Экономические науки/ 3.Финансовые отношения

Сутковая У. А., Чимирис С.В.

Донецький національний університет економіки та торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Україна

Укріплення фінансів місцевих бюджетів шляхом реформування системи оподаткування України

В процесі формування стабільно зростаючої економічної системи важливим аспектом являється рівень державного впливу на економічні процеси. Для найбільш ефективного функціонування економіки країни необхідно, щоб був чіткий розподіл між завданнями, правами та обов’язками державної та місцевих влад. Найкращим варіантом такого розподілу вважається максимально можлива передача державних повноважень органам місцевого самоврядування, що передбачає забезпечення можливості формування достатніх обсягів фінансових ресурсів. Фінансам України притаманна одна особливість - більшість загальнодержавних фінансових ресурсів концентруються в «руках» органів центральної влади (у січні 2010 року до зведеного бюджeту Укрaїни надійшло понад 11,44 млрд.грн. податків та збoрів, що нa 30%, або 2,634 млрд.грн, більше, ніж за аналогічний період минулого року)[1], що відображає незбалансованість фінансової системи та необхідність реформування відносин у сфері місцевих фінансів.

Проблематика формування місцевих бюджетів відображена в багатьох наукових працях таких вчених: Василик О., Кравченко В., Огонь Ц.Г., Лютий І.О., Слухай С.В., Здерка Н.Я., Міщенко В.І., Міхеєнко Т.В., Павлюк К.В. та інших. Однак досі не визначено найбільш ефективного в сучасній економічній ситуації механізму вирішення даних проблем, що спонукає до подальшого їх дослідження.

Так, однією з головних проблем фінансів місцевих бюджетів України є особливості формування їх доходної частини. Відповідно до чинного законодавства місцеві бюджети мають власні та закріплені джерела надходжень, але в більшості випадків обсяг таких доходів є значно нижчим потенційного їх рівня, а часто - навіть нижчим необхідного. Тобто, навіть якщо певна адміністративна одиниця може сформувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, то внаслідок існуючого порядку розподілу коштів, щоб мати можливість виконати свої функції, їй необхідно звертатись за дотаціями з державного бюджету, що можна трактувати як вимагання центральною владою від місцевої щоразу просити дати те, що по праву належить останній. Для того щоб органи місцевого самоврядування мали можливість повноцінно провадити свою діяльність, щоб принцип самостійності бюджетів був виконаний в реальному житті необхідно забезпечити їм можливість формування необхідного обсягу надходжень, що в тому числі має супроводжуватись оптимізацією здійснюваних видатків відповідних органів влади.

Першим кроком, згідно з новим бюджетним кодексом України, який має бути прийнято з 1 січня 2011 року, збір податку на прибуток запропоновано таким чином, що 20% - основна ставка оподаткування для держбюджету - буде джерелом для формування держбюджету, 2% від бази оподаткування - буде джерелом для обласного рівня і 3% - для міст, районів, сіл, селищ. Таким чином, в податкову систему введено джерело зміцнення бази місцевих бюджетів. Бюджетний кодекс не змінює базових співвідношень розподілу бюджетних ресурсів між центральним і місцевим бюджетами. Податковий кодекс не змінює основні бази оподаткування. Також немає полегшення адміністрування податків. Це робить податкову систему найгіршою в Європі. Але ні податкову, ні бюджетну системи вони не змінюють.

Скорочують в першу чергу ті податки збори, які не приносять серйозних доходів. Це правильне рішення, але перш за все, така радикальна, повноцінна реформа фінансової системи місцевого самоврядування мала б включати в себе повне, стовідсоткове закріплення податку на доходи фізичних осіб по місцевих бюджетах. Податки на дохід фізичних осіб і землю повинні становити основну частину доходів місцевого самоврядування і оплачуватися за місцем проживання громадян. Тільки тоді будуть створені умови, коли наші громадяни відчуватимуть, що вони за допомогою своїх податків містять місцеву владу.

Крім цього, таке рішення стане лише додатковим навантаженням для платників податків: місцеві органи влади почнуть мучити підприємців через гроші, тому що вони повинні залишитися на місцях. Це лише новий механізм корупційних дій і тиску місцевих органів влади на підприємців [2].

Таким чином, важливими способами забезпечення розширення дохідної бази місцевих бюджетів може стати: закріплення податків, надходження від яких повністю будуть зараховуватись до місцевих бюджетів, закріплення за місцевими бюджетами тих податків (їх частини), які зараз в повному обсязі зараховуються до державного бюджету. Так, в США, Японії, Німеччині з місцевих бюджетів фінансується майже 40% від усіх бюджетних витрат держав. Найбільше витрат направляють на утримання навчальних закладів, охорони здоров'я і соціального забезпечення, органів правопорядку, будівництво місцевих шляхів.

Місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів господарського та культурного будівництва, що здійснюється органами державної влади та управління на відповідній території. Зростає стимулююча роль місцевих бюджетів у розвитку галузей промисловості та соціально-культурного будівництва. Через систему доходів і платежів до цих бюджетів здійснюється вплив на виробництво, асортимент та якість продукції.

Місцеві бюджети мають змогу залучати доходи у вигляді місцевих податків і зборів, але більшість з них якщо й вводяться в дію місцевими органами влади, то зазвичай не приносять бажаних результатів - суми надходжень від них незначні. Уряд залишає місцевим бюджетам дрібні податки і збори. Ці податки в податковій та бюджетній системі нічого не вирішують. Тому що на кожен вид цих податків і зборів припадає лише 1% податкових надходжень. В той час, їх існування сприяє спекулюванню темою великої кількості податкових платежів, значного податкового навантаження в нашій країні. Тому, частину з них більш доцільно було б відмінити, замінивши їх справді необхідними податковими платежами. Прихильником такої думки виступає Павлюк К.В., який пропонує ввести збір на збирання та утилізацію сміття, запровадити внески на охорону здоров’я в екологічно неблагополучних районах [3]. Та ще більш доцільним було б введення екологічного податку, що є надзвичайно актуальним при теперішній екологічній ситуації в нашій країні. У багатьох західних державах існує і успішно функціонує екологічний податок, збори за яким спрямовуються безпосередньо для вирішення екологічних проблем.

Перспективним напрямком щодо впровадження нових податкових платежів можна вважати введення податку на нерухомість, що передбачено проектом Податкового кодексу України, надходження від якого мають в повній мірі зараховуватись до місцевих бюджетів. Перевагою даного податку є те, що він має значне коло пільг, завдяки яким може дотримуватись принцип соціальної справедливості в оподаткуванні, а також його введення сприятиме більш ефективному використанню наявного нерухомого майна. В свою чергу, місцеві органи влади, знаючи про можливі надходження від даного податку будуть зацікавлені в сприянні будівництва нових офісних будівель, житлових будинків, що, можливо, зменшить корупцію в даній сфері.

У новому бюджетному кодексі України буде збільшено з 20% до 50% нормативи зарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища і грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Також у цьому кодексі буде включено до витрат місцевих бюджетів, які будуть враховуватися при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, фінансування центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, закладів та установ комунальної власності, яким надано статус національного, утримання позашкільної освіти (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми).

Однією з статей доходів місцевих бюджетів є надходження від ресурсних платежів, які є достатньо незначними. Це є наслідком низьких ставок ресурсних платежів. Наприклад, норматив плати за користування надрами за видобування мінеральних підземних вод для промислового розливу становить 12 грн. за 1 кубічний метр води (1,2 копійки за 1 літр)[4], а норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод - 2 грн. за 1 метр кубічний води (0,2 копійки за 1 літр). Розмір нормативів щодо ресурсних платежів необхідно підвищувати, особливо враховуючи те, що якісні природні ресурси в Україні обмежені.

Відповідно до чинного законодавства більшість великих податків та обов’язкових платежів, надходження від яких є досить значними, закріплюються за державним бюджетом, винятком є лише податок з доходів фізичних осіб. При цьому, як відомо, використання коштів державними органами влади в нашій країні є менш ефективним, порівняно з місцевими. Така ситуація не сприяє забезпеченню самостійності місцевих бюджетів. Тому, більш доцільно було б закріпити за місцевими бюджетами частину надходжень від податку на додану вартість, а також певну частку від податку на прибуток, або, зменшивши його базову ставку, дозволити місцевим органам влади впроваджувати надбавки до даного податку. Завдяки закріпленню частини податку на прибуток за місцевими бюджетами можна не тільки збільшити доходну базу місцевих бюджетів, а й забезпечити сприянню підприємницькій діяльності з боку органів влади, оскільки в даному випадку від розвитку, конкурентоспроможності, прибутковості підприємств певної території залежатиме обсяг фінансових ресурсів, якими зможе розпоряджатися місцева влада для виконання покладених на неї завдань. Водночас, в Україні надходження від податку на прибуток є досить нерівномірними по різним регіонам, а для забезпечення виконання необхідних функцій потрібні сталі, постійні джерела надходжень, до яких можна віднести надходження від ПДВ. Даний податок є податком на споживання, при чому на внутрішнє споживання, що робить надходження від нього в розрахунку на одну людину приблизно рівномірними та постійними по різним адміністративно-територіальним одиницям, а це в свою чергу дасть можливість для місцевих бюджетів отримувати сталі й рівномірні поповнення їх дохідної частини. При цьому бюджети одного рівня будуть забезпечені однаковим мінімальним обсягом доходів для виконання необхідних програм без застосування трансфертної політики держави.

Сучасний стан фінансів місцевих бюджетів є далеко не досконалим, в тому числі через неефективний розподіл доходів між різними рівнями бюджетної системи, що зазвичай призводить до недостатності обсягу надходжень місцевих бюджетів та використання трансфертів з Державного бюджету до бюджетів нижчих рівнів як інструменту регулювання економіки, наслідком чого є централізація бюджетних відносин. Цю ситуацію можна покращити через здійснення ряду заходів, таких як: впровадження нових податкових платежів, закріплення за місцевими бюджетами частини податку на прибуток та частини надходжень від ПДВ, скасування неефективних податкових платежів, яке має супроводжуватись оптимізацією здійснюваних місцевими органами влади видатків.

Література:

1. http://ekonom-ua.org.ua/postupleniya-v-svodnyj-byudzhet-ukrainy-uvelichilis-na-30/

2. http://ubr.ua/laws-and-business/expert-advice/budjetnyi-kodeks-provincialnyi-biznes-derjis-50199

3. Павлюк К.В. Формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України. – 2006.- №4. – С.24-37.

4. Про затвердження нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод: Постанова Кабінету Міністрів України № 456 від 7.03.00р. зі змінами та доповненнями: www.rada.gov.ua