Д’якур М.В.

Науковий керівник - Гудима Р.Р.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці, Україна

Сучасний стан та перспективи розвитку конкурентоспроможності української економіки

Стале зростання економіки будь-якої держави потребує сприятливих ринкових умов для бізнесу та активного підключення інвестиційних та інноваційних факторів в економічне життя, що передбачає системне посилення конкурентних переваг порівняно з іншими країнами світу і сприяє збільшенню надходження прямих іноземних інвестицій.

Конкурентоспроможність економіки та методи її визначення вже не перше десятиліття перебувають у центрі уваги економістів та урядовців, оскільки якість тих чи інших оцінок і ступінь їх відповідності сучасним економічним реаліям суттєво позначаються на грунтовності стратегічних рішень держави на всіх рівнях економіки.

Забезпечення високого рівня конкурентоспроможності економіки є стратегічною метою уряду будь-якої країни світу. Без створення конкурентоспроможної, інноваційно спрямованої моделі економіки не можна гарантувати стабільне економічне зростання та покращення життя населення.

Наша країна перебуває на новому етапі розвитку, в основному виправлені помилки перехідного періоду, накопичені можливості для подальшого розвитку економіки. За рахунок експортних ресурсів, перетворень в економіці і сприятливої кон’юнктури держава може реалізовувати намічений курс. Адекватна політика експортно-імпортного регулювання з метою підвищення конкурентоспроможності здійснюється з врахуванням сучасних процесів глобалізації економіки. Україна спрямовує підходи пріоритетності стратегії переважно на нарощування конкурентоспроможності у відкритому конкурентному середовищі, що зумовить перебудову всієї економічної системи України і забезпечить їй зв’язок з іншими високорозвиненими державами.

Проте за результатами аналізу фахівців Інституту промисловості НАН України, в теперішній час держава знаходиться в складній ситуації, коли спостерігається зростання ціни на газ, посилення конкуренції на світових ринках тих товарів, які складають основу українського експорту, зокрема, металів, зростають соціальні витрати та наявний дефіцит коштів у пенсійному фонді, скорочення виробництва та робочих місць, низька якість та висока ціна національних товарів, залежність від імпорту [1, 35].

Для оцінки конкурентоспроможності країни використовуються різноманітні показники та класифікації. Так за індексом конкурентоспроможності національної економіки Україна має невисоке значення у порівнянні з іншими країнами. Внаслідок кризи Україна опустилася на 10 позицій у рейтингу Індексу міжнародної конкурентоспроможності 2009-2010, посівши 82 місце серед 133 країн світу. При цьому серед українських регіонів найбільш конкурентоспроможними визнано м. Київ, Дніпропетровську, Закарпатську та Львівську області [4].

Рейтинг України максимально погіршився за трьома складовими: макроекономічна стабільність (падіння на 15 пунктів), рівень розвитку фінансового ринку (падіння на 21 пункт) і оснащеність новими технологіями (падіння на 15 рунктів).

Водночас Україна поліпшила свій рейтинг за трьома складовими конкурентоспроможності. Країна посіла 49-е місце, піднявшись на п’ять пунктів, за ефективністю ринку праці; підтягнулася на дві позиції, до 29-го місця, за розміром ринку та на одну позицію, до 79-го місця, за складовою інфраструктура [4]

Відносні недоліки української економіки, виявлені під час дослідження для розрахунку Глобального індексу конкурентоспроможності для України наступні: низький загальний рівень етики бізнесу компаній; недостатня прозорість державної політики; організована злочинність; низька якість доріг; розтрата суспільних коштів; низька тривалість життя [2, 53].

Україна, як і країни, що розвиваються, спеціалізується на експорті товарів із низьким ступенем обробки: їхня частка в експорті 2008 року становила більш як 60% [2, 53]. До того ж українські товари з відносно високим ступенем обробки споживають переважно в країнах СНД (насамперед у Росії), однак на ринках розвинених країн українська продукція з порівняно високим ступенем обробки є здебільшого неконкурентоспроможною через низьку якість.

Попри те, що частка торгівлі з Європейським Союзом (ЄС) у зовнішньоторгівельному обігу зростає, товарна структура українського експорту не наближається до структури експорту з ЄС - Україна експортує до ЄС сировину і товари з низьким ступенем обробки, тоді як імпортує в основному технологічно складні товари.

Тому в Україні усунення слабких сторін і нарощення конкурентних переваг вимагають розробки та реалізації системних заходів не тільки з боку уряду країни, але й всіх гілок влади і суб’єктів господарювання. Загалом можна визначити такі перспективи розвитку національної економіки:

1. підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва;

2. кардинальне поліпшення підприємницького середовища;

3. вдосконалення податкової системи та участь у міжнародних інтеграційних процесах;

4. стимулювання впровадження новітніх, інноваційних розробок;

5. створення конкурентоспроможного промислового комплексу

( розвиток металургії, літакобудування);

6. розвиток інтелектуального потенціалу України тощо.

В цілому підвищення конкурентоспроможності української економіки та перехід на інноваційний шлях розвитку є ключовим завданням державної економічної політики, головною метою якої є створення передумов до вступу України в ЄС зі зменшенням розриву у рівні життя.

Отже, оцінка конкурентоспроможності національної економіки відіграє велику роль у становленні та розвитку самої держави. За допомогою певних показників можна визначити загальний рівень розвитку держави, основні проблеми та перспективи розвитку. На сьогоднішній день Україна займає досить низькі позиції щодо конкурентоспроможності національної економіки. Дане відставання пов’язане з великою кількістю негативних економічних, політичних та соціальних чинників. Проте існують перспективи розвитку української економіки як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Список використаної літератури:

1. Бєлєйченко О.Г. Чинники впливу на конкурентоспроможність економіки / О.Г. Бєлєйченко // Економіка та держава. – 2009. - №8. – с. 33-35

2. Крищенко Д.В. Визначення рівня конкурентоспроможності української економіки / Д.В. Крищенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. - №4. – с. 51-57

3. Розгон І.В. Сучасні чинники впливу на конкурентоспроможність економіки / І.В. Розгон // Економіка та держава. – 2009. - №10. – с. 30-31

4. Конкурентоспроможність України після кризи: десять сходинок униз[електронний ресурс] / Н. Ізосімова // Дзеркало тижня – 2010. - №25(805)– Режим доступу: http://www.dt.ua/2000/2020/69942/