Право / 1. Історія держави і права

К.ю.н. Коритко Л. Я.

Івано-Франківський факультет

Національного університету «Одеська юридична академія», Україна

ОХОРОНА ТВАРИННОГО СВІТУ

ЗГІДНО АВСТРІЙСЬКОГО КРАЙОВОГО ЗАКОНУ

1875 РОКУ

Тваринний світ є важливою частиною природних багатств будь-якої держави. Враховуючи ту обставину, що західні території сучасної України близько 2-х століть (з 1772 року по 1918 рік) перебували в складі Австрійської імперії, вважаємо необхідним дослідження порядку правового регулювання природних об’єктів в системі права Австрії в зазначений період.

Відносини в галузі охорони і використання тваринного світу в Австрійській імперії (і в періоди належності до неї українських земель) не були предметом окремого вивчення сучасними науковцями. Тому, коротко зупинимось на характеристиці законодавства про охорону тваринного світу, що діяло на західноукраїнських землях в австрійський (австро-угорський з 1867 року) період. Мова йде, насамперед, про австрійський крайовий Закон про охорону тваринного світу (Устав про охорону звірини) від 30 січня 1875 року [1].

Тваринний світ, як і інші природні об’єкти, виконує екологічну, економічну та інші функції, він є джерелом духовного і естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарських сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Це зазначено в українському Законі «Про тваринний світ», який прийнятий в новій редакції у 2001 році [2].

В ХІХ столітті підпадали під правову охорону крайового закону 1875 року дикі тварини. Зокрема, заборонялося полювання, вилов та забій диких тварин в певні періоди. Наприклад: оленів з 1 січня по 30 червня, зайців з 1 лютого по 15 вересня, фазанів і куропаток з 15 січня по 15 серпня, перепелів і диких голубів з 1 листопада по 15 липня, водних птахів (дикі гуси та дикі качки) з 15 квітня по 15 червня [1]. Цим же законом передбачалося, що на відстріл лані необхідний спеціальний дозвіл Ц.(ісарсько) К.(оролівського) Намісництва.

За порушення правил полювання винні особи сплачували штраф в розмірі від 5 до 50 золотих ринських. У випадку відстрілу великої кількості тварин (поняття «велика кількість» законодавством не визначена – Л. К.), або при повторному порушенні штраф збільшувався до 100 золотих ринських. Згідно § 7 закону виручені кошти перераховувалися в фонд бідних (убогих) тієї громади, на території котрої здійснено правопорушення. Якщо з певних причин винна особа не могла сплатити грошову суму, тоді починало діяти жорстке правило: грошова кара замінювалася арештом, за кожні 5 зл. р. штрафу – 1 день арешту.

Що ж до сучасного українського законодавства [2], то правовій охороні підлягають такі об’єкти тваринного світу:

дикі тварини – хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;

– частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

– продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Охороні також підлягають також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції.

До об’єктів тваринного світу не відносяться сільськогосподарські, свійські тварини.

Як бачимо, на даний час розширені межі правового регулювання тваринного світу. Але, не варто забувати, що пройшло більше ніж сто років між цими двома законодавчими актами. Тим більше, що дослідженню підлягав крайовий закон, що діяв на території окремих країв. Принагідно зазначимо, що в Австрії був прийнятий також державний Закон про полювання 1849 року.

Отже, одним з основних нормативно-правових актів, який регулював правовідносини з приводу охорони тваринного світу на території сучасних українських земель в складі Австрійської імперії є Закон про охорону тваринного світу (Устав про охорону звірини) від 30 січня 1875 року. Він діяв протягом другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. на території Галичини, Володимирії та Краківського князівства.

В даному законі вперше в австрійському праві подано перелік тварин, на яких заборонялося полювання на території вищезазначених адміністративних одиниць в конкретні періоди календарного року. Також зазначена міра відповідальності за порушення встановлених правил полювання. Вважаємо доцільним подальше вивчення австрійського природоохоронного законодавства ХІХ ст. і здійснення порівняння з сучасними нормативними актами України.

Список літератури:

1. Оустава зъ дня 30. Съчня 1875, обовязуюча для Королевства Галицїи и Володимирїи вразъ зъ Великимъ Княжествомъ Краковскимъ о охоронъ звърины // Въстникъ законовъ и роспоряжєнїй краєвыхъ для Королевствав Галицїи и Володимерїи разомъ съ великимъ Княжествомъ Краковскимъ. – Рокъ 1875. – № 10, часть ІІI : выдано и розослано дня 6. Лютого 1875. – Львовъ : Зъ печатнъ Л. І. О. Рогоша, 1875. – С. 23–25.

2. Закон України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97 (з наст. змінами та доповненнями).