Свою назву отримала від автора основних її концепцій — Джона Мейнарда Кейнса, англійського економіста, державного й політичного діяча.

У своїх наукових творах Джон Кейнс розглядає широке коло проблем, зокрема, проблеми теорії ймовірності, монетарної економіки, наслідки мирної угоди, укладеної після першої світової війни. Проте його головною працею є „Загальна теорія зайнятості, процента і грошейˮ.

Економічні ідеї викладені у цій роботі були із захопленням сприйняті в колах великої буржуазії, як наслідок, західні економісти навіть проголосили „кейнсіанську революціюˮ, яка нарешті переможе марксизм.

Учення Джона Кейнса стало своєрідною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм, які панували в економічній науці до цього року. Світова економічна криза 1929—1933 pp. різко змінила погляди Кейнса, він рішуче й безоглядно пориває з поглядами А. Маршалла, його ідеями фритредерства й висловлює думку про те, що капіталізм доби вільної конкуренції вичерпав свої можливості [3].

Попередниками Кейнса, які розробляли ті чи інші функціональні зв'язки процесу відтворення, можна вважати так звану стокгольмську школу — Б. Умена, Е. Ліндаля; Ф. Кана у Великобританії та А.Ханта у Німеччині. Однак тільки Джон Кейнс чітко сформулював новий напрям економічної теорії — теорію державного регулювання економіки.

На відміну від інших буржуазних економістів, які зосереджували свою увагу на діяльності окремих господарських одиниць, Кейнс значно розширив рамки дослідження, роблячи спробу розглянути національне капіталістичне господарство в цілому, оперувати переважно агрегатними категоріями — споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість, тобто величинами, котрі визначають рівень та темпи зростання національного доходу. Та, головним у методі дослідження Джона Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув встановити причинно-наслідкові зв'язки, залежності та пропорції між ними. Це поклало початок такому напрямку економічної науки, який сьогодні називають макроекономічним [1].

У докейнсіанській політекономії панував мікроекономічний підхід, тобто аналіз економіки з погляду окремих економічних одиниць. Умови процвітання окремої фірми ототожнювалися з умовами процвітання нації в цілому, примноження її національного багатства. Тому у центрі аналізу була окрема фірма, проблеми мінімізації її витрат та максимізації прибутку як джерела нагромадження капіталу. Головна відмінність між макро- та мікроекономічним підходами полягає не в тому, якому фактору — інтересам окремої фірми чи загальним умовам відтворення — надається вирішального значення для економічного зростання країни. Дж. Кейнс віддав перевагу загальноекономічним факторам.

На відміну від неокласиків, Джон Кейнс поставив безробіття в залежність не від заробітної плати, а від браку „ефективного попитуˮ. При цьому він не спростовує повністю неокласичної теорії, погоджуючись з тим, що за умов рівноваги, коли всі трудові ресурси залучено у виробництво, заробітна плата визначається „граничною складністю праціˮ. Проте обсяг зайнятості Кейнс узалежнює не від руху заробітної плати, а від рівня виробництва національного доходу, тобто від сукупного ефективного попиту на споживчі та капітальні блага. Останній же має тенденцію до відставання, до неврівноваженості, що робить повну зайнятість за умов капіталізму явищем винятковим [5].

Важливими були висновки Джона Кейнса про помилковість використання заробітної плати як засобу зменшення безробіття. Оскільки попит на працю і рівень зайнятості визначаються реальною заробітною платою, то зниження номінальної заробітної плати завжди супроводжується еквівалентним зниженням реальної. Крім того, оскільки реальна схильність до споживання у працівників менша за одиницю то вони після зниження заробітної плати витрачатимуть на споживання менше ніж раніше. Саме тому, хоча трудові витрати й ціни знизилися, наступне зниження процентної ставки буде нездатним стимулювати інвестиції, отже зниження заробітної плати призведе тільки до зниження сукупного попиту, а безробіття або збільшиться, або, у кращому випадку, залишиться на тому самому рівні. Практично така ситуація неможлива, оскільки працівники не будуть жертвувати власною заробітною платою заради працевлаштування невідомого безробітного.

Головним об'єктом державного стимулювання попиту мають бути інвестиції. Джон Кейнс пропонує впливати на попит за допомогою кредитно-грошової системи і бюджетної політики. Кредитно-грошова політика спрямована на зниження відсоткової ставки і протидію перевазі ліквідності. Центральні банки, маніпулюючи дисконтною ставкою, нормою обов'язкових резервів і скуповуючи цінні папери на відкритому ринку, збільшують грошову пропозицію. Така політика дешевих грошей повинна стимулювати зростання інвестиційних витрат і збільшення національного доходу. Проте, для подолання негативних впливів на величину сукупного попиту, необхідно приділяти увагу й бюджетній політиці.

Державі рекомендувалося здійснювати пряме бюджетне фінансування інвестиційних проектів з метою стимулювання сукупного попиту. Крім того, змінюючи податкові ставки і податкові пільги, держава може впливати на розміри і потоки капіталовкладень, на фонд споживання, на рівень цін. Серед рекомендацій з керування попитом було надано перевагу протекціоністським заходам в зовнішньоекономічній діяльності, що створюють умови для розширення вітчизняного виробництва, а отже, для збільшення зайнятості і росту національного доходу [2].

Теорія Джона Кейнса сформувалася в 30-х роках XX століття і характеризувала кризову ситуацію, що склалася у світовій економіці після Великої Депресії. Теорія Кейнса статична, оскільки аналізувала економіку в стані кризи і тільки в короткостроковий період. Але в період порівняно стійкого економічного зростання, що настав після Другої світової війни, проблема підтримки рівноваги перемістилася в сферу з'ясування умов забезпечення стабільних темпів росту в довгостроковій перспективі. Для аналізу цих процесів використовується кейнсіанський теоретичний апарат, на основі якого будувалися моделі, які відбивають різні стани економіки, що розвивається, які виникають у процесі циклічних коливань.

Сучасні прихильники Кейнса відмовляються від ортодоксальних положень його вчення, наголошуючи на необхідності державного регулювання сукупного попиту в органічному взаємозв'язку з пропозицією і доходами, посиленні методів монетарного регулювання (Д. Робінсон, П. Сраффа та ін.). У політиці доходів вони вбачають засіб вирішення таких найболючіших проблем економіки, як інфляція та зайнятість.

Багато послідовників Кейнса обстоюють довготермінове регулювання економіки у формі національного планування, найактивнішу участь держави в структурній перебудові економіки, в координації економічної політики у міжнародному масштабі [4].

Окремі раціональні сторони кейнсіанства (активізація інвестиційних процесів з боку держави, зростання заробітної плати під контролем держави тощо) можуть бути використані в Україні.

Управління трансформаційною економікою вимагає створення його нової парадигми, а саме:

- поєднання методів ринкового регулювання, що базуються на зворотних зв'язках, з державним регулюванням соціально-економічних процесів;

- формування та функціонування ринкових господарюючих суб'єктів як відкритих соціально орієнтованих систем;

- регулювання антициклічне, яке має короткостроковий характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань;

- прогнозування, яке має довгостроковий характер, направлене на регулювання обсягів капіталовкладень;

- самоврядування на всіх рівнях і перехід до поліцентричної системи господарювання.

В наших умовах економіка України ще достатньо довго залишатиметься постсоціалістичною і напівринковою. А це означає існування протягом відносно тривалого часу поряд з приватним сектором потужного державного, передбачаючого необхідність досить жорсткого макроекономічного регулювання. Кажучи про те, які істотні сторони соціально орієнтованої економіки необхідно буде адаптувати на Україні, потрібно виходити з схожості (навіть віддаленої) між сучасною економічною ситуацією в Україні і в тих країнах, які першими могли використовувати в економічній політиці принципи кейнсіанства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко та інші. – КНЕУ, 2007.

2. Чухно А. А., Юхименко П. І., Леоненко П. М. Сучасні економічні теорії: Підручник / За ред. А. А. Чухна. – К.: Знання, 2007. – 878.

3. Юхіменко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень. Навчальний посібник. – Київ, «Знання – Прес», 2009.

4. Кушнір В.С. Історія економічних вчень: Навчальний посібник. – Харків: Еспада, 2004. – 208 с.

5. Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник. – Київ: „Центр навчальної літератури”, 2008. – 220 с