Экономические науки/8. Математические методы в экономике

Соловйова У.В., Порохня Ю.Л.

науковий керівник к.п.н., доц. Клочко О.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Оптимізація зернових потоків
сільськогосподарських підприємств

Важливою умовою існування зернового ринку є наявність альтернативних шляхів реалізації зернової продукції, коли поряд із державними закупівельними організаціями на ринку присутні й інші агротрейдери. У таких умовах посилюється вплив ринкових факторів (попиту і пропозиції) на формування ціни та структури пропозиції зерна. В основі вибору стратегії господарювання перед сільськогосподарськими товаровиробниками покладена основна доктрина ринкової економіки: виробляти те, що можна продавати з найбільшою для себе вигодою. Однією із досконалих форм розвитку зернового ринку є біржова торгівля, яку з метою прискорення трансформаційних процесів в аграрній сфері необхідно застосовувати та удосконалювати. Подальший розвиток ринкової інфраструктури України полягає в освоєнні ресурсозберігальних компонентів на основі збереження та модернізації традиційних прямих комерційних зв’язків: торгові доми, біржі, обслуговуючі підприємства.

Різкі зміни цін на біржовому ринку можуть суттєво зашкодити виробничій діяльності зернопереробних підприємств, тому держава повинна регулювати попит і пропозицію шляхом державних закупівель сільськогосподарської продукції та реалізації її на ринку у відповідний момент.

З метою активізації біржової торгівлі можна запропонувати наступні заходи: виважене державне втручання у роботу бірж; розробка і впровадження системи розрахункових палат; розробка і впровадження механізму фінансування сезонних сільськогосподарських робіт; створення умов для залучення якомога більшої кількості клієнтів [2].

Типовою рисою функціонування сучасного зернового ринку є здійснення операцій з давальницькою сировиною. Якщо на ринку продовольчого зерна операції з давальницькою сировиною здійснюються посередницькі структури, численні агротрейдери, тобто, зерно, отримане, як правило, за рахунок бартерних операцій з товаровиробниками, переробляється на борошно, то на ринку фуражного зерна переробку на давальницьких засадах здійснюють сільськогосподарські підприємства суспільного сектора, отримуючи в якості готової продукції комбікорми для власного використання.

Власник давальницької зерносировини має враховувати наступні фактори у процесі вибору переробного підприємства: відстань до переробного підприємства, а саме транспортні витрати (Т); вартість послуг (В); вихід продукції (загальний обсяг основної продукції та якість) (Vосн. пр.).

Оптимальний вплив цих факторів досягається при мінімальній сумі транспортних витрат і вартості послуг по переробці та максимальному виходу основної продукції, тобто:

Т + В → min,

Vосн.пр. → max.

Розглянуто діяльність елеватора з позицій економіко-математичного моделювання як логістичну систему просування матеріальних зернових потоків. Давальцями можуть виступати як виробники зерна, так і посередницькі комерційні структури.

Раціоналізація зернових потоків з господарств на елеватор через формування і реалізацію логістичної моделі дозволяє сформувати наступний критерій оптимізації:

де х_ij – кількість перевезеного зерна з і-го господарства на j-й елеватор;

с_ij – собівартість одиниці перевезеного зерна з і-го господарства на j-й елеватор;

Отже, підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу може бути досягнуто за рахунок: ліквідації монополізму на всіх ланках просування продукції від виробника до споживача, високого рівня внутрішньої і зовнішньої конкуренції, свободи вибору форм, каналів і обсягів збуту зерна, вільного переміщення зерна по території країни в рамках єдиного економічного простору, встановлення ринкової ціни на основі попиту і пропозиції, формування системи державного регулювання зернового ринку, розвитку оптової торгівлі зерном, крупних торгових структур з необхідною інфраструктурою та наявності обґрунтування експортно-імпортної політики в інтересах підтримки вітчизняного виробника.

З метою підвищення ефективності переробки зерна необхідно здійснити комплекс взаємоузгоджених техніко-технологічних та організаційно-економічних заходів, пов’язаних з вдосконаленням структури основних фондів, підвищенням ступеню використання виробничих потужностей, застосуванням нових ресурсозберігаючих технологій, запровадження комплексної та безвідходної переробки сировини, підвищенням якості кінцевої продукції за рахунок використання новітніх технологій переробки зерна.

Література:

1. Носенко В.А., Чередник В.І. Сучасний стан виробництва зерна та розвиток інфраструктури регіонального ринку // Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал. – 2004. – №4 (114). – С. 125-129. (Особисто зроблений аналіз сучасного стану зерна регіонального ринку).

2. Носенко В.А. Оцінка економічної ефективності виробництва зерна в умовах ринку // Збірник наукових праць „Економіка: проблеми теорії і практики”. Випуск 193. – 2004. – С. 819-824.

3. Скрипка А.Г. Методы оптимизации управления сельскохозяйственным производством.-К: Урожай, 2007.