Волощук Р.В., Комаринська М.В.

Науковий керівник: Удовенко В.В.

Буковинська державна фінансова академія

Динаміка інфляційних процесів за роки незалежності України

Постановка проблеми. Інфляція — це зростання загального рівня цін в країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці, зниженням життєвого рівня населення, позбавленням інвестиційних стимулів, загостренням економічних і соціальних суперечностей. Вона негативно відбивається на всіх сторонах соціально-економічного життя країни. Інфляція являє собою складне явище соціально-економічного характеру, що властиве всім країнам світу. Зокрема, в Україні для боротьби з інфляцією використовуються інструменти які були запозичені у зарубіжних країн, і які, як показує практика, не є досить ефективними, оскільки не враховуються особливості української економіки.

Метою даної роботи є аналіз інфляційних процесів в Україні за роки незалежності; розгляд динаміки інфляції в до кризовий, кризовий та після кризовий період і можливі шляхи вирішення існуючих проблем.

Аналіз досліджень і публікацій. Дана тема є досить актуальною, проблематичною і її дослідженням займалися досить багато українських економістів, зокрема: Береславська О.[2], Петрик О.[6], Шаповалов А.[8], Литвицький В.[4] та інші. Проводилися дослідження Міністерством економіки України, Національним банком України, Інститутом еволюційної економіки, Національним інститутом стратегічних досліджень. Були проведенні численні наукові конференції.

Більшість економістів виходять із того, що інфляція є багатофакторним процесом, який умовно можна подіти на дві групи. Перша група охоплює методи - застосування яких дає змогу знизити рівень інфляції порівняно швидко упродовж короткого періоду часу. Друга група заходів, які нерідко називають антиінфляційною стратегією, спрямована на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

Виклад основного матеріалу.

Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти. Інфляція є своєрідним прихованим податком, зокрема, на заощадження, вона звужує можливості нагромадження.

Інфляція, особливо в умовах істотного росту цін, підсилює соціальну диференціацію населення, розрив між крайніми групами одержувачів доходів.

Перечислимо інфляційні причини росту цін:

По - перше, це диспропорційність, або незбалансованість державних витрат і доходів, що проявляється в дефіциті держбюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок емісійного фінансування – то це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції.

По - друге, інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційно-небезпечними є інвестиції, пов’язані з мілітаризацією економіки. Так, непродуктивне використання національного доходу на воєнні цілі означає не тільки втрату національного багатства.

По - третє, з зростанням «відкритості» економіки тої чи іншої країни, все більшим втягуванням її в світогосподарські зв’язки зростає можливість «імпортованої» інфляції.

По - четверте, підтримуючим фактором інфляції стають інфляційні очікування. Саме найважливішим завданням антиінфляційної політики являється подолання інфляційних очікувань населення і виробників [9].

Інфляційна ситуація в Україні докорінно змінювалася, по-різному впливаючи на економіку країни.

На рис.1 зображена динаміка інфляційних процесів за період незалежності України.

Рис.1.Розвиток інфляції в період незалежності України [10]

Лібералізація цін у 1992р. перетворила приховану інфляцію у відкриту. Остерігаючись соціального невдоволення, уряд підтримував досягнутий рівень доходів населення через механізм індексації. Для покриття дефіциту державного бюджету та поліпшення ліквідності підприємств, левова частка яких була державною, НБУ періодично здійснював емісію грошової маси. Знецінення національної валюти і зростання попиту на іноземну валюту підживлювало інфляцію витрат.

У 1992-1995 рр. спостерігалася гіперінфляція, яка призвела до значного поширення бартерних відносин та збільшення значення американського долара. За цей час інфляція досягла свого піку в 1993 році, і становила 10256%. Подальші зміни пов'язують перш за все із введенням нової грошової одиниці – гривні. Найменший рівень інфляції зареєстрований у 2002 р.(99,4%), проте під впливом світової економічної кризи ситуація докорінно змінюється. Вже в 2003 р. становить 118,2%., потім простежується тенденція до спаду і знову зростання цін.

2004 рік характеризується постійним зростанням соціальних виплат населенню, значним зростання вартості енергоносіїв, що в свою чергу призвело до зростання цін на продукцію. Ще одним з досить вирішальних факторів, що вплинув на розвиток економіки України стали політичні кризи, починаючи із виборів Президента України у 2004 році.

У 2005 році спостерігається різке зростання внутрішніх цін до світового ринку. Тому підвищення цін уже в 2006 році пов’язують перш за все із розбалансуванням внутрішнього ринку продовольства.

Високі соціальні витрати й значне підвищення оплати праці в бюджетному секторі зумовили додатковий тиск на споживчі ціни. Зростанню інфляції сприяло зростання доходів бюджету. Зокрема, видатки зведеного бюджету на поточні трансферти населенню та на оплату праці в першому кварталі 2008 року виросли на 66,2% і досягли 33,2 млрд грн. Водночас, частка таких видатків виросла з 51% у першому кварталі 2007 року до 57% у першому квартала 2008 року. Таким чином, майже 70% додаткових доходів бюджету було направлено безпосередньо споживачам. Також 2008 рік пов’язаний зі значним курсовим коливанням гривні до долара.

Можемо зазначити також те, що 2009 рік, в свою чергу, характеризувався зниженням цін на продукти харчування, але, водночас, зростання тарифів на житло, воду, газ та електроенергію.

Для 2010 року характерне зростання цін як і на продукти харчування, так і на комунальні послуги, що зокрема пов'язане із зростанням ціни на газ на 50%. Також відбувається зростання номінальних доходів населення на 17,8%, при цьому наявний дохід, який може бути використаний населенням для придбання товарів і послуг збільшився на 21,2%.

В таблиці1 наведені індекси цін за останні п'ять років, а саме в до кризовий, кризовий та після кризовий період.

Таблиця 1

Індекси споживчих цін по Україні за 2006-2010 роки [10]

		2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Січень		101,2	100,5	102,9	102,9	101,8
Лютий		101,8	100,6	102,7	101,5	101,9
Березень		99,7	100,2	103,8	101,4	100,9
Квітень		99,6	100	103,1	100,9	99,7
Травень		100,5	100,6	101,3	100,5	99,4
Червень		100,1	102,2	100,8	101,1	99,6
Липень		100,9	101,4	99,5	99,9	99,8
Серпень		100	100,6	99,9	99,8	101,2
Вересень		102	102,2	101,1	100,8	102,9
Жовтень		102,6	102,9	101,7	100,9	100,5
Листопад		101,8	102,2	101,5	101,1	100,3
Грудень		100,9	102,1	102,1	100,9
За рік у цілому	111,6		116,6	122,3	112,3

Виходячи із наведеної таблиці, можна сказати, що підвищення цін в 2006 році пов'язують перш за все із розбалансуванням внутрішнього ринку продовольства в результаті непідготовленої політики зовнішньої торгівлі у 2005 році. Результатом стало різке зростання внутрішніх цін до світового рівня [7].

Розвиток інфляційних процесів в 2007 році пов'язаний із різким прискоренням зростання індексу цін виробників, з 20,4% - до 37,5%. Серед головних причин є: зростання цін на енергоносії і на продукцію металургії [1].

Протягом 2008 року відбулося рекордне зростання цін, яке не спостерігалася ще з 2000 року. Інфляція споживчих цін прискорилася з 14,2% в 2007 році - до 30,2% у 2008 року. Щомісяця, за цей період споживчі ціни зростали на 2-4%. Головною причиною став відбиток світової економічної кризи, що не минув і України. Зміни цін пояснюються переважно зовнішніми чинниками: збільшення виробництва біопалива, що зумовило різке зростання світових цін на сільськогосподарські товари; підвищення цін на імпортований газ та постачання із Росії продукції тваринництва. Харчова промисловість та сільське господарство України, як виявилось, не були пристосованими до нових ринкових умов. Проте, головним чинником інфляції стала стимулююча монетарна політика. Велика різниця між процентними ставками в Україні і за кордоном, стимулювала значні потоки капіталу в Україні. Ще одним чинником стали високі соціальні витрати і значне підвищення оплати праці в бюджетному секторі. Зростанню інфляції сприяло зростання доходів бюджету. Водночас спостерігалося зростання видатків з 51% у 2007 році - до 57% у 2008 році.

Потім простежується уповільнення інфляції, це зумовлено тим, що НБУ зобов’язав комерційні банки розміщувати резерви у розмірі 20% на окремих рахунках нерезидентів [5].

І тим не менше головним чинником інфляційних процесів у 2008 році стало фінансування значного зовнішнього дефіциту, що становив 12,3 млрд. дол. США [4].

2009 рік характеризується зниженням цін на продукти харчування на 1,2%, а також зростанням ціни на алкогольні напої, тютюнові вироби, зростання тарифів на житло, воду, газ та електроенергію [3].

Щодо 2010 року, то на початку року простежується зростання цін на продукти харчування та безалкогольні напої на 3,5%. Найбільше (на 26,2% та 17,8%) подорожчали картопля та цукор. Далі простежується чотиримісячний період зниження цін, який завершився високою інфляцією. Стрибок споживчих цін на 1,2% був викликаний 50% подорожчанням газу для населення, тоді як харчові продукти, навіть подешевшали. А от зростання цін на сирі продукти - найбільшою мірою було обумовлене різким зростанням цін на світових продовольчих ринках і погіршення інфляційних очікувань економічних агентів.

Підсумовуючи, слід підкреслити, що на розвиток інфляції в Україні різним чином впливають і впливали як внутрішні, так і зовнішні фактори. В до кризовий період простежувався відносно невеликий рівень інфляції, проте під впливом світової економічної кризи ситуація змінюється не в кращу сторону. Стимулююча монетарна політика, як виявилося не принесла очікуваних результатів. Проте з 2009 року простежується динаміка до спаду загального рівня цін, який коливається в межах 100,9 – 99,5.

Тому, у складній економічній ситуації важливу роль повинен відіграти комплекс державних заходів, спрямований на врегулювання грошового обігу, зменшення грошової маси, припинення не помірного зростання цін, тобто використання антиінфляційної політики. Основними методами антиінфляційної політики повинно бути зниження дефіциту державного бюджету, припинення фінансування збиткових підприємств, зменшення не продуктивних витрат, фінансування бюджетного дефіциту шляхом емісії державних цінних паперів, контроль за зростанням заробітної плати, підтримка стабільності грошової одиниці як всередині так і зовні, досягнення цілей стабільного зростання економіки тощо.

Серед ефективних методів боротьби з інфляцією виділяють наступні: контроль за грошовою масою; стабілізацію інфляційних очікувань населення; збільшення ступеня товарності економіки; зменшення податків; регулювання валютного курсу. Стримувати інфляцію можна так само за допомогою таргетування, сутність якого полягає у визначенні цільового показника або таргета, досягнення якого призведе до стабільності цін у країні [5].

Для сприяння економічному зростанню та зайнятості монетарна політика має бути орієнтована на довгострокові цілі, необхідна стабільність національної грошової одиниці.

Можна запропонувати також деякі шляхи та напрями подолання інфляційних процесів, чи хоча б зменшення ступеня їх впливу:

1. перехід до активної грошово-кредитної політики;

2. розширення обсягів рефінансування;

3. посилення контролю за проблемними кредитами;

4. протидія зловживанню монопольним становищем [1];

5. впорядкування державних фінансів, скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації;

6. зниження податкових ставок із прибуткового податку на громадян, що посилюватиме стимули до праці, збільшуватиме особисті заощадження, а з податку на прибуток підприємств — стимулюватиме розвиток інвестиційного процесу.

Отже, щоб унеможливити або пом'якшити вплив інфляції, варто задіяти такі фактори, які при створенні бюджету на 2011 задля уникнення його дефіциту необхідно скорочувати певні видатки; використання додаткових кроків щодо лібералізації імпорту антиінфляційного спрямування і запровадження жорсткішої монетарної політики, а також вдатися до подальшої лібералізації валютного регулювання. Щоб протистояти ціновим викликам поточного року, потрібно посилити конкуренцію у банківській системі через полегшення доступу іноземних банків до системи відповідних послуг, стимулювати процентною політикою активізацію заощаджень громадян, сприяти додатковому поштовху у розвитку ринку цінних паперів, зокрема для населення. Доцільно активізувати антимонопольну політику з метою профілактики необґрунтованого завищення цін (передусім споживчих), системно працювати над демобілізацією інфляційних очікувань.

Висновки.

У наш час інфляція – одна з самих небезпечних процесів, що негативно впливають на фінанси, грошову систему загалом. Інфляція означає не тільки зниження купівельної здатності грошей, вона підриває можливості господарського регулювання, зводить нанівець зусилля по проведенню структурних перетворень, відновленню порушених пропорцій.

Розглянуті у роботі фактори інфляції свідчать про всебічну її чутливість, і лише стабільність у кожній із сфер економіки, як національної, так і світової, сприятиме зупинці інфляційних процесів в Україні.

Інфляційний процес в Україні є досить таки не стабільним і відповідно до створених умов має порівняно великий потенціал до розвитку. Тому актуальним і до кінця не вивченим залишається питання дослідження розвитку інфляції в сучасній економіці України.

Список використаних джерел

1. Безкровний А.В. Розвиток інфляційного процесу в Україні / Безкровний А.В. // Економіка АПК. – 2009.- №1 – с.77-79.

2. Береславська О. Особливості впливу валютного курсу на внутрішні ціни в Україні / Береславська О. // Вісник Національного банку України. – 2007. – №3. – c. 9-13.

3. Державний комітет статистики України: Індекси цін // Економіст. – 2009. -№8. – с.11.

4. Литвицький В. Дивергенція трендів / Литвицький В. // Вісник Національного банку України. – 2009. - №1. – с. 10.

5. Марцин В.С. Міркування щодо особливості антиінфляційної політики в Україні /Марцин В.С. // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №1(103). – с.93-102.

6. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи / Петрик О. // Вісник Національного банку України. - 2007. - №3. – с.2-8

7. Ревенко А. Інфляція: сумні підсумки, оманливі перспективи / Ревенко А. // Дзеркало тижня. – 2009. - №1(729) – с.7

8. Шаповалов А. Системні особливості розвитку інфляційних процесів Україні / Шаповалов А. // Вісник Національного банку України. – 2007. - №12. – с.3-7.

9. Щербак А. Як приборкати інфляцію в Україні / Щербак А. // Економіст.-2009. - №9. - с.43-45

10. Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.ukrstat.gov.ua