Душкова К. М.

Науковий керівник: Черничук Л. В.

Буковинська державна фінансова академія

Стан та особливості адміністрування податку на додану вартість

Сучасна економічна ситуація в країні обумовлює необхідність ефективного управління державними фінансами. В центрі уваги знаходиться процес оподаткування, виступаючи головною умовою формування фінансово-бюджетних ресурсів держави. При цьому, значної уваги потребує податок на додану вартість, як один із основних бюджетоутворюючих податків.

Наукове вирішення проблем застосування, удосконалення податку на додану вартість, як і непрямих податків в цілому знайшло своє відображення у дослідженнях таких вчених як В. Андрущенко, О. Василик, В. Геєць, І. Луніна, В. Опарін, О. Резніченко, В. Суторміна, В. Федосов, Т. Василькова, С. Гринкевич, О. Жукевич, Л. Новосельська, О. Угровецький. Проте, деякі питання застосування ПДВ в Україні й досі носять дискусійний характер.

Податок на додану вартість є особливою формою податку з обігу, що введена в більшості європейських країн. Він зберігає переваги багаторівневого податку з обігу щодо оподаткування всіх ступенів просування товару, але водночас ліквідує його головні недоліки – кумулятивний ефект і штучне збільшення оподатковуваного обігу. Об’єктом оподаткування ПДВ є додана вартість, тобто вартість створена на конкретному етапі руху товару. По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до знову створеної вартості – до частини національного доходу, виробленої в цій господарській одиниці. Оподаткування саме доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, які цей суб'єкт господарювання сплатив під час купівлі товару, оплати робіт чи послуг. Саме це призводить до ліквідації каскадного ефекту, властивого для багатоступінчастого податку з обігу [2, 179].

Економічна суть ПДВ полягає у створенні сприятливої економічної ситуації в країні шляхом забезпечення стимулюючого значення для всіх ланок господарювання.

Оскільки податки забезпечують формування фінансової бази держави, проаналізуємо частку найвагоміших податків у загальній структурі податкових надходжень до Зведеного державного бюджету України у 2009 році [8] (рис. 1.).

Рис. 1. Структура окремих податків у загальному обсязі податкових надходжень до Зведеного бюджету України у 2009 році.

Як видно, найбільшу частку у податкових надходженнях займає податок на додану вартість, а саме 72,2 млрд. грн., тобто 55 %. Зважаючи на важливість та необхідність ПДВ у загальній податковій системі, розглянемо динаміку надходжень даного податку до Державного бюджету України протягом 2004-2009 років [6-8] (табл. 1.).

Аналізуючи представлені дані, можна стверджувати про неможливість відмови від застосування ПДВ у податковій сфері України, адже він має значний вплив на формування бюджету країни в цілому. Протягом 2004-2008 років ПДВ відіграє значну роль і підтверджує свій статус головного бюджетоутворюючого податку. Так, обсяг надходжень податку на додану вартість у 2004 році становив 16,7 млрд. грн., а у 2008 році – 92,1 млрд. грн., що у 4,5 рази більше. Таке значне зростання пояснюється тим, що у 2004 році лише утверджувалась система оподаткування ПДВ і була досить стабільною та приносила прогресивні результати. На відміну від 2004 року, 2008 рік можна назвати «роком ПДВ», оскільки саме цьому податку приділялася найбільша увага та зроблено суттєві кроки з удосконалення його адміністрування.

Таблиця 1

Динаміка доходів Державного бюджету України за 2004-2009 роки

Показники	Період
	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Доходи Державного бюджету України , млрд. грн.	68,74	103,87	131,95	165,94	231,69	200,56
ВВП, млрд. грн.	345,11	441,45	544,15	720,73	948,06	914,72
Податкові надходження бюджету, млрд. грн.	44,85	74,48	94,81	116,67	167,88	131,81
Податок на додану вартість, млрд. грн.	16,73	33,8	50,4	59,38	92,08	72,21
Темп приросту обсягу надходжень ПДВ порівняно із попередніми роками, %	+0,2	+102,0	+49,1	+17,8	+55,1	-21,6
Частка ПДВ у доходах бюджету, %	24,3	32,5	38,2	35,8	39,7	36
Частка ПДВ у податкових надходженнях, %	37,3	45,4	53,2	50,9	54,8	54,8
Частка ПДВ у ВВП, %	4,8	7,7	9,3	8,3	9,2	7,9

Визначальними факторами, які вплинули на збір ПДВ, стали ліквідація вексельних схем розрахунків з ПДВ на кордоні, запровадження розшифровок податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів, а також темпи зростання експортно-імпортних операцій, які вдвічі більші, ніж закладалися у бюджеті. Вказані чинники позитивно вплинули на збір ПДВ у цілому по державі. Темп зростання ПДВ у 2008 році порівняно із попереднім роком становив 55,1 % (при інфляції 22,3 %). Збір податку з ввезених в Україну товарів зріс у 1,9 рази (2007 рік – 41,7 млрд. грн., 2008 рік – 79,4 млрд. грн.), а з вироблених в Україні товарів – на 23,3 % (2007 рік – 36,5 млрд. грн., 2008 рік – 45,0 млрд. грн.) [1, 129]. Питома вага загального збору ПДВ у ВВП зросла з 8,3 % у 2007 році до 9,2 % у 2008 році. Починаючи з 2009 року обсяг надходжень ПДВ до бюджету почав зменшуватись, що спричинено фінансово-економічною кризою, розпочатою у вересні 2008 року. Загалом податок на додану вартість займає 30-40 % у доходах державного бюджету. У структурі доходів бюджету держави даний податок становить у 2009 році 36 %, а у 2008 році – 39,7 %. Таке зменшення зумовлено, в першу чергу, скороченням доходів бюджету в порівнянні з попереднім роком на 31,1 млрд. грн., тобто на 13,4 %. У зв’язку із зменшенням податкових надходжень частка ПДВ у ВВП становила 7,9 % у 2009 році поряд з 9,2 % у 2008 році. В цілому у податкових надходженнях ПДВ займає провідне місце і становить у 2009 році 54,8 %.

Загалом, у 2009 році ПДВ надходить меншим обсягом до Державного бюджету України, що зумовлено зменшенням імпортних операцій, звуженням сфери виробництва, обмеженням платоспроможного попиту населення внаслідок економічних потрясінь, в першу чергу інфляцією, що зумовлені економічною кризою.

Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як засобу фіску в доходах державного бюджету України є визначною. Ця форма оподаткування споживання перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, при доволі високій ставці (основна діюча 20 %) і стрімкій інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо загострює соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування даного податку.

Доцільно також розглянути стан чистих надходжень ПДВ до бюджету за вирахуванням із загальних надходжень обсягу відшкодованих коштів за податком (рис. 2.) [6-8]. Це дозволить більш точно і чітко зрозуміти стан поступлення ПДВ та проаналізувати його доцільність та фіскальну сутність.

Як свідчить статистика, основні показники розрахунків з ПДВ зростали майже за всю новітню історію його функціонування. Зокрема, валові надходження податку за 2004-2008 роки зросли з 16,73 млрд. грн. до 92,08 млрд. грн., тобто на 450,4 %. За цей же період розміри відшкодування зросли з 12,3 млрд. грн. до 22,4 млрд. грн., тобто на 82,1%. Тобто сума чистих надходжень із ПДВ зросла з 4,43 млрд. грн. до 69,68 млрд. грн. Дещо інша тенденція спостерігається з 2009 року. У 2009 році обсяг чистих надходжень ПДВ зменшився до 40,7 млрд. грн., що на 29 млрд. грн. менше, ніж у 2008 році.

роки

Рис. 2. Динаміка надходження ПДВ у 2004-2009 роках, млрд. грн.

Надзвичайно важливим і проблемним питанням податкової системи України є законодавча база. Чинне законодавство налічує близько 600 законів та підзаконних актів, які регламентують податкову систему. Варто зазначити, що основною нормативно-правовою базою щодо адміністрування ПДВ є Закон України «Про податок на додану вартість» від 1997 року. Проте, починаючи з 2011 року в Україні буде діяти Податковий кодекс України, як комплексний законодавчий акт, правові норми якого регулюватимуть взаємовідносини платників податків і податківців у процесі справляння податків.

У Податковий кодекс внесено ряд коректив та доповнень порівняно із діючою законодавчою базою, що стосуються процесу оподаткування. Проте, механізм справляння податку на додану вартість не зазнав значних змін. Основну увагу при розробці Податкового кодексу приділили зниженню ставки оподаткування. Податковим кодексом України визначено, що основна ставка податку, яка встановлюється від бази оподаткування, становить 20 відсотків (з 01.01.2012 р. застосовується ставка – 19 відсотків; з 01.01.2013 р. застосовується ставка – 18 відсотків; з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. застосовується ставка - 17 відсотків) [5]. Проте, потрібно пам’ятати, що від зниження ставок непрямих податків найбільшою мірою виграють виробники, а не споживачі. Лише на конкурентних ринках зниження ставок ПДВ призведе до зменшення ціни товарів та послуг. Натомість в багатьох секторах економіки зменшення ставок ПДВ сприятиме зростанню рентабельності підприємств, які будуть залишати у своєму розпорядженні кошти, що раніше йшли на сплату ПДВ. Позитивним моментом таких змін є зменшення вхідного порога для входження нових підприємств на ринок, оскільки вища рентабельність дозволить новим підприємствам інвестувати більші обсяги коштів у розширення виробництва. Це, у свою чергу, має призвести до розвитку конкурентного середовища на ринках товарів та послуг [4, 167]. Також введенні податкові пільги, які орієнтовані в більшості на великий бізнес (вільним економічним зонам, технологічним паркам та ін.), які розглядаються як засіб стимулювання інвестицій та інновацій, підвищення економічної та фінансової активності підприємств. Негативними сторонами пільгового оподаткування може стати те, що окремі підприємства, які будуть користуватися пільгами, тобто наближені до органів влади, отримають додаткові переваги в конкуренції з іншими підприємствами, і як результат, поступово витіснять та приведуть до руйнації середній та малий бізнес, який не буде користуватися пільгами. Однак є ризик, що введення системи пільг вибраним підприємствам, дасть можливість отримувати надприбутки бізнесу, близькому до влади, мільярди гривень залишаться в тіні, не потрапивши до державного бюджету.

У сфері застосування податку на додану вартість існує множинний спектр проблем щодо його адміністрування та відшкодування, які набувають все більшої ваги та потребують негайної їх ідентифікації та усунення.

Найбільш актуальними проблемами у сфері використання податку на додану вартість є:

- нестабільність у законодавчій сфері;

- недостатньо відведена увага регулювальній функції ПДВ;

- обмеження платоспроможного попиту споживачів;

- відволікання обігових коштів підприємства;

- економічно не виправдана система пільг;

- завищена ставка ПДВ;

- подвійне оподаткування;

- адміністративна важкість;

- істотний вплив на загальний рівень цін;

- регресивність щодо малозабезпечених верств населення;

- високі адміністративні витрати на організацію процесу нарахування й утримання податку;

- несумісність з іншими типами універсальних акцизів;

- ухилення від сплати податку;

- наявність великої заборгованості за відшкодуванням ПДВ.

Дослідивши недоліки функціонування податку на додану вартість, можна запропонувати наступні напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ:

1) встановити диференційовані ставки податку на додану вартість;

2) при визначені доданої вартості потрібно зменшувати виручку на суму всіх матеріальних витрат, включаючи амортизаційні витрати;

3) спростити механізм справляння податку на додану вартість;

4) обмежити перелік пільг, залишити тільки пільги, що стосуються предметів першої необхідності;

5) змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та посередницької діяльності.

Таким чином, в Україні спостерігається тенденція до зниження фіскальної ефективності ПДВ і, як наслідок, вимог відшкодування податку в порівнянні з темпами зростання ВВП. Оптимальним шляхом його реформування слід вважати подальше удосконалення механізму ПДВ та одночасної адаптації вітчизняного законодавства з питань ПДВ до норм ЄС.

Отже, у сфері справляння податку на додану вартість існує цілий ряд невирішених проблем та недоліків, які потребують значної уваги. Тому, необхідно ідентифікувати дані проблеми та виробити ефективні шляхи покращення механізму справляння ПДВ, покласти край аферам фіктивних експортерів з відшкодування податку, що підривають ефективність усієї фіскальної системи, а це, в свою чергу, забезпечить досягнення позитивного результату в даній сфері у перспективі.

Список використаної літератури:

1. Василькова Т. В. Оцінка факторів впливу на обсяги надходжень податкових платежів до бюджетів усіх рівнів / Т. В. Василькова, М. С. Лаба, Т. М. Єгорова // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2009. – №3(46). – С. 122-129.

2. Гринкевич С. С. Податок на додану вартість у контексті непрямого оподаткування / С. С. Гринкевич, Г. В. Севастьянова, М. М. Голубка // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – вип. 19.12. – С. 178-186.

3. Жукевич О. М. Актуальні проблеми застосування ПДВ в Україні / О. М. Жукевич // Економічний простір. – 2009. - №22(2). – С. 258-264.

4. Паньків В. М. Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україні / В. М. Паньків, О. М. Саранчук // Інноваційна економіка. – 2008. – №3. – С. 166-170.

5. Податковий кодекс України від 15.06.2010 р. N 6509. - [сайт www.portal.rada.gov.ua].

6. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [сайт www.ukrstat.gov.ua].

7. Офіційний сайт Державної податкової адміністрації [сайт www.sta.gov.ua].

8. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [сайт http://www.minfin.gov.ua].