Бендерська В.І.

Науковий керівник: Гордієнко Є.С.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ ВАЖЛИВІШИХ

НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

Соціальний захист населення завжди являвся необхідним напрямом державної політики України, але з огляду на сучасну ситуацію у державі можна сказати, що це питання розглянуте недосконало. Потребує рішення проблема, яка обумовлена реалізацією соціальної політики України.

Аналізуючи ступінь проблеми формування і реалізації соціальної політики, можна сказати, що в роботах таких авторів, як В. Гошовська, В. Креміня, Л. Ліпіча, О.Новікової, О. Скрипнюк значна увага приділяється питанням, що стосуються окремих аспектів соціальної сфери, а також вплив соціальної політики на доходи фізичних та юридичних осіб.

Людина, її життя, і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека являються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави у сфері соціального захисту [2,c.3-5].

Виходячи з вище зазначеного, відмітимо, що метою дослідження є розробка механізмів державного управління соціальною сферою в області регулювання доходів населення в умовах макроекономічної нестабільності.

Разом з тим, необхідно визначити можливості реалізації соціальної політики у напрямі соціального захисту населення на підставі розробки і впровадження механізмів державного регулювання розвитком економічної бази установ соціального захисту.

Ринкові відносини, що реалізуються в Україні, в значній мірі ускладнюють виконання установами соціального захисту населення своєї головної мети. Падіння обсягів виробництва, що спостерігається останнім часом, може призвести до зменшення відрахувань підприємств до державного бюджету. Крім того, наслідки світової фінансової кризи, що спостерігаються в Україні, спричиняють зниження рівня життя громадян країни. Все перераховане істотно збільшує навантаження на діяльність установ соціального захисту населення [1, c.259-262].

Недоліки державного регулювання формування і розвитку економічної бази установ соціального захисту населення приводять до різних диспропорцій, зокрема неефективного розподілу фінансових ресурсів між установами соціального захисту населення, перевиробництву або дефіциту в наданні окремих видів соціальних послуг. Також, не є розробленою сучасна методика розподілу фінансових ресурсів між установами соціального захисту населення на регіональному рівні, відсутня необхідна ефективність, прозорість і чіткість надання соціальних послуг на рівні місцевого самоврядування [4, c.12-16].

Крім того, особливістю сучасного етапу розвитку країни є зростання регіональної диференціації в доходах і рівні життя населення, що ускладнюється нерівним, залежним від місця проживання доступом громадян до отримання гарантованих державою мінімальних доходів [2, c.5-8].

Ситуація в сфері доходів і рівня життя, що склалася в Україні за останні роки, а також неадекватність наявним проблемам заходів сучасної соціальної політики, вимагають уточнення механізму державної дії на сферу розподільних відносин.

Розглядаючи трансфертну політику, як один з безпосередніх державних важелів підвищення доходів населення, можна відзначити, що в рамках її реалізації високу практичну значущість має оцінка матеріального стану різних прошарків і соціальних груп населення, різних сімей, а також споживчих ресурсів, необхідних для забезпечення оптимального рівня життя населення в Україні. У зв'язку з цим, важливим є аналіз можливості застосування нормативних споживчих бюджетів як критерію, що визначає об'єкти державної соціальної політики, розміри мінімальних грошових доходів, а також інструменту, що збільшує адекватність розподілу трансфертів по регіонах країни. Система нормативних споживчих бюджетів повинна відігравати важливу роль під час проведення моніторингу, аналізу і прогнозування структури населення по рівню доходів [5, c.5-10].

Крім того, за роки формування та становлення ринкових відносин украй обмежені заходи держави із забезпечення мінімально прийнятного рівня життя незахищених верств населення, практично не були реалізовані. Кризову ситуацію з низкою невирішених проблем щодо забезпечення зростання доходів і рівня життя населення може істотно посилити фінансово-економічна криза 2008 року.

Вирішення проблем формування державної політики соціального захисту населення в сучасних умовах макроекономічної нестабільності потребує розробки рекомендацій по вдосконаленню державного регулювання соціальної сфери суспільства в умовах ринкової системи господарювання. Потребує аналізу система соціального захисту населення України, її елементів з виділенням установ соціального захисту населення як інституту, що виконує функції надання соціальної допомоги і обслуговування. Необхідним є впровадження системи інформаційного забезпечення, уточнення поняття «заощадження населення, потрібна оцінка і розробка основних напрямів державної політики по активізації інвестиційного використання заощаджень населення України [3, c.218-222].

У висновку можна відмітити, що основною перешкодою економічному зростанню, як основи підвищення рівня життя населення України є інвестиційний голод, тобто відсутність необхідних інвестицій в реальний сектор економіки. Однією з глобальних проблем економічної політики України є пошук реальних джерел інвестицій, а також створення необхідних передумов для формування і використання інвестиційних ресурсів в реальному секторі економіки. Проте держава у пошуках реальних джерел інвестицій не робить ставку на заощадження населення. Існуюча державна політика в цій сфері недостатня, щоб розраховувати на активну притоку заощаджень населення в реальний сектор економіки.

Література:

1. Гошовська В. Соціальна держава: типи, сутність, зміст // Вісн. Нац. академіїї держ. управління при Президентові України. — 2009 — № 3. —С. 259—265.

2. Кремень В. Сучасна філософія освіти як визначний фактор авторитету соціальної держави: Філософія освіти // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. — 2008 — № 2. — С. 3 — 10.

3. Ліпіч Л. М. Соціальна держава (соціологічний аспект аналізу) // Вісник / Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. — К., 2009 — № 3 (27). — С. 218—222.

4. Новікова О. Ф. Соціальна держава: концептуальна основа, критерії визначення та стратегічні пріоритети // Социально-экономические аспекти промышленной политики: Упр. чел. ресурсами: государство, регион, предприятие: Сб. науч. тр. — Донецк, 2009 — Т.1. — С. 12—18.

5. Скрипнюк О. Соціальна держава в Україні: конституційно-правові основи, принципи та фактори побудови: Конституційне право // Бюл. М-ва юстиції України.— 2007. — № 10.— С. 5—13.